D. Процесуальне законодавство: регламентує склад злочинів, пов'язаних з протиправним втручанням до комп'ютерних систем у зв'язку з проведенням процесуальних дій.
| 173 |
| 172 |
| Розділ 7 |
Міжнародні аспекти інформаційного права
Правопорушення, пов'язані з комп'ютерами та визначені Законом, зібрано в статтях Кримінального кодексу:
• інформаційне шпигунство (нелегальне здобування даних) — ст. 202а;
• комп'ютерне шахрайство — ст. 263а;
• фальсифікація даних і речових доказів — стаття 269;
• обман у правовій діяльності у зв'язку з проведенням процесуальних дій — ст. 270;
• заміна інформації — ст. ЗОЗа;
• комп'ютерний саботаж — ст. ЗОЗЬ.
Зловживання, пов'язані з руйнуванням інформації та внесенням комп'ютерних вірусів, регламентуються статтями 202а, ЗОЗа, ЗОЗЬ Кримінального кодексу (КК) Німеччини.
Інші комп'ютерні правопорушення регламентуються такими законодавчими актами:
• протизаконне використання робіт, захищених авторським правом, — ст. 106 Закону "Про авторське право";
• нелегальна передача технології — ст. 34 Закону "Про зовнішню торгівлю";
• протизаконне розголошення захищеної інформації — ст. 43 Закону "Про захист державної інформації";
• незаконне виробництво топографій мікроелектронних напівпровідників — ст. 10 Закону "Про захист напівпровідників".
Розглянемо детальніше зміст складу злочинів, що містяться у КК Німеччини.
Ст. 263а Кримінального кодексу Німеччини регламентує склад протизаконних дій, які становлять форми ком-
п'ютерних маніпуляцій і пов'язані із заподіянням шкоди. Вона передбачає кримінальну відповідальність за неправомочний вплив на кінцеві результати процесу обробки інформації шляхом протизаконного використання неправильних та неповних програм і відомостей, технічних засобів.
(Аналогічні статті стосовно кримінальної відповідальності за комп'ютерне шахрайство передбачено законами Фінляндії, Данії, Австрії, Швейцарії та інших країн.)
Склад злочину ст. 269 КК Німеччини, передбачає кримінальну відповідальність за протиправне введення даних до комп'ютера (ЕОМ) чи повну заміну їх іншими даними (фальсифікація інформації) з метою сприйняття фальсифікованої інформації у хибному вигляді або подання зміненої інформації у документальному вигляді, використання такої інформації.
Ст. 270 КК Німеччини передбачено відповідальність за порушення допустимих параметрів у зв'язку з процесом обробки шляхом обману.
Зазначимо, що порівняльний аналіз свідчить: поняття обману у правовідносинах розвинутих країн збігається за змістом з поняттям несанкціонованого втручання в процес обробки інформації. Спосіб втручання не визначається як істотний у кваліфікації злочинів.
Аналіз показує, що в законодавстві Німеччини про комп'ютерні злочини, як і в більшості європейських країн (наприклад Нідерландах, Швеції), комп'ютерне шахрайство та комп'ютерний підлог поєднані в блок — комп'ютерні
маніпуляції.
Строки покарання за такі дії: у Німеччині — до 5 років позбавлення волі, у Нідерландах — до 6 років, у Швеції — від 3 місяців до 6 років.
Правопорушення, пов'язані з пошкодженням інформації, переслідуються в судовому порядку тільки у разі завдання шкоди компанії. У Німеччині розслідування може
| 175 |
| 174 |
| Розділ 7 |
Міжнародні аспекти інформаційного права
початися протягом 3 місяців після подання компанією заяви та інших необхідних документів, які свідчать про наявність вчинення протиправних дій і заподіяння шкоди, для подальшого вивчення їх та прийняття рішення.
Слід звернути увагу на те, що у разі, коли вчинення злочину має широкий суспільний резонанс і суспільний інтерес до проведення судового процесу, судовий орган може провести процес без наявності заяви про заподіяння шкоди фірмі, компанії, банку та іншим потерпілим.
У законодавстві Німеччини, як і в законодавстві деяких інших західних країн, є визначення злочинів, об'єднаних в один блок, — комп'ютерний саботаж. Кримінальна відповідальність за вчинення або спробу вчинення злочинів такого типу регламентується в Кримінальному кодексі Німеччини: ст. ЗОЗа — "Заміна даних", ст. ЗОЗЬ — "Комп'ютерний саботаж".
Аналогічні склади злочину визначено у кримінальному законодавстві Швеції — ч.1,2,3ст.12КК — "Кримінальне пошкодження"; ч. 4, 5 ст. 13 КК — "Саботаж"; ч. 4 ст. 14 КК — "Пошкодження документів", тощо.
Залежно від рівня суспільної небезпеки злочину за такі дії визначаються такі строки покарання:
• у Німеччині за менш небезпечні факти передбачено 2 роки ув'язнення або штраф, за тяжкі — 5 років ув'язнення або штраф;
• Швеції — відповідно 6 місяців і 10 років;
• Нідерландах — 2 роки або штраф у 25 000 гульденів і 4 роки або штраф у 100 000 гульденів.
У Німеччині є два типи злочинів, що регулюються однією статтею — ст. 202а КК "Інформаційне шпигунство",
яка встановлює міру відповідальності за отримання без дозволу спеціально захищеної від несанкціонованого доступу інформації.
Нелегальне копіювання та використання комп'ютерного програмного забезпечення розглядається як порушення авторських прав згідно зі ст. 69 і 106 Федерального Закону Німеччини "Про авторське право". Покарання за порушення авторських прав включає тюремне ув'язнення до трьох років або великі штрафи.
Ст. 108 названого Закону регламентує міру відповідальності за протизаконне і неодноразове використання програмного продукту з метою одержання прибутку. Строк ув'язнення — до 5 років або штраф.
Ст. 10 Федерального Закону Німеччини "Про захист напівпровідників" обумовлює такий склад правопорушення, як незаконне виробництво топографічних копій, яке залежно від способу вчинення кваліфікується або за ст. 202а "Інформаційне шпигунство", абозаст. 106, 108а Федерального Закону "Про авторське право". Порушення, пов'язані з незаконним комерційним використанням та розкриттям комерційної і промислової таємниці з особистої зацікавленості або на користь інших осіб, конкуренція, пошкодження власності, кваліфікуються за ст. 17 Федерального Закону Німеччини. "Про нечесну конкуренцію", яка передбачає міру покарання від трьох до п'яти років позбавлення волі або штраф.
Покарання за порушення приватної таємниці та використання інших секретів визначають відповідно диспозиції ст. 203 та 204 Кримінального кодексу Німеччини.
Інформаційне законодавство Норвегії
Згідно із законодавством Норвегії комп'ютерні злочини поділяються:
• на протиправний (несанкціонований) доступ до комп'ютерних систем;
• комп'ютерний саботаж;
• комп'ютерне шпигунство;
| 176 |
| 177 |
| Розділ 7 |
Міжнародні аспекти інформаційного права
« комп ютерне шахрайство;
• нелегальне копіювання програм;
• злочини, які пов'язані з розповсюдженням нелегальної інформації (порнографія, расистська література).
Склад цих злочинів регламентується такими статтями Кримінального кодексу Норвегії:
• ч. 2 ст. 145 — "Протиправний доступ до комп'ютерних систем";
• ст. 261 та 393 — "Протиправне використання власності";
• параграф 2 ст. 279 — "Комп'ютерне шахрайство";
• ст. 291 — "Збитки, які понесені (виникли) внаслідок комп'ютерних злочинів";
• ст. 294 — "Промислове шпигунство", а також ст. 54 Закону про авторське право — "Протизаконне копіювання".
Інформаційне законодавство Італії
Інформаційне законодавство Італії забезпечує насамперед захист урядових організацій, військових об'єктів, банків, компаній, фірм від несанкціонованого доступу до комп'ютерних мереж, протиправного використання захищених банків даних, незаконного копіювання топографій напівпровідників (чіпів), які злочинці використовують для встановлення кодів кредитних і телефонних карток, банківських рахунків, тощо.
В Італії законодавчими актами введено основні положення щодо найбільш визначених на європейському рівні інформаційних правовідносин, серед них:
1) Декрет № 518 від 29 грудня 1992 р. "Використання Регламенту Європейського Економічного Співтовариства за
№ 91/250 щодо офіційного захисту комп'ютерних програм";
2) Закон № 547 від 23 грудня 1993 р. "Зміна та внесення нових статей щодо комп'ютерних злочинів у Кримінальний кодекс".
Розглянемо підхід італійської правової доктрини до сутності комп'ютерних злочинів.
Комп'ютерний злочин згідно з кримінальним законодавством Італії — це злочин, вчинений з використанням комп'ютерних технологій, як від персонального комп'ютеру, так і портативних телефонних пристроїв, створених на базі мікрочипів.
В Італії було прийнято два важливі законодавчі акти, що стосуються комп'ютерних злочинів.
Перший, щодо програмного захисту, — це Декрет № 518 від 29 грудня 1992 р. про "Використання Регламенту Європейського Економічного Співтовариства № 91/250 щодо правового захисту комп'ютерних програм".
Другий стосується комп'ютерних злочинів взагалі — це Закон № 547 від 23 грудня 1993 р. про "Зміни та внесення нових статей щодо комп'ютерних злочинів у Кримінальний кодекс".