Індивідуальні засоби розміщення туристів. Можливості для індивідуального розміщення дуже широкі. Турист може зупинитися у власному заміському будинку, орендувати в приватної особи або агентства повністю обладнане житло (будинок, квартиру, котедж) або безкоштовно розміститися в родичів і знайомих.
Здавані кімнати й приміщення підлягають класифікації за аналогією з іншими об'єктами гостинності.
Фізіологічну потребу туриста в їжі задовольняють підприємства громадського харчування. Вони відрізняються розмаїтістю форм. До туристської індустрії харчування відносяться ресторани, кафе, бари, їдальні, закусочні й ін. За аналогією із засобами розміщення туристів підприємства харчування класифікуються залежно від культури і якості обслуговування, а також кухні асортиментів пропонованих блюд, числа посадкових місць, режиму роботи, форми обслуговування відвідувачів і т.п [23].
На прикладі США представимо основні типи підприємств харчування (табл.3.3).
Великою популярністю в туристів користуються ресторани. Вони підрозділяються на дві групи: класичні й швидкого обслуговування. Знаменитий класичний ресторан те саме що витвір мистецтва. Він унікальний, чудовий, розташовує до тривалого спілкування з партнером або, принаймі , до естетичної насолоди інтер'єром і дуже дорогий.
Найважливішою ознакою першокласних ресторанів є прагнення до індивідуальності. Їхній неповторний вигляд доповнюється розкішним внутрішнім оздобленням і вишуканою кухнею. У США широкий розвиток одержали ресторани швидкого обслуговування. Родоначальником швидкого способу задоволення самих приємних фізіологічних потреб людини стали США.
У міжнародній туристській практиці харчування, як правило, пов'язується з розміщенням. Його вартість, поряд із проживанням, входить у готельний тариф. Турист може вибрати номер у комплексі із триразовим, дворазовим або одноразовим харчуванням, відповідно розрізняють американський план, модифікований американський план і континентальний план, що називають ще «Постіль і сніданок». Багато готелів працюють за європейським планом. Він являє собою готельний тариф, обумовлений на основі вартості розміщення без обліку харчування. Туристи самостійно вибирають підприємство громадського харчування, кухню й блюда, що замовляють [22].
Мають місце також розходження у формі обслуговування. Система «А ля карт» припускає вільний вибір клієнтом блюд із пропонованого рестораном меню, «табльдот»- обслуговування по єдиному для всіх клієнтів меню без права вибору блюд, «шведський стіл»- вільний вибір виставлених на спільне харчування блюд і самообслуговування. Це форма обслуговування дозволяє вибрати їжу по смаку й у бажаній кількості.
Підприємства харчування не тільки забезпечують відвідувачів необхідною кількістю калорій для нормальної життєдіяльності, але й надають можливість розважитися й одержати яскраві незабутні враження.
Багато мандрівників відправляються в спеціальні гастрономічні й питні тури, щоб познайомитися з національною кухнею різних країн. Під час таких поїздок вони прилучаються до місцевих звичаїв, нерідко стаючи учасниками фольклорних свят.
Великою популярністю в туристів користуються етнографічні ресторани й кафе. У них національне проявляється в інтер'єрі, і в одязі офіціантів, і в репертуарі оркестру, і в асортименті пропонованих блюд і напоїв. Крім національного підприємства харчування можуть бути витримані в будь-якому іншому стилі: від використання банківських атрибутів до вітряних млинів. Вибір центральної теми, якій підлягає оформлення залів і все обслуговування клієнтів, являє собою сплав мистецтва й маркетингових досліджень. Знання ринкової ситуації й умов конкуренції дозволяє виявити перспективні теми. При цьому досвідчені менеджери ресторанів часто покладаються й на власну інтуїцію [61].
Вибір теми завжди сполучений з певним ризиком. При невдачі її доводиться міняти. У таких випадках ресторани, як правило, не обмежуються відновленням вивіски або меню. Вони проводять повну реконструкцію приміщень, наймають нових працівників, складають меню й замовляють столові прилади, що відповідають обраній темі, продумують відповідну розважальну програму. Подібного роду перебудова звичайно обходиться дуже дорого, тому задовго до її початку розробляється фінансовий план, необхідний для прийняття ефективних рішень.
Виступаючи сегментом індустрії гостинності, громадське харчування продовжує змінюватися й розвиватися. З'являються нові кулінарні рецепти, створюється більш продуктивне й економічне устаткування, удосконалюються системи керування. Ці міри спрямовані в остаточному підсумку на одержання стабільних доходів. Але в основі всього лежить боротьба за клієнта, без якого робота підприємств виявляється безглуздою [3].
4.1.4 Розваги в системі туризму
Розваги - це не тільки забави й задоволення, але й світова індустрія з мільярдним оборотом, що зростає рік у рік. Розваги відносяться до числа головних мотивів туризму; без них не обходиться жодна поїздка. Люди відправляються в подорож за новими незабутніми враженнями, позитивними емоціями й гострими відчуттями. Для задоволення цих й інших потреб людини створюються засоби розваги, проводяться розважальні заходи.
Найчастіше розваги обмежуються екскурсійною програмою - відвідуванням музеїв, оглядом історичних пам'ятників і природних визначних пам'яток, оглядовими екскурсіями по місту й місцевості. Вони можуть включати також інші пізнавальні або розважальні заходи (наприклад, відвідування магазинів або ігорних закладів) [7].
На курортах й у гарних готелях для розваги туристів наймається спеціальний персонал аніматорів.
Особливе місце у світовій індустрії розваг займають тематичні парки. Останнім часом вони склали серйозну конкуренцію традиційним дестинаціям з більшою кількістю історико-культурних визначних пам'яток [37].
Перший тематичний парк з'явився в Сполучених Штатах у середині 50-х років, у той час, коли традиційні парки дозвілля переживали занепад. Цілий ряд причин обумовив крах цих колись дуже популярних серед американців об'єктів відпочинку й звеселянь, їхнє поступове витіснення з ринку туристських послуг і заміщення більшими й сучасними тематичними парками типу «Діснейленда» або «Сікс Флегс».
За задумом улаштовувачів, насамперед У. Діснея, тематичний парк - це центр сімейного відпочинку й розваг, що багато в чому визначає вибір самої теми. Щоб об'єднати людей різного віку й у першу чергу залучити доросле населення, вона повинна носити не тільки розважальний, але й інформаційно - пізнавальний характер [42].
Постійно діючі експозиції в «Діснейленді» розповідають про історію Америки, культуру різних народів. Познайомитися з підводним світом, його мешканцями й подивитися барвисте шоу за участю морських тварин можна в парку «Сі Уорлд» у Сан-Дієго, штат Каліфорнія. Він також має у своєму розпорядженні коштовні наукові дані про поводження й інтелект дельфінів, косаток, тюленів, отриманими в процесі їхнього дресирування [55].
Від загальної інформації, пропонованої увазі відвідувачів під час екскурсій по парку, ці установи індустрії розваг перейшли до організації повноцінного навчального процесу. Тематичні парки виділяють великі цільові засоби на навчання. Вони створюють при собі спеціалізовані школи, відкривають програми навчання, запрошують викладачів для проведення занять, випускають навчальні книги. Спектр освітніх програм надзвичайно широкий. Частина їх розрахована на дітей молодшого віку, інша - на дітей старшого віку й дорослих. Організуються також короткострокові семінари для дорослих. Тематика програм дуже різноманітна. Наприклад, тематичний парк «Дісней Уорлд» пропонує від курсів по фігурній стрижці кущів до циклу семінарів по теорії й практиці менеджменту. Просвітня й освітня політика тематичних парків принесла свої результати. Сьогодні більшість їхніх відвідувачів становлять не діти, а дорослі. В «Євродіснейленді» на них доводиться 80% від загального числа гостей.
Вершиною творчої думки У. Діснея стала ідея інформаційно-розважального Епкотцентру, відкритого в 1982 р. у парку «Дісней Уорлд». Власне кажучи, у ньому знайшла втілення нова концепція тематичного парку, що запропонував дорослим заглянути в майбутнє в пошуках досконалої моделі співтовариства людей [57].
Епкотцентр - це виставка досягнень у галузі науки й техніки. Тут на орендованих площах численні компанії розміщають свої футуристичні експозиції. Всі представлені зразки діючі, пов'язані з бізнесом розваг і використаються компаніями з метою самореклами.
ЕПКОТ і різноманітні інформаційно-пізнавальні й освітні програми дуже популярні у відвідувачів, що, на думку фахівців, свідчить про тенденції перетворення тематичних парків у просвітні центри [66].
Крім оригінальної концепції, тематичні парки мають ряд інших переваг перед традиційними парками розваг, що забезпечили їм широке визнання. На відміну від звичайних центрів відпочинку й розваг тематичні парки розміщаються за межами міста. Підраховано, що для прибуткового функціонування вони повинні перебувати в межах двогодинної досяжності для 20 млн. потенційних відвідувачів або в одній годині їзди від великого туристського центра й у двох годинах їзди від населених пунктів із загальною чисельністю жителів 5-6 млн. чоловік.
Найстаріший тематичний парк США «Діснейленд» побудований в 60 км до південного-сходу від Лос-Анджелеса (штат Каліфорнія), найвідоміший американський тематичний парк «Дісней Уорлд» - недалеко від Орландо (штат Флорида).
Успіх тематичних парків у використанні високих технологій. «Діснейленд» й «Дісней Уорлд» є піонерами в технічному оснащенні атракціонів. Зокрема, вони були першими, хто перейшов на комп'ютерні системи контролю за світлозвуковими й мультиплікаційними ефектами, завдяки яким відвідувачі випробовують гострі відчуття й одержують особливо яскраві враження [55].