Смекни!
smekni.com

Правове забезпечення підприємницької діяльності (Мачуцький) (стр. 45 из 80)

Угода сторін про припинення зобов’язання здійснюється шляхом складення боргу або новації. В односторонніх зобов’язаннях складення боргу означає зільнення кредитором боржника від обов’язку виконати зобов’язання. В двохсторонніх зобов’язаннях складення боргу відбувається шляхом уступки взаємних вимог (мирова угода).

Під новацією розуміється припинення зобов’язання шляхом встановлення з цією метою нового зобов’язання. Новація не є перетворенням одного зобов’язання в інше. За допомогою новації припиняється існуюче зобов’язання і встановлюється нове. Нове зобов’язання виникає між тими самими особами і відрізняється від попереднього своїм змістом.

Угода про припинення зобов’язання (мирова угода) і новація є двохсторонніми угодами і їх укладення підпорядковується статтям 43, 44 Цивільного кодексу.

3.12.5. Припинення зобов'язання неможливістю виконання.

Відповідно до статті 222 Цивільного кодексу зобов'язання припиняється неможливістю виконання, якщо вона викликана обставинами, за які боржник не відповідає (стаття 210 Цивільного кодексу).

Неможливість виконання є підставою припинення зобов’язання, якщо неможливість викликана обставинами, за які боржник не відповідає. Якщо неможливість виконання викликана виною боржника, то зобов’язання не припиняється, а перетворюється у правовідношення, в якому реалізується відповідальність боржника.

Умови обставин, за які боржник не відповідає:

а) правомірність невиконання боржником зобов’язання;

б) відсутність вини боржника;

г) наявність вини кредитора;

д) настання неможливості виконання в період дії зобов’язання.

3.12.6. Припинення зобов'язання смертю громадянина або ліквідацією юридичної особи.

Зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо виконання не може бути проведено без особистої участі боржника.

Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо виконання провадиться особисто для кредитора.

Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Законодавством України виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи може бути покладено на іншу юридичну особу (стаття 223 Цивільного кодексу).

Смерть боржника або кредитора, за загальним правилом, не тягне за собою припинення зобов’язання. Майновий характер прав і обов’язків, які складають зміст зобов’язання, обумовлює їх перехід, у випадку смерті боржника або кредитора, до спадкоємців і в силу спадкового правонаступництва відбувається заміна осіб у зобов’язанні. Вийняток складають зобов’язання, в яких виконання, пов’язане з особою боржника або кредитора (смерть скульптора, який за договором повинен був створити відповідну скульптуру, або смерть особи, якій відшкодовувалась шкода у зв’язку з каліцтвом).

На відміну від реорганізації юридичних осіб, при їх ліквідації правонаступництво відсутнє. Ліквідація юридичної є підставою припинення зобов’язання. Ліквідація юридичної особи здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником або уповноваженим ним органом. Претензії кредиторів до ліквідовуваної юридичної особи задовольняються за рахунок майна юридичної особи. Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними. Погашеними вважаються також претензії, які не визнані ліквідаційною комісією (органом, що проводить ліквідацію), а також за умови, якщо кредитори протягом місячного строку від дня одержання повідомлення про повне або часткове невизнання претензії не подадуть позови до суду або господарського суду про задоволення їх вимог.

У разі визнання підприємства банкрутом черговість задоволення вимог кредиторів визначається відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

При ліквідації юридичної особи без правонаступника належні потерпілому або особам, зазначеним у частині другій статті 456 Цивільного кодексу, платежі повинні бути капіталізовані за правилами державного страхування і внесені його органам для виплати їх у розмірі і строки, зазначені у відповідному рішенні про відшкодування шкоди.

В разі ліквідації юридичної особи позови про відшкодування шкоди, заподіяної ликвідованою юридичною особою, зв'язані з ушкодженням здоров'я чи смертю громадянина, пред'являються до вищестоящої організації або до організації, зазначеної в рішенні про ліквідацію юридичної особи.

РОЗДІЛ VII. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

§ 1. Цивільно-правова (майнова) відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності.

§ 2. Дисциплінарна і матеріальна відповідальність у сфері підприємництва.

§ 3. Адміністративна відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності.

§ 4. Кримінальна відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності.

Стаття 10 Закону України “Про підприємництво” від 07.02.1991 року закріплює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності. Підприємець зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій і держави, що охороняються законом.

За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Розрізняють наступні три види юридичної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності: цивільно-правова (майнова), адміністративна і кримінальна. В даному розділі також будуть стисло розглянуті дисциплінарна і матеріальна відповідальність, які хоча і відносяться до галузі трудового права, проте, застосовуючи найману працю, підприємці (та їх працівники) досить часто виступають у ролі суб’єктів такої відповідальності.

Під юридичною відповідальністю взагалі, звичайно розуміють вид соціальної відповідальності у вигляді застосування до правопорушників заходів державного примусу каральної спрямованості, понесення правопорушниками втрат особистого, організаційного чи матеріального характеру.

Основною ознакою юридичної відповідальності є її тісний зв’язок з правом і державним примусом, тобто юридичну відповідальність можна визначити як правовідносини, в яких держава має право застосовувати певні заходи державного примусу до суб’єктів, які скоїли правопорушення і зобов’язання правопорушників перетерплювати втрати чи обмеження, передбачені санкціями норм права.

Соціальне призначення юридичної відповідальності - це охорона суспільних відносин. Юридична відповідальність виконує наступні функції:

а) правоохоронна - поділяється на правовідновлюючу і каральну;

б) виховна - поділяється на функії загальної і спеціальної превенції.

Держава здійснює своє право по застосуванню заходів юридичної відповідальності у три єтапи:

а) заборона суспільно небезпечних вчинків і передбачення відповідних заходів в санкціях правових норм;

б) індивідуалізація санкцій стосовно конкретних правопорушників; в) забезпечення несення правопорушниками відповідних втрат.

§ 1. Цивільно-правова (майнова) відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності.

Цивільно-правова відповідальність, як один із видів юридичної відповідальності суб’єктів підприємництва - це встановлені нормами цивільного права юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою, передбачених цивільним правом обов’язків, що пов’язане з порушенням суб’єктивних прав іншої особи. Цивільно-правова відповідальність полягає в застосуванні до правопорушника (боржника) в інтересах другої особи (кредитора) встановлених законом або договором заходів впливу, які спрямованні на покладення на правопорушника несприятливих наслідків майнового характеру (відшкодування збитків або шкоди, сплата неустойки). Важливою рисою цивільно-правової відповідальності є те, що реалізація її заходів зачіпає тільки майнові інтереси правопорушника і безпосередньо не впливає на нього, як на особу (як це має місце при кримінальній і адміністративній відповідальності).

Цивільно-правова відповідальність має компенсаційний характер, оскільки її мета полягає в відновленні порушених майнових прав кредитора і, в зв’язку з цим, примушення боржника до виконання покладених на нього законом або договором обов’язків. Розмір цивільно-правової відповідальності, як правило, відповідає розміру завданих збитків.

В залежності від характеру правопорушення розрізняють договірну і позадоговірну відповідальність. Договірна відповідальність має місце при порушенні обов’язків, передбачених договором. При позадоговірній відповідальності шкода, збитки або інші подібні наслідки завдаються особою, яка не знаходиться в договірних відносинах з потерпілою стороною. Практичний сенс такого поділу наступний: при договірній відповідальності сторони можуть встановити відповідальність за порушення навіть таких прав і обов’язків, відповідальність за які законом не передбачена. Позадоговірна відповідальність, регламентується нормами, які зазначені в законі і угода з приводу умов і розмірів такої відповідальності не допускається.

Цивільно правова відповідальність за порушення зобов’язань може бути дольова, солідарна і субсидіарна.

Дольова відповідальність настає за порушення зобов’язання в якому є кілька боржників і кожний з них несе відповідальність в певній частці, визначеній законом або договором.

Для солідарної відповідальності характерно, що кредитор вправі вимагати виконання зобов’язання, як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу (стаття 175 Цивільного кодексу України (далі Цивільний кодекс). Солідарна відповідальність застосовується у випадках прямо передбачених законом або договором (наприклад, відповідно до статті 192 Цивільного кодексу в разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки).