Виникнення й розвиток селища тісно пов'язаний з його заселенням та господарським освоєнням. За свідченням джерел, постійне його населення формується з початку XVI ст. У зв'язку із загрозою раптових татарських набігів, московський уряд уже на початку XVI ст. став направляти до Сіверського Дінця прикордонну службу, що повинна була вивідувати та повідомляти про наміри татар воєводам порубіжних міст. Для захисту південних кордонів Російської імперії були збудовані перші укріплення, і серед них Козача Пристань, яка потім була перейменована на Городок, пізніше Райгородок. Велику роль у вивченні історії селища відіграє монографія В. Пірка «Заселення Донеччини у XVI—ХVІІІ ст.». У цій роботі вивчається заселення Подінців'я, у тому числі Райгородка. Особливої уваги заслуговує «Історичний церковний літопис Свято-горського заповідника». Він знайомить з хронологічним розвитком селища у ХVІІ—XVIII століттях.
Давнім мешканцям поселення не раз доводилося схрещувати свою зброю з татарами. Битви були немалі. Про це свідчать могили: Жовта могила біля річки Казенний Торець, неподалік від Сорочиного, могила в районі крейдяного кар'єру.
Під час розкопок могили біля крейдяного кар'єру знайшли вершника в дубовині, біля нього був меч, ручка якого обмотана дротом із срібла.
Дуже цікавою є сторінка з історії нашого селища, присвячена священнослужителю В. Спесивцеві, який був сильний духом, любив історію та довкілля рідного краю і в 1891 р. разом з райгородцями пройшов шлях від Слов'янська до Ямполя. Ними були досліджені околиці Щурова, Старого Каравана, Бруківки, береги річок Сіверський Донець і Казенний Торець. У 1905 р. усі свої археологічні знахідки В. Спесивців передав у музей Харківського університету.
Войовничий дух козацтва, бажання жити вільно й заможно, бути здоровими душею й тілом, цінувати надзвичайно красиву природу рідного краю, яка давала їм сили та натхнення. завжди були притаманні райгороддям.
Райгородоцька загальноосвітня школа I—III ступенів є соціокультурним центром селища Райгородок. Саме школі належить провідна роль у вивченні історії селища, започаткуванні традицій селища і школи при тісній взаємодії соціальних інститутів селища (дитячого садка, виконкому, селищної ради, ради ветеранів, громадської організації «Успіх», Будинку природа та дозвілля, дільничної лікарні та ін.).
Давні традиції дали початок нестандартним формам роботи в контексті формування здорового способу життя. Особливо велику роль у цьому відіграє козацька педагогіка. У незалежній Україні дуже активно почалося відродження козацьких традицій українського народу. Особливо актуальними е вони для нашого селища Райгородок — однієї з перлин козацької слави. Козача Пристань вивчалася археологами особливо активно в 1995—2002 рр., у розкопках брали участь учні, батьки та майже всі мешканці селища Райгородок.
14 жовтня 2002 р. на історичному місці Козачої Пристані відбулося встановлення та посвячення Хреста Козацької Слави. На це урочисте свято з'їхалося козацтво всієї України. У 2003 р. відбувся на цьому священному місці Всеукраїнський фестиваль Козацької пісні.
Починаючи з 1995 р., на загальнодержавному рівні реалізуються укази Президента України «Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва» (1995 р.), Про День Українського козацтва (1999 р.), «Положення про Координаційну раду з питань розвитку Українського козацтва» (1999 р.), Програма Президента України.
У листопаді 2001 р. Президент України затвердив «Національну програму відродження та розвитку Українського козацтва на 2002—2005 роки».
Одними з головних завдань козацької педагогіки є підготовка фізично загартованих, з міцним здоров'ям, мужніх воїнів — захисників рідного народу.
У книзі Ю. Руденка «Основи сучасного українського виховання» [329, с. 185] виділені ступені козацької системи виховання.
Перший ступінь — це козацьке дошкільне родинне виховання, яке утверджувало високий статус батьківської і материнської козацької педагогіки. Батько цілеспрямовано займався загартуванням своїх дітей, готував їх до подолання життєвих труднощів. Сьогодення підтверджує, що здебільшого райгородцькі родини починають загартовувати своїх дітей з раннього віку. Як приклад — це родинний відпочинок сімей на озері Маяцькому, річках Сіверський Донець, Казенний Торець. 3 ранньої весни до пізньої осені діти купаються, цього їх навчають батьки з перших кроків. Родини, які проживають біля озера Маяцького, мають човни й також учать управляти ними своїх дітей з раннього дитинства.
Українські козаки одними з перших оволоділи елементами підводного плавання з військовою метою. Козачата селища Райгородок, не тільки хлопці, а й дівчата, частенько проводять змагання: хто далі допірне на озері Маяцькому та річці Сіверський Донець.
Система козацького виховання культивувала й оберігала, як зіницю ока, фізичне й духовне здоров'я особистості.
Другий ступінь козацького виховання найдоцільніше назвати козацьким родинно-шкільним. У школах джур козаків навчали перемагати, оволодівати високим бойовим мистецтвом, бути витривалими, здоровими, сильними. Військово-спортивному вихованню приділяли найбільшу увагу [329, с. 185].
У Райгородцькій ЗОШ I—ІІІ ступенів розроблена і впроваджується в життя виховна система, що опирається на голови і засади козацької педагогіки. Ця виховна система відповідає можливостям і запитам учнівського і вчительського колективів, духу нашої селищної громади, умовам функціонування нашої школи, яка працює над проблемою: «Виховання успішного духовно та фізично здорового покоління. Створення умов для самореалізації творчої особистості в освітньому процесі школи на основі даних моніторингових досліджень».
Особлива увага приділяється напрямкам:
—збереження та продовження козацьких звичаїв, традицій, обрядів;
—психофізичний розвиток особистості на основі відродження козацьких традицій фізичного загартування.
У початкових класах проводяться родинні свята «Козацькому роду — нема переводу», спортивні свята «Козацькі забави», «Нумо, козаче», «Райгородоцька козачка», «Веселі старти козачат», мандрівки «Шляхами козацької звитяги», походи до Козачої Пристані.
Для учнів 5—6 класів традиційними стали години спілкування «Козацьке здоров'я — багатство Батьківщини», тематичні бесіди Береженого Бог береже. а козака шабля стереже», подорожі «Шляхами козацької слави», уроки козаччини «Раз козак у похід збирався» (походи берегами Сіверського Дінця, де були найдавніші поселення козаків), козацькі ігри, спартакіади «А нумо, козаки», «Козацькі розваги», родинний конкурс на кращу козацьку справу.
У 7—8 класах проводяться бесіди «Харчування козаків», тематичний вечір «I покажемо, що ми, браття, козацького роду», козацькі збори-естафети «Гей ви, хлопці-райгородці», усний журнал «Фізичне загартування козаків», змагання «Ігри та розваги козаків».
Для старшокласників: теоретична конференція «Розвиток особистості на основі відродження козацьких традицій фізичного загартування», уроки козацького гарту та здоров'я, театралізоване свято «Секрети козацького здоров я», змагання з козацьких єдиноборств, змагання «Супер козак класу, школи».
Учні школи активно збирають рецепти козацької кухні та медицини.
У шкільному музеї створений куточок козацької слави. Головною метою при проведенні цих заходів є підготовка фізично загартованих, з міцним здоров'ям майбутніх громадян нашої країни.
Виховна система традиційної козацької педагогіки Райгородцької ЗОШ передбачає як результат її впровадження впродовж 11 років навчання в школі такі результати:
—озброєння школярів знаннями про роль фізичної культури в житті людини, системи фізичного та психологічного загартування украі'нського козацтва;
— розвиток природних задатків, удосконалення душі, тіла в іграх, танцях, різних видах змагань;
—вироблення шляхетного й відповідального ставлення до себе;
—опанування військово-прикладними видами спорту, туризму, відповідними знаннями й навичками;
—вивчення особливостей свого організму;
—уміння надавати першу допомогу при нещасних випадках.
Авторським колективом представників різних соціальних інститутів селища Райгородок створено Програму школи сприяння здоров’ю, у її основу покладена педагогічна спадщина В. Сухомлинського, над вивченням якої довгий час працював педагогічний колектив школи з подальшим інформуванням батьків та громадськості.
Саме за право носити ім'я видатного вченого — В. Сухомлинського — бореться Райгородоцька ЗОШ I—III ступенів. Детальне вивчення та аналіз педагогічних праць Василя Олександровича [367] сприяло вдосконаленню навчально-виховного процесу, поліпшенню взаємодії педагогічного колективу з батьками, організації співпраці адміністрації школи, учителів, учнів, батьків з соціальними інститутами селища. Своєю багаторічною педагогічною діяльністю відомий педагог довів реальність існування школи радості, у якій навчається фізично й морально здорова дитина, енергійна, щаслива, повна життєвих сил. Під час вивчення спадщини В. Сухомлинського ми брали до уваги погляди, що стосувалися вирішення проблем здоров'я дітей, профілактики захворювань, режиму праці й відпочинку. Важливою для нас стала думка науковця про тісний взаємозв'язок здоров'я учнів і рівня їхньої успішності.
Тому кожним класним керівником школи ведеться паспорт здоров'я учнів класу. Це допомагає вчителям-предметникам здійснювати особистісне орієнтований підхід навчанні школярів.