Доіспанське місто Ель-Тахін.
Китовий заповідник Ель-Віскаіно.
Історичний центр Сакатекаса.
Наскельні зображення Сьєрра де Сан-Франциско (див. додаток 8).
Монастирі початку ХVІ - ХVІІ ст. ст. на схилах Попакатепетля.
Доіспанське місто Ушмаль.
Район історичних пам'ятників Керетаро.
Госпіталь Каваньяс, Гвадалахара.
Археологічна зона Пакіме, Касас Рандес.
Зона історичних пам’яників Тлакоталпана.
Зона історичних пам’ятників Хочікальпо.
Історичний укреплене місто Кампече [62].
4.2.4 Бразилія
Географічне положення: розташоване в східній і центральній частинах Південної Америки. Територія: 8,5 млн.кв.км. Столиця: Бразиліа. Найбільші міста: Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро, Белу-Орізонті. Адміністративний поділ 26 штатів і 1 федеральний округ. Державний устрій: президентська федеративна республіка. Населення: 163 млн. чол. Етнічний склад: європейці, африканці, індіанці. Офіційна мова: португальська. Релігія: католицизм. Провідні області промисловості: машинобудування, сільське господарство. Грошова одиниця: реал [54].
Країна розташована в Південній півкулі. Пори року змінюються тут у зворотньому порядку, у порівнянні з північною півкулею. Клімат відрізняється розмаїтістю. У районі Макана, розташовуються тропіки. Клімат Атлантичного узбережжя відрізняється непередбачуваністю. У районі Амазонії пекуче. Середня температура + 27 градусів. На південному узбережжі ближче до Ріо-де-Жанейро температура коливається від +30 до +17 градусів. Січень у Бразилії літній місяць. Тому турист може потрапити в смішне положення, захопивши із собою теплі речі.
Природні ресурси. Бразилія – одна із великих країн світу по величині території і по численності населення, це 5000 миль прибережної смуги, де список пляжів вартих відвідування нескінченний, це країна з самою унікальною в світі природою, яка збереглася в своїй первозданній красі в серці знаменитих джунглів Амазонки. Бразилія – це три дні на рік, коли вулиці Ріо – де – Жанейро і інших міст заповнює барвиста карнавальна процесія, з маскарадом і піроефектами. На карті ця країна по обрисам нагадує чотирикутник, протяжність якого з півночі на південь, з заходу на схід майже однакова. Рослинність країни поділяється на чотири зони. Вологі ліси Атлантичного узбережжя, листяні ліси західної частини країни, савана й рідколісся Плато, і тропічні ліси Амазонії. У нетрях Амазонії рослинність розподілена поверхово: ближче до землі панує сутінок і волога - це царство орхідей. На висоті 10-30м розкинулося царство ліан. Багато дерев, які становлять третій рівень лісу, досягають у висоту 40м. На тому самому просторі амазонської сельви виростає в шість разів більше рослин, чим у лісах помірного поясу. На двох берегах однієї й тієї ж ріки можуть виростати зовсім різні квіти. Ендеміками району вважаються каучукове дерево, шоколадне дерево.
Для туристів особливий інтерес представляє водоспад Ігуасу. Це унікальне видовище, тому що потоки води падають із висоти 72м. Індіанці племені гуарані називали це місце «велика вода» або Ігуасу, тому що поруч із основним водоспадом розташовується ще 275 невеликих.
Національним парком уважається Музей флори й фауни, що перебуває на території, прикордонної з Аргентиною. Особливістю цих місць є достаток водоспадів.
Особливою популярністю серед туристів користується Пташиний парк, де проживають більш 150 різновидів птахів.
Майже 60 млн. років Південна Америка була своєрідним островом у світовому океані. Цей фактор позначився на своєрідності розвитку тваринного світу. Саме тут зберігся двометровий броненосець, численні види мавп, оцелот й ягуар, пухнатий опосум, пекарі. У басейнах рік Оріноко й Амазонки, які колись у стародавності були внутрішніми морями, водяться ламантини й дельфіни. З рептилій збереглися 6-ти метровий боа, коралова змія, кайман. З екзотичних представників тваринного миру можна назвати піранью, величезних метеликів Морфо, павука - птахоїда, електричний вугор. В Амазонці водиться 2500 видів риб, морська свиня, анаконда, що досягає 9 м у довжину. Із птахів в Амазонії можна зустріти 37 різновидів туканів, колібрі, більше 100 видів папуг [59].
Етнокультурні особливості. Жителі сучасної Бразилії емоційні, товариські, чарівні й, іноді, надмірно балакучі. Будь-яка бесіда супроводжується жестикуляцією, реготом, лементом. Вони готові надати допомогу туристові, указати маршрут, знайти об'єкт, що його цікавить. У Бразилії існує особливий пляжний етикет. Наприклад, вважається непристойним роздягатися на пляжі. Потрібно виходити в купальниках прямо з будинку. У великих містах відсутні туалети. Їх можна знайти тільки в ресторанах і кафе.
Улюбленим блюдом є квасоля, що використовується бразильцями так само широко, як у росіян хліб. Коронним блюдом, що подають у ресторані, є квасоля з м’ясом, з додаванням рису, капусти, борошна, маніоки й сосисок. Улюбленим напоєм є пиво. Туристам рекомендується замовляти в ресторані на двох дві порції салату. Салат у Бразилії - це одне дуже велике блюдо, подужати яке не під силу одній людині. У ресторанах подають місцевий, дуже міцний, алкогольний напій камока. Він готується із цукрової тростини. Кава в Бразилії славиться своєю гіркотою. Цей напій у містах можна купити на кожному вуглі [22].
Характеристика туристичних ресурсів по регіонах.
За статистичними даними [38] четверте місце в регіоні належить макрорегіону Бразилії. Показники характеризують наступне (Рис.7;8 ).
Бразиліа – столиця країни. Місто розташоване в центральному районі країни. Туристи оглядають центральну площу міста й будинок Палацу правосуддя, що примикають до неї, й палацу Президента республіки. Іншими об'єктами їхнього інтересу стають міський собор, телевежа з оглядовою площадкою, Парк відпочинку, Палац ранкової зорі (резиденція президента). Далі, за бажанням туристів, можуть бути зроблені екскурсії по околицях столиці в Гояс, де розкинулися пляжі, а також перебувають термальні джерела й озера; у Ріу-Кенті (комплекс із термальними водами); парк птахів.
Ріо-де-Жанейро. Славиться пляжами, районами старої забудови з архітектурними пам'ятниками в стилі барокко, особливою кулінарією й футбольними матчами. Особливий інтерес представляють театри, безкоштовні концерти, а також видовищні заходи: карнавал і футбол. Туристам пропонується програма з відвідуванням цікавих місць навколо міста, до числа яких відносять: Корковада (місцевість, висотою 710м над рівнем моря, звідки відкривається чудовий вид на місто), Статуя Христа (розмах рук 30м), Ботанічний сад (заснований в 1808р). Тут туристи можуть познайомитися із чудом рослинного царства Бразилії - Вікторією Регієй, національним парком Тіжуко, Республіканським музеєм з концертами класичної музики, церквою ордена францисканців (ХVШ ст), церквою Слави господньої (1714р).
На північ від Ріо-де-Жанейро розташований один із найвідоміших курортів Латинської Америки – Петрополіс. Це кліматичний курорт розташований в Серрадуз- Органс, на висоті близько 800м. Тропічний клімат пом’якшується розташуванням Петрополіса в горах і різноманітною рослинністю. Петрополіс – центр квіткарництва (його називають містом гортензій ). Як кліматичний курорт розвивається з кінця ХІХ століття. Ще один відомий бразильський курорт – Посус-ді-Калдас.
Сан-Паулу – це великий мегаполіс. Основними його визначними пам'ятками є Музей образотворчих мистецтв, Музей Бразильської історії, Музей сучасного мистецтва [62].
Амазонія, як вважають вчені, - це легкі планети, вічно зелена сельва. Для туристів ці простори привабливі тим, що тут можна зайнятися пошуками золота, відвідати занедбані шахти, скуштувати екзотичну місцеву їжу, побувати на пустельних пляжах, відпочити на островах, за допомогою місцевих індійських шаманів прилучитися до традиційної культури місцевого населення - індіанців тукано. Туристи можуть зробити екскурсії на пароплаві по притоках Амазонки, наприклад, Ріо-Негру, відвідати Амазонський зоопарк.
Белен. Місто перебуває в дельті Амазонки. Туристи оглядають старе місто, забудова якого здійснена в європейському стилі барокко й рококо, міський собор, що вибудуваний у класичному стилі бразильського барокко, відвідують спектаклі в театрі де Раз, оглядають Музей флори й фауни.
Історико-культурна спадщина:
Водоспад Інуасу.
Бразиліа. Кафедральний Собор. (див. додаток 10).
Національний парк Ігуасу [6].
4.2.5 Венесуела
Географічне положення: держава в північній частині Південної Америка. Територія: 912,05 тис.кв.км. Столиця: Каракас. Найбільші міста: Маракайбо, Баркісімето, Валенсія. Адміністративний поділ: 22 штати, 1 федеральний округ (Каракас) і федеральні володіння (о-ва в Карибському морі), що складаються з 72 островів. Державний устрій: федеративна республіка. Населення: 23,6 млн. чол. Етнічний склад: венесуельці, індіанці. Офіційна мова: іспанська. Релігія: католицизм. Провідні області промисловості: нафтопереробна, нафтовидобувна, харчова, текстильна. Корисні копалини: нафта, марганець, газ, залізна руда, фосфати, мінеральні солі. Грошова одиниця: болівар [54].
Природні ресурси. Клімат субекваторіальний. Середньомісячні температури +25-29 градусів. Опадів від 280 до 3000мм у рік. Вологий і змінно-вологий тропічний ліс, савани, сухі рідколісся.
На заході Венесуела має границю з Колумбією, на півдні - із Бразилією, на сході - з Гайаною, з півночі обмивається водами Карибського моря, на північному сході - водами Атлантичного океану. Найбільшим островом, що належить Венесуелі, являється Маргарита. На північному сході вузькі протоки Зміїна паща й Драконова паща відокремлюють Венесуелу від найбільшого з малих Антильських островів - Тринідаду. По рельєфу країна ділиться на п'ять зон: гірську область Анд, западину Маракайбо, рівнини Льянос і Гвіанске плоскогір'я. Центральна частина високогірного подвійного хребта Кордильєра-де-Меріда покрита вічними снігами й льодовиками. Найвищою вершиною вважається пік Болівар(5007м). Найбільш великою внутрішньою водоймою є озеро Маракайбо, що на півночі з'єднується чотирма протоками з Венесуельською затокою Карибського моря [12].