Смекни!
smekni.com

Довідник з географії України (стр. 19 из 41)

Адміністративно-територіальний поділ — це поділ території держави на
певні частини з метою організації управління на місцях.

Адміністративно-територіальний поділ України

56

AutoShape 106
AutoShape 105
AutoShape 104
AutoShape 103

Умовні позначення

сучасні державні кордони;

кордон УРСР після укладання Ризького мирного договору 18.03.1921 p.;

територія Молдавської АРСР, що з 12.09.1924 р. до 02.08.1940 р. перебувала
у складі УРСР;

територія західних областей України, возз'єднана з УРСР
у вересні-листопаді 1939 p.;

територія Північної Буковини і Хотинського, Акерманського та Ізмаїльського
повітів Бессарабії, возз'єднана з УРСР у червні-серпні 1940 p.;

територія Закарпатської України, возз'єднана з УРСР на підставі договору
між Чехословаччиною і СРСР, підписаного 29.06.1945 p.;

В — територія, передана Польській Народній Республіці за договором між СРСР
— і ПНР про радянсько-польський кордон, підписаним 16.08.1945 p.;

S- територія Кримської області, передана зі складу РРФСР до складу УРСР
19.02.1954 р.

Україна являє собою унітарну державу, територія якої розділена на адмі-
ністративно-територіальні одиниці.

У систему адміністративно-територіального поділу входять Автономна
Республіка Крим, 24 адміністративні області, Київ і Севастополь — міста
державного підпорядкування.

Адміністративна область — це частина території України, яка має
чітко визначені кордони й систему місцевих органів державної влади та ор-
ганів місцевого самоврядування. Середня площа області в Україні складає
24 тис. км2. Найбільші за площею — Одеська (33,3 тис. км2).

Адміністративно-територіальний поділ України має довгий шлях розвит-
ку. Знаменною віхою в його становленні стало проголошення незалежності
України 24 серпня 1991 p.

Історія формування території України у XX ст.

57


Динаміка кількісного складу населення України

51,3 50,1 49,7 49,3 47,6 47,4

Більшість областей України мають вихід до державного кордону. Цілком
внутрішніми є Хмельницька, Черкаська, Кіровоградська. Полтавська, Дні-
пропетровська область. П'ять областей мають вихід до Чорного й Азовського
морів.

Кожна область поділяється на адміністративні райони, усього їх нарахову-
ється 490 — у середньому 19 районів на одну область. У всіх областях існують
міста обласного значення, більше їх у східних областях.

У 1991 р. Верховна Рада України прийняла рішення про відновлення авто-
номії Криму. Автономна Республіка Крим має свою Верховну Раду, Консти-
туцію, прапор; татарське населення має свій владний орган — меджліс.

Особливий статус державного підпорядкування мають міста Київ і Сева-
стополь.

Столиця — головний адміністративний центр держави, її назва і статус
закріплені Конституцією України. Основна функція столиці — керування
політичним, соціальним, культурним і економічним життям країни.

розділ іі. населення України

сучасні демографічні процеси в Україні

Для характеристики соціально-економічного розвитку країни надзвичай-
но важливі знання про кількість її населення, його розміщення. Ці питання
вивчає наука демографія.

Загальна кількість населення в Україні у 2004 році становила близько
47,4 млн осіб. За цим показником Україна посідає п'яте місце в Європі (після
Німеччини, Великої Британії, Франції та Італії). Проте наша країна посту-
пається багатьом європейським країнам за темпами приросту населення.
Розрізняють природний і механічний приріст. Природний приріст насе-
лення — різниця між кількістю людей, які народились (народжуваністю),
і тими, що померли (смертністю), на 1000 жителів. Механічний приріст — це
збільшення або зменшення кількості населення за рахунок міграції (пере-
міщення).

Темпи відтворення населення в Україні завжди були невисокими. А си-
туацію останнього десятиліття вчені вважають катастрофічною. Народжу-
ваність зменшилась у 1,5 разу і майже на стільки ж збільшилась смертність.
Внаслідок цього спостерігається від'ємний приріст населення, який у 1998 р.
становив -6 (у сільській місцевості 8) осіб на 1000 жителів.

Млн
осіб

1996 1999 2000 2001 2003 2004 Роки

58

AutoShape 101
AutoShape 100
AutoShape 99
AutoShape 98

З 1994 року активізувалися еміграційні процеси. Щороку Україну залиша-
ють понад 100 тис. осіб, які шукають кращої долі в Ізраїлі, США, Німеччині,
Австралії, Росії та інших країнах.

Великим лихом для населення України стала загальна екологічна криза,
що склалася внаслідок Чорнобильської катастрофи і ще більше загострилася
на тлі економічних негараздів останніх років. Особливо великих втрат за-
знало сільське населення. На початку 1998 р. вперше в сільській місцевості
України кількість померлих перевищила кількість народжених. Так поча-
лася криза в українському селі, що в останні роки набула сталого характеру.
Сотні малих сіл обезлюділи у Чернігівській, Сумській, Полтавській, Жито-
мирській та інших областях.

Має певні особливості і вікова структура населення: помітна тенденція
до його старіння. Так, у 2004 р. кількість мешканців України пенсійного віку
становила близько 22 % загальної кількості населення. У статевій струк-
турі переважають жінки.

національний склад населення України

Національний склад населення — розподіл населення певної території за

національностями.

В Україні живуть представ-
ники 100 національностей. .
Більша частина населення —
українці (77,8 %), корінне
населення країни. У всіх об- \
ластях (окрім АР Крим) вони \
становлять більшість насе-
лення, хоча їхня питома вага

найбільша в Центральній Наддніпрянщині й західних областях (90—96 %).

В Україні також живуть представники інших національностей (22,2%),
серед яких 17,3 % — росіяни. Найбільша їхня частка в АР Крим, Луганській,
Донецькій, Харківській і Запорізькій областях. В Україні проживають також
євреї (0,8 %), білоруси (0,6 %), молдавани (0,5 %), поляки (0,3 %), болгари,
угорці, греки та ін.

До корінних жителів України належать і кримські татари (0,5 %), приму-
сово виселені з рідної землі в 1944 р. Зараз спостерігається процес повернення
їх на батьківщину.

До областей з різноманітним національним складом належать Одеська,
Закарпатська, Чернівецька.

Конституція України гарантує рівні права для всіх громадян України.

система розселення на території України

Система розселення — це система населених пунктів певної території
з різнобічними зв'язками між ними.

З-поміж населених пунктів розрізняють міста, селища міського типу,
робітничі та курортні селища, села. Основним чинником, що дає змогу від-
різнити міський населений пункт від сільського, є кількість населення, що
працює поза сферою сільського господарства. Крім того, в місті інший, ніж
у селі, характер забудови.

Умовні позначення

українці

росіяни

інші (євреї, білоруси,
молдавани, полякіта ін.)

59

AutoShape 96
AutoShape 95
AutoShape 94
AutoShape 93
AutoShape 92
AutoShape 91
AutoShape 90
AutoShape 89
AutoShape 88
AutoShape 87
AutoShape 86
AutoShape 85
AutoShape 84
AutoShape 83
AutoShape 82
AutoShape 81