Смекни!
smekni.com

Національна і регіональна економіка України (стр. 8 из 25)

Системність та комплексність планування повинні забезпечити реалізацію вимог загальної теорії систем, згідно з якою кожний об'єкт управління має розглядатися як деяка складна система та як елемент більш загальної системи. Тому внутрішні і зовнішні зв'язки об'єктів управління мають обов'язково враховуватися у планах та прогнозах усіх рівнів. Узгодження їх потрібні не тільки у просторі, але і в часі.

В умовах кардинальних структурних перетворень у народному господарстві головним засобом регулювання внутрішніх і зовнішніх зв'язків можуть бути перспективні плани як документи, що визначають стратегію соціально-економічного розвитку. Поточні програми і плани повинні розроблятися на основі перспективних як оперативний, тактичний засіб управління. За допомогою системи узгоджених у часі і просторі планів і програм досягається безперервність планування, необхідність якої витікає із безперервності відтворюваного процесу.

Враховуючи ці вимоги та світовий досвід планування, можна передбачити такий напрям його розвитку: довгостроковий прогноз — середньостроковий прогноз — індикативний перспективний план — індикативний поточний план (програма соціально-економічного і культурного розвитку), їх розробка має здійснюватися на відповідній аналітичній та прогнозній інформації.

Поліпшенню інформаційної бази має сприяти система передпланових робіт у регіонах, розробка та уточнення територіальних схем розвитку і розміщення продуктивних сил, районних планувань, генеральних планів розвитку великих міст, загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, екологічного та іншого спрямування, прогнози територіальної організації та створення економічних зон, технополісів, технопарків тощо.

Обов'язковість виконання планових завдань — третій принцип планування. Важливе значення в управлінській діяльності має контроль за виконанням планів. Всебічна контрольованість дозволяє вчасно оцінити економічну ситуацію, виявити прорахунки, недоліки та невикористані можливості і намітити оперативні заходи, необхідні для досягнення намічених цілей.

Якщо план є узгоджувальним документом, то у виконанні його завдань заінтересовані всі сторони. Отже, необхідно посилити його договірні засади, більш широко застосовувати економічні стимули та важелі — кредити, пільги, субсидії тощо.

4. Зміст показників регіональних планів та програм визначається численними показниками. Їх система повинна відповідати цілям та завданням плану, характеризувати стан регіонального господарства, слугувати засобом економічного регулювання виробничих відносин, відображати місце регіону у народногосподарському комплексі, забезпечувати координацію завдань з урахуванням між- та внутрішньорегіональних зв'язків, мати конкретну адресну спрямованість.

У регіональних планах та програмах застосовуються вартісні та натуральні, абсолютні й відносні, кількісні та якісні, єдині і диференційовані показники. Найбільш поширеними є вартісні показники. У грошовому виразі вони характеризують обсяг виробництва, інвестицій, фінансових ресурсів тощо.

Натуральні показники встановлюються у фізичних одиницях впливу і використовуються для визначення взаємозв'язків у відтворювальних процесах.

Абсолютні показники необхідні для встановлення планових завдань у виробничій та невиробничій сферах.

Відносні показники виражаються у відсотках.

Кількісні показники поділяються на об'ємні (обсяги виробництва товарів та послуг, капітальних вкладень, роздрібного товарообігу тощо) та сітьові (мережі шкіл, закладів охорони здоров'я, побутового обслуговування населення та інші).

Якісні показники характеризують стан об'єкта управління, ефективність виробництва та якість роботи. До них відносяться продуктивність праці, собівартість продукції, матеріаломісткість, фондоозброєність та багато інших.

Єдині показники використовуються для координації галузевих та територіальних зв'язків у виробництві і споживанні, а диференційовані — для відображення специфіки та особливостей кожної ланки країни. До єдиних належать, наприклад, валовий випуск, фінансові показники, а до диференційованих — норми та нормативи.

Для складання проектів регіональних програм соціально-економічного розвитку рекомендується така система показників:

1. Загальноекономічні (зведені) показники.

2. Чисельність та зайнятість населення.

3. Розвиток сфери матеріального виробництва.

3.1. Промисловість.

3.2. Сільське господарство.

3.3. Лісове господарство.

3.4. Транспорт та зв'язок.

3.5. Інвестиційно-будівельний комплекс.

4. Науково-технічний розвиток.

5. Рівень життя населення та розвиток соціальної сфери.

5.1. Зведені показники рівня життя і соціального захисту населення.

5.2. Соціальний захист населення від безробіття.

5.3. Споживання товарів та послуг.

5.4. Житлово-комунальне господарство.

5.5. Освіта і культура.

5.6. Охорона здоров'я, фізична культура та соціальне забезпечення.

6. Структурні й інституційні перетворення в економіці, демонополізація виробництва, розвиток підприємництва.

7. Використання природних ресурсів і охорона навколишнього середовища.

8. Використання вторинних ресурсів.

9. Фінансові показники.

10. Зовнішньоекономічна діяльність.

11. Розвиток спеціальних (вільних) економічних зон.

12. Основні показники соціально-економічного розвитку міст та районів.

Результати економічної діяльності на макрорівні оцінюються за допомогою показника валового внутрішнього продукту, який розраховується трьома методами: виробничим, розподільчим та кінцевого використання. На рівні регіону обсяг ВВП визначається лише (виробничим методом як сума валових доданих вартостей усіх галузей виробництва та невиробничої сфери. Валова додана вартість у галузях регіону визначається за формулою:

ВДВ=ВВ-ПС,

де ВДВ — валова додана вартість, ВВ — ринкова вартість валового випуску, ПС — проміжне споживання матеріальних благ та послуг.

Для відображення процесу виробництва ВДВ на регіональному рівні складається спеціальний рахунок — рахунок виробництва (див. схему 3.3).

Використання мли гри. Ресурси мли гри.
Проміжне споживання Валовий випуск
Валова додана вартість

Розрахунок ВВП регіону іншими методами — розподільчим та кінцевого використання нині неможливий за браком інформації.

ВВП використовується для узагальнюючої характеристики економіки регіону, її індикатором є індекс фізичного обсягу ВВП (Iq), який розраховується за формулою:

,

де ∑q1p1, ∑q0p0 обсяг ВВП у постійних цінах відповідно у поточному та попередньому (базовому) періодах.

При прогнозуванні та перспективному плануванні, коли ще не визначені показники ВДВ на підприємствах області та у галузях, ВВП регіону на /-й рік обчислюється за формулою:

ВВПi =ВВПв * Iq * Іp,

де ВВПi та ВВПв — валовий внутрішній продукт прогнозованого та базового років,

Ір прогнозний індекс цін.

Індекси фізичного обсягу ВВП та цін прогнозуються з урахуванням факторів, які суттєво впливають на рівень виробництва та інфляції й очікуваних змін у системах бюджетних стосунків, оподаткування тощо.

За обсягом та динамікою ВВП визначається місце регіону у територіальному розподілі праці та передбачаються відповідні засоби державного впливу на стан регіональної економіки.

Крім ВВП, до загальноекономічних показників відносяться середньорічна чисельність населення та працюючих, обсяги виробництва товарів і послуг у розрахунку на душу населення, обсяги капітальних вкладень та фінансових ресурсів, що створюються на території регіону, доходи й видатки місцевих бюджетів, грошові доходи та обсяги роздрібного товарообороту і платних послуг на душу населення й деякі інші. Рівень кожного з названих показників різко варіює по регіонах України і свідчить про

нерівномірність їх розвитку. Вирішення цієї проблеми є одним найважливіших завдань державної регіональної політики.

У багатьох країнах світу визначались три основні варіанти розв'язання регіональних проблем:

—згладжування або вирівнювання умов;

—реалізація соціально-економічних програм;

—особливі бюджетні режими. Цим варіантам має відповідати система загальноекономічних показників регіонального розвитку, до складу якої, крім вище зазначених, слід віднести спеціальні показники відсталості або депресивного стану економіки регіон середнього доходу на душу населення, питомої ваги населення, що знаходиться за межею бідності, рівень безробіття, прожитковий мінімум та ціну споживчого кошика у регіоні.

Тема 4

"Проблеми функціональної діяльності регіону в управлінні фінансовими ресурсами"

1. Інструменти економічного регулювання, їх класифікація. Особові регіональні форми розвитку економіки

2. Система фінансового забезпечення регіонів

3. Методика опрацювання регіональних бюджетів