Смекни!
smekni.com

Національна і регіональна економіка України (стр. 13 из 25)

•розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що знаходиться державній власності;

•складає, подає на затвердження відповідної ради і забезпечує виконання регіональних екологічних програм; вносить до відповідних органів пропозиції щодо державних екологічних програм;

•вживає заходів до відтворення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами;

•вносить пропозиції відповідним органам місцевого самоврядування щодо організації територій та об'єктів природно- заповідного фонду місцевого значення;

•інформує населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються для його поліпшення;

•організує роботу по ліквідації наслідків екологічних аварій, залучає до цих робіт підприємства, установи, організації незалежно від форм власності і громадян;

•вносить пропозиції в установленому законом порядку про зупинення діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону довкілля і санітарних правил;

•розробляє і забезпечує дотримання правил користувач водозабірними спорудами, обмежує або забороняє використання підприємствами питної води у промислових цілях.

2. Реалізація завдань управління природокористуванням у регіонах потребує застосування відповідних форм та методів. Основними формами управління природними ресурсами є екологічна стандартизація, нормування, дозволи на використання та еколого-економічний контроль. Необхідність останнього викликається наявністю протиріч у функціонуванні природних та економічних систем. Так, завжди протистоять один одному принципи економічного зростання та рівноваги природного середовища. Протиріччя між ними переростає у важливу проблему управління соціально-економічним розвитком регіонів, котра має вирішуватися за допомогою правових, адміністративних та економічних методів.

Правові методи визначаються природоохоронним законодавством, Земельним, Водним, Лісовим кодексами та кодексом "Про надра".

Адміністративні методи застосовуються Кабінетом Міністрів, -Міністерством екобезпеки та його управліннями при обласних державних адміністраціях, а також місцевими державними адміністраціями у відповідності з наділеними повноваженнями.

Економічні методи управління природними ресурсами спираються переважно на програмування та планування. Але в даний час у щорічних програмах економічного і соціального розвитку регіонів відсутній екологічний розділ, хоч і встановлюються деякі фінансові показники, пов'язані з витратами здійснення природоохоронних заходів. Територіальні плани комплексного використання природних ресурсів та охорони довкілля на довгостроковий період не складаються. Ігнорування екологічного чинника в регіональній політиці призводить до нераціонального використання природних ресурсів, погіршення стану навколишнього середовища, різкого збільшення обсягів витрат суспільства на природовідновлювальні заходи у перспективі.

Економічні методи управління природними ресурсами застосовуються також при розробці та реалізації інвестиційних проектів і програм. Їх оцінка має забезпечити поєднання економічних та екологічних інтересів у процесі розвитку виробництва і спиратися на одночасне дослідження у межах однієї структури як економічних цілей і результатів, так і чинників оточуючого середовища.

Таким чином, прийняття управлінських рішень повинно відбуватися на основі аналізу комплексу можливих економічних результатів екологічних наслідків, що розглядаються на тривалому часовому проміжку і виходять за межі території здійснення програми чи проекту.

Оцінюючи пропоновані у складі регіональної програми альтернативні проекти, можна вибрати оптимальний. З цією метою у розвинутих країнах широко застосовуються еколого-економічні моделі (оптимізаційні, імітаційні та інші). Основні проблеми, що виникають при їх застосуванні, полягають у складності варті спінюється оцінки показників та їх зіставленні, а також у протистоянні підприємців посиленню ролі екологічного аналізу.

3. Водні ресурси використовуються в усіх галузях господарства регіону та забезпеченні життєдіяльності людини. Управління водними ресурсами спрямовується на вирішення таких завдань:

•забезпечення потреб населення та всіх галузей регіонального господарства водою, оптимального розподілу водних ресурсів між водокористувачами;

•дотримання благополучного екологічного стану водних ресурсів;

•регулювання стоку у часі та просторі;

•припинення викидів неочищених стоків та твердих відходів у водоймища і підвищення їх рекреаційної здатності;

•економне витрачання води, зменшення її витрат при перекиданні;

•зниження негативного впливу вод на оточуюче середовище (підтоплення, заболочення, руйнування берегів тощо);

•забезпечення оптимального співвідношення ресурсів поверхневих і ґрунтових вод.

Основними показниками водокористування є:

•загальний обсяг водоспоживання у регіоні (млн м3 на рік): виділенням споживання з поверхневих джерел у розрізі галузей - водоспоживачів (промисловість, сільське господарство, комунальне господарство), з виділенням напрямів водокористування (виробниче, побутове тощо);

• використання питної води на промислові потреби;

•обсяг оборотної та повторно використовуваної води у промисловості;

•водовідведення — загальне і скидання стічних вод у поверхневі водоймища з урахуванням ступеня очистки (умовно чистих, нормативне чистих, забруднених);

•добування із стічних вод цінних речовин.

Крім того, в регіональних програмах встановлюються завдання по введенню в дію потужностей, споруд та об'єктів як водопостачання, так і очистки стічних вод і оборотного водопостачання, установок по збиранню з акваторій нафти, сміття, інших забруднювачів, берегових станцій очистки баластних вод.

Розрахунок показників водоспоживання та водовідведення здійснюється за допомогою нормативного методу. В його основу закладаються питомі нормативи витрачання води на душу населення, одиницю продукції, робіт чи послуг та враховуються дані про масштаби виробничої і невиробничої діяльності і чисельність населення. Потрібний обсяг водоспоживання (Ов.с..) обчислюється за формулою:

,

де Н в.в. норматив витрат води на одиницю продукції, робіт, послуг чи на одну особу;

В п — обсяг виробництва продукції, робіт та послуг в натуральному і грошовому вимірі; чисельність населення регіону.

Водовідведення обчислюється як різниця між загальним водоспоживанням і безповоротними витратами (випаровування, технологічні включення до складу продукту тощо).

Головна увага органів регіонального управління при плануванні водокористування повинна приділятися збалансуванню потреб води та її ресурсів. З цією метою складають водогосподарський баланс території основні показники котрого опрацьовуються в декількох варіантах, зважаючи на неможливість точного прогнозу водності року. Оскільки рівень споживання води має значні відмінності по сезонах, розрахунок показників має проводитись на рік та найбільш напружений місяць року.

У багатьох областях не вистачає вказаних у схемі джерел для задоволення потреб, тому передбачається надходження води з інших водогосподарських систем (штучних каналів, водоводів, водосховищ).

Водоспоживання безпосередньо пов'язане зі здійсненням водоохоронних заходів, серед яких чільне місце займає водовідведення, в тому числі скид стічних вод у поверхневі водоймища Якщо він значний, то може бути нанесена невиправна шкода навколишньому середовищу. Це зумовлює необхідність жорсткого контролю за якістю водних ресурсів, її показником слугує кратність розбавлення стічних вод, величина котрої встановлюється спеціальними органами.

Водовідведення дозволяє повторно використовувати стічні води шляхом біологічної, хімічної та механічної очистки, зокрема для зрошування сільськогосподарських угідь. Тому по всіх видах стоків встановлюється загальний обсяг забруднених вод тих, що пройшли очистку.

З метою охорони вод від забруднювання у регіональних програмах встановлюються завдання по створенню водоохоронна загальні зон у порядку, визначеному Водним кодексом України. Водоохоронні заходи спрямовуються також на відтворення рибних запасів та розведення водоплавної птиці, а там, де можливо, і на організацію перевезення вантажів та пасажирів водним транспортом, забезпечення роботи гідроелектростанцій.

4. Земля, як зазначено в ст. 14 Конституції України, є основним національним багатством, що знаходиться під охороною держави. Управління охороною земельних ресурсів у регіонах спрямовується на вирішення таких завдань:

—підвищення ефективності землекористування та естетичної Площа в цінності земель;

—оптимізація структури земельних ресурсів;

—збереження і раціональне використання сільськогосподарських угідь;

- проведення робіт по рекультивації земель та їх залучення &о господарського обороту;

- захист ґрунтів від деградації і перетворення їх у джерела забруднення.

Ці завдання вирішуються при формуванні різних розділів регіональних програм та планів соціально-економічного розвитку, (окрема розвитку АПК, капітального будівництва й інших. Управління земельними ресурсами здійснюється у відповідності із Земельним, Лісовим та іншими кодексами і законами України.