Турист – особа, яка здійснює подорож по своїй країні або до іншої країни з незабороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до 1 року без здійснення оплачуваної діяльності та із зобов’язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.
Туристичний продукт – попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов’язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідування об’єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).
Характерні туристичні послуги та товари – послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких суттєво скоротиться без їх реалізації туристам.
Територіальна організація туристичного комплексу – це системно-структурне просторово-часове узгодження попиту та пропозиції, фіксоване в кожний момент часу їх співвідношенням на певній території в різних формах територіальних структур, яке відбувається за ринковими законами, формуючи ринок туристичних послуг.
Територіальність туристичного ринку обумовлюється об’єктивно наявними властивостями туристичного процесу, якими є:
- цілісність, динамічна рівновага попиту і пропозиції;
- циклічність обумовлена сезонною динамікою та суспільною практикою;
- лімітованість, наявність об’єктивних обмежень відповідно до умов сталого розвитку (антропогенних навантажень на ландшафти соціокультурних і психологічних навантажень на місцеве населення);
- зональність;
- регіональність (неповторність місцевих умовов).
Глобалізація – складний, багатофакторний, об’єктивний, не підлягаючий, рівнозначній оцінці процес. Це - протирічне явище, яке одночасно поєднує в собі взаємопов’язані процеси.
Диверсифікація – надання чому-небудь рівнобічного, комбінованого, багатогалузевого характеру. Поширення господарчої діяльності на нові сфери (розширення номенклатури продукції, видів надаваних послуг тощо).
Консорціум – об’єднання групи монополістів (переважно банківських) для здійснення значних фінансових або комерційних операцій.
Туристська індустрія – це сукупність готелів й інших засобів розміщення, засобів транспорту, об’єктів пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного й іншого призначення, організацій, що здійснюють туроператорську і турагентську діяльність, а також організацій, що надають екскурсійні послуги й послуги гідів-перекладачів.
Франчайзер – фірма, що надає франчайзинг.
Франчайзинг – надавання економічного захисту, привілеїв з боку якої-небудь фірми своїм клієнтам, що започатковують нову справу.
Туристичні оператори (туроператори) – юридичні особи для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на тур операторську діяльність.
Туристичні агенти (турагенти) – юридичні особи, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб’єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг, і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність.
Курорт – освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, потрібні для їх експлуатації будівлі та споруди з об’єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації й підлягає особливій охороні.
Таймшер (у пер. з англ. «частина часу») – це спільне володіння, або довгострокова оренда клубних засобів розміщення із правом користування ними протягом певного часу.
Кемпінги – табори для автотуристів на охоронюваних, добре обладнаних площадках.
Епкотцентри – це виставка досягнень у галузі науки і техніки.
Рекреаційні ресурси – різноманітні природні компоненти, історичні пам’ятки та ін., що можуть бути використані або використовуються для відпочинку, лікування, туризму.
Пам’ятка природи – цінний у науковому відношенні об’єкт природи ( водоспад, печера, джерело ).
Національні природні парки – це природоохоронні, рекреаційні, культурно-просвітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, які створюються з метою збереження, відновлення й ефективного використання природних комплексів і об’єктів, що являють особливу цінність; де дозволяється туризм [44].
1.3 Методологія і методика дослідження
Розвиток туристської діяльності формується під впливом багатьох умов і тому ефективність розвитку туризму залежить від багатьох складових. Оптимальний варіант не завжди вдається визначити одним яким-небудь методом: у кожному випадку використовується той метод, що краще вирішує пропоновані задачі.
Методи, які використовуються для обґрунтування розвитку і розміщення туристської діяльності, охоплюють аналіз статистичних матеріалів, картографічний метод, описовий, порівняльно-географічний, математичний, суспільно-географічного районування та експедиційний [34].
При дослідженні територіальної організації туристичної галузі регіону можна виділити кілька етапів:
1. Підготовчий, коли обирається об’єкт дослідження, конкретизується його предмет та основні завдання, які необхідно розв’язати в ході виконання роботи. На цьому етапі було використано такі загальнонаукові методи досліджень: літературний, історичний, порівняльно-географічний.
Літературний метод дає можливість дослідити існуючі наукові розробки з даної проблематики, він забезпечує дослідника з уже відомими напрацюваннями в галузі туризму.
Історичний метод передбачає розгляд суспільно-географічних явищ і процесів у їх еволюційному розвитку та динаміці.
Серед методів сучасної економічної географії важливе місце займає порівняльно-географічний метод, який дає можливість співставляти між собою різні моменти щодо розвитку суспільно-географічних процесів і явищ. Допомагає виявити їх спільні та відмінні риси, вивчати причини розбіжностей. Цей метод застосовується на усіх етапах дослідження.
2. Експедиційний, в результаті якого робиться польовий збір інформації, він ґрунтується на основі збору статистичної інформації, яка розкриває діяльність і сучасний стан туризму. Аналіз статистичних матеріалів дозволяє вивчити територіально-економічні туристські об’єкти і явища [53].
3. Головний етап дослідження заключається в обробці зібраних матеріалів. На цьому етапі широко використовуються наукові методи, такі як порівняльно-географічний, загальнонауковий, математичний, картографічний. На цьому етапі застосовуються математичні методи обробки зібраних матеріалів та інформації (метод співставлень, групувань, графічний метод).
На основі опрацьованих результатів може здійснюватися ілюстративний показ дослідження (використання картографічного методу) і можуть застосовуватися методи суспільно-географічного районування, систематизації тощо.
Для картографічного методу характерним є зображення даних у вигляді картосхем, діаграм, графіків.
Дослідження вимагає побудови серії картосхем, які відображають територіальну організацію туристичної галузі досліджуваного регіону.
4. Заключний етап (підсумковий) має на меті сформулювати результати досліджень у вигляді висновків, узагальнень, ілюстрацій. На підсумковому етапі широко використовуються методи систематизації і узагальнення, які мають загальнонауковий характер.
2 МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ ЯК ОДИН З НАПРЯМКІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
2.1Вплив процесів глобалізації на розвиток міжнародного туризму
За післявоєнні десятиліття міжнародний туризм швидкими темпами розвивається на всій планеті. Поширення сучасного міжнародного туризму відрізняється значною територіальною нерівномірністю. У самому загальному виді вона відбиває різні рівні соціально-економічного розвитку Півночі й Півдня (Центра й Периферії світового господарства). Так, відповідно до наявних розрахунків, на постіндустріальні країни нині доводиться 57% всіх туристичних прибуттів, на країни, що розвиваються, з перехідною економікою-13% [17].
Глобалізація–складний,багатофакторний, об’єктивний, не підлягаючий, рівнозначній оцінці процес. Це – протирічне явище, яке одночасно поєднує в собі взаємопов’язані процеси.
Глобалізація відіграє важливе значення у розвитку сучасної економіки і соціальних відносин. Одним із напрямків цього процесу є міжнародна міграція. В даному контексті до неї відносяться – міграція міжнародного туризму та міграція трудових ресурсів, які забезпечують недостачу робочої сили на ринку праці, що пов’язані з туристичною галуззю господарства країн світу.
За основу регіонального аналізу міжнародного туризму найкраще прийняти той розподіл світу на туристські макрорегіони, якого дотримується Всесвітня туристська організація, що виділяє 6 таких регіонів:
1.Європейський (всі країни Європи, країни колишнього СРСР, Туреччина, Кіпр й Ізраїль).
2.Американський (всі країни Північної й Південної Америки).
3.Азіатсько-Тихоокеанський (АТР, всі країни Східної й Південно-Східної Азії, Австралія й Океанія).
4.Близькосхідний (країни Південно-Західної Азії, Єгипет і Лівія).
5.Африканський (всі країни Африки за винятком Єгипту й Лівії).
6.Південноазіатський (країни Південної Азії) [32].
Статистика ВТО дозволяє не тільки оцінити сучасне положення макрорегіонів у світовому туризмі, але й простежити динаміку змін (Рис.1.).