Аналіз результатів дослідження і практичної роботи дозволив нам структурувати зміст технологічної моделі на трьох рівнях функціональної взаємодії:
•перший рівень ми визначили як наставництво. Він охоплює всі форми, методи й засоби, метою яких є пряма передача досвіду від людей похилого віку до школярів. Люди старшого покоління виступають у ролі наставників, консультантів, керівників, радників, учителів, експертів, очевидців, учасників тих чи інших економічних, соціальних, культурних, спортивних, воєнних подій. Педагогічна підтримка різних форм участі людей старшого покоління в соціальному житті дітей та молоді сприяла їх позитивній соціалізації, збереженню духової та професійної наступності поколінь у формуванні культури здоров'я і здорового способу життя;
•другий рівень співробітництва передбачає формування й реалізацію активної соціальної позиції дітей та молоді у ставленні до людей похилого віку у формі соціального патронажу. Мова йде про надання різних видів соціальної допомоги громадянам похилого віку з боку школярів. Учні виступають у ролі: помічників працівників соціальних служб, опікунів, добровільних шефів; організаторів клубів дня людей похилого віку, благодійних акцій, вечорів відпочинку, зустрічей учасників війни та праці, концертів, ушановування ветеранів. Ці форми роботи мають значні виховні можливості і створюють основу для розвитку в соціумі ідей милосердя, гуманізму, духовності, соціальної справедливості, поваги до старших;
•третій рівень співробітництва ми назвали співтворчість. Він характеризується спільною працею представників школи і старшого покоління, придбання нового досвіду, нових знань, умінь, навичок у тій чи іншій галузі людської діяльності, у сфері культури здоров'я іі здорового способу життя. Оптимальне поєднання життєвого досвіду, професійних знань з енергією школярів плідно реалізується в галузі історичного краєзнавства, підготовки молоді до сімейного життя, у наукових дослідженнях, у пропаганді здорового способу життя, фізичної культури й спорту.
Отже, технологічна модель спільної діяльності школи з радою ветеранів, Будинком реабілітації людей похилого віку, товариством інвалідів це і є технологія створення виховних соціальних ситуацій, які надають школярам можливості придбати новий досвід людських стосунків, людям старшого покоління — наповнити своє життя активним змістом, усвідомити свою необхідність, корисність, отримати допомогу й підтримку.
Системно-структурна організація цієї технологічної моделі дозволила сформувати базові педагогічні і психологічні механізми взаємодії школи з соціальними інститутами піклування про старше покоління. Сутність цих механізмів полягає в організаційній і психолого-педагогічній структурі наступності змісту, методів, форм і засобів взаємодії, у співробітництві та відтворенні традицій, у підтримці людей похилого віку у складних життєвих умовах.
Не викликає сумніву те, що ідея й механізми співробітництва поколінь у структурі технологічної моделі стануть потужною противагою всім деформаціям людських стосунків (педагогічним, психологічним, соціальним, духовним).
Теоретичною та методичною основою технологічної моделі профілактики у школярів залежності від алкоголю й наркотиків є принципи реалізації превентивних підходів у змісті цієї робота [38; 44; 84; 379]. Модель профілактичної робота була обумовлена метою її функціонування у структурі системи взаємодії соціальних інститутів формування у школярів здоров'я і здорового способу життя (див. рис. 3.3.2; 3.3.5). Мета полягала в тому, щоб навчити школярів нових форм поведінки, виховати стійку до стресів особистість, що здатна самостійно, ефективно й відповідально будувати своє життя.
Розроблена технологічна модель охоплювала два рівні профілактичної роботи зі школярами:
1. Первинна профілактика наркоманії та алкоголізму мала на меті запобігти виникненню порушень або хвороб, посилити позитивні результати розвитку індивіду. Це може бути досягнуто такими методичними шляхами:
— розвиток та посилення мотивації до позитивних змін у власному життєвому статусі школяра;
—посилення адаптаційних факторів або факторів стресорезистентності, ресурсів особистості;
—вплив на фактори ризику наркотизації й алкоголізму з метою їх мінімалізації;
—формування процесів самоуправління й актуалізації особистості школяра;
—розвиток педагогічних, психологічних і соціально-підтримуючих умов у школі, сім'ї;
— діагностика стану школярів, якого досягнено в результаті
первинної профілактики.
Первинна профілактика була спрямована на загальну популяцію дітей і проводилася за допомогою таких технологій:
—інформування учнів про результати негативного впливу психоактивних речовин на організм, психіку й поведінку людини;
—формування мотивації на соціально-підтримуючу поведінку;
—розвиток протективних факторів здорової соціально ефективної поведінки;
—формування навичок вирішення проблем, пошуку соціальної підтримки, відмови від запропонованих психоактивних речовин.
Педагогічними засобами й методами реалізації цих технологій стали:
—ефективний вплив засобів масової інформації;
—антинаркотичне навчання й виховання;
—створення соціально-підтримуючих програм (соціальні служби, клуби, громадські організації і т.п.);
—проведення антинаркотичних мотиваційних акцій;
—розвиток власних ресурсів, формування соціальної та персональної компетентності;
—формування в школярів адаптивних стратегій поведінки.
Діагностика результатів первинної профілактики в цій моделі
здійснюється на основі педагогічного, психологічного і медико-біологічного контролю через визначення генетичних та біологічних маркерів поведінки, ризику та їх корекції на суспільному рівні взаємодії соціальних інститутів суспільства у профілактичній роботі.
2. Вторинна профілактика — її мета полягає в зміні поведінки школярів з дезадаптивних та псевдоадаптивних типів на здоровий тип поведінки. Вторинна профілактика у структур1 цієї моделі здійснювалась на основі таких технологій:
— формування в школярів мотивації на зміни поведінки;
—зміна, корекція й компенсація дезадаптивних форм поведінки;
—формування й розвиток соціально-підтримуючих систем взаємодії соціальних інститутів у формуванні в школярів здорового способу життя;
—усвідомлення цінності особистості людини.
Блок дидактичних факторів цієї технологічної моделі був представлений такими засобами й методами:
—екзистенціальних, духовних та моральних цінностей особистості школяра;
—усвідомлення та засвоєння власних цілей, шляхів і методів їх досягнення;
— копінг-методи подолання потягу та залежності;
—методи формування комунікативної й соціальної компетентності;
—методи розвитку когнітивної, емоційної, поведінкової й рухової сфер учнів;
—тренінг поведінки, особистісний тренінг;
—мозкові штурми, дискусії, бесіди;
—рольові ігри, елементи психодрами;
—лекції, круглі столи, наради;
—методичні заняття з супервізорами.
Діагностика ефективності їх використання в профілактичній та реабілітаційній діяльності здійснювалася на основі медико-педагогічного та психолого-педагогічного моніторингу, що був спрямований на зміни:
—актуальних фізичних, психоемоційних і соціальних проблем школярів;
—стадії й типи залежності школярів від наркотиків і алкоголю;
—стадії та типи одужання (реабілітації);
—особистісних властивостей і соціальних навичок поведінки, навчально-трудової діяльності;
—системи соціальних факторів, що можуть бути причиною
стресу в школярів.
Отже, у розробленій технологічній моделі когнітивні медіатори виконують функцію протективних факторів залежно від їх якості і змісту (переконання, судження, переконання сім'ї, навколишнього середовища і т.п.), формування яких є результатом управління соціальними впливами в системі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здоров'я й здорового способу життя в учнів загальноосвітніх шкіл.
Основні положення теорії відкритих педагогічних систем [81; 88; 91; 114], структура інтегральної моделі взаємодії соціальних інститутів формування в школярів здорового способу життя, що розробляється [11; 88; 190], стали основою побудови технологічної моделі взаємодії Будинку природи та дозвілля, бібліотеки у вирішенні базових завдань освітньо-виховної та фізкультурно-оздоровчої роботи. Мета цієї моделі полягала в тому, щоб сформувати в школярів екологічну свідомість, високий рівень культури ставлення до природи та до свого здоров'я як соціально-культурного явища, що має особистісно-соціальну цінність [36; 82; 124; 209; 275; 282; 423].
Структура технологічної моделі була спрямована на вирішення таких актуальних завдань:
—формування в школярів розуміння цілісності та цінності природи;
—розвиток в учнів усвідомлення себе органічною частиною природа;
—формування в дитини емоційно позитивного ставлення до природи, розуміння залежності здоров'я людини від стану природи;
—формування екологічно грамотної поведінки школярів у побуті, на природі;
—формування в школярів системи спеціальних знань, умінь та навичок у сфері здоров'язберігаючих технологій;