Смекни!
smekni.com

Лекції з криміналістики 2 (стр. 10 из 13)

Для вирішення слідчих ситуацій, що виникли, слідчий будує версії, виходячи з таких передумов: 1) злочинець — відома осо­ба; 2) злочинець — затриманий збувальник; 3) злочинець — рані­ше засуджений; 4) злочинець — неповнолітній; 5) злочинці — гру­па раніше несудимих, але таких, що вчиняли злочини; 6) злочи­нець непрацюючий, наркоман, бомж; 7) злочинці — «гастролери». Для перевірки версій найбільш ефективним напрямком на почат­ковому етапі розслідування грабежів і розбоїв є розробка плану так­тичних рішень. Наприклад, для ситуації, коли злочинець затрима­ний з доказами на місці вчинення розбою або при реалізації викра­деного, основними тактичними операціями є: «затриманий — обвинувачений»; «розбій, грабіж вчинений групою»; «розбій за „наведенням"»; «грабіж за „наведенням"»; «злочин вчинений „гастролерами"» і т. ін.

Завдання слідчого — провадженням слідчих дій і оперативно-розшукових заходів створити необхідне інформаційне забезпечен­ня для швидкого і ефективного виконання тактичного рішення, тоб­то доказування якоїсь обставини, що є сутністю слідчої ситуації. Інформаційне забезпечення тактичної операції, наприклад, «затри­маний — злочинець», представлено на рис. 19.

Природно, на схемі наведені лише основні обставини, сукуп­
ність яких дозволяє зробити висновок, що затриманий за підозрою
дійсно вчинив розбій або грабіж і йому можна пред'явити обвину­
вачення в їх вчиненні.

5. Організаційно-тактичні основи провадження

окремих слідчих дій при розслідуванні крадіжок,

грабежів і розбоїв

Для розглядуваних злочинів як на першому, так і на наступних етапах розслідування важливими слідчими діями є: огляд, затри­мання, допит, впізнання, обшук, перевірка показань на місці, слід-

Інформація речова

Інформація вербальна

Впізнаний свідком-очевидцем Сліди на місці злочину, залишені обвинуваченим
Затриманий на місці злочину На тілі і одязі обвинуваченого сліди мікрочастинок потерпілого
Впізнаний потерпілим Сліди на місці події, одязі і тілі потерпілого, залишені знаряддями (зброєю), знайденими в обвинуваченого

Рис. 1. Схема інформаційного забезпечення тактичної операції «затриманий - злочинець» для пред 'явлення обвинувачення затриманому за підозрою в грабежі чи розбої

чий експеримент і експертиза. Зрозуміло, їх перелік і послідовність виконання визначаються характером слідчих ситуацій. Тому тут розглядаються особливості лише деяких слідчих дій, пов'язаних з розслідуванням названих злочинів.

Огляд місця події. В усіх випадках грабежів і розбоїв огляд місця події є невідкладним і обов'язковим. На відкритій місцевості або в приміщенні огляд розпочинається від периферії до центру, оскільки сліди нерідко залишаються вдалині від безпосереднього місця нападу. Природно, у центрі уваги слідчого те місце, де мож­на виявити сліди боротьби злочинця з жертвою, їх слід шукати на грунті, підлозі і предметах, а також на одязі потерпілого і злочин­ця. Сліди взуття, рук, обривки паперу, недопалки, відірвані ґудзи­ки, предмети туалету (гребінець, помада), що випали, зірвані се­режки, стріляні гільзи, пижі та інші загублені предмети злочин­ця — це не тільки сліди-предмети, а й носії запахових слідів. Для їх виявлення необхідно визначити, де злочинець торкався предметів (тримав ціпок, камінь у руці), саме ці предмети — носії запахової інформації треба вилучити і упакувати герметичне, або відібрати запаховий слід на сорбент (АВТ — активована вугільна тканина;

марлевий, фланелевий тампон). На відкритій місцевості слід ви­лучати зразки грунту, рослинності, а з асфальту або паркетної під­логи в закритому приміщенні — мікросліди пилу, бруду на липку плівку або зволожений фотопапір. У наступному вона послужить засобом встановлення факту перебування злочинця на місці події.

У ході огляду необхідно оглядати місця, пов'язані з підготов­кою і приховуванням. Розбійний напад злочинці вчиняють майже завжди раптово з якогось укриття, де вони очікували на появу жерт­ви. Таке місце може бути поблизу від місця нападу, а іноді й вдали­ні. Тому розширюється зона огляду, обстежуються підвали, сходо­ві клітки, горища. Крім слідів підготовки до вчинення нападу, там можна виявити і злочинців, що ховаються, а іноді викрадене май­но, залишені злочинцем речі, недопалки, взагалі «сліди очікуван­ня» перед нападом.

Сліди крові — мазки, бризки на грунті, одягу, предметах обста­новки — мають особливе значення для розкриття злочину, тому важливо вміти їх виявити і правильно вилучити.

Затримання подозрюваного. При затриманні підозрюваного обеззброюють і доставляють у зручне приміщення, де проводить­ся його особистий обшук, а іноді огляд. При виявленні на одязі розривів, плям крові, масел, грунту одяг вилучають, упаковують. Оскільки в більшості випадків затримання здійснюють працівники органів дізнання, то огляд одягу затриманого слідчий проводить пізніше, звичайно перед допитом затриманого.

Допит потерпілого проводиться негайно після одержання за­яви, якщо це дозволяє стан його здоров'я, або переноситься на більш пізній час, якщо потерпілий доставлений в лікарню. В лікарні до­пит проводиться за згодою лікаря, по можливості фіксується аудіо-відеозаписом. З огляду на стан здоров'я потерпілого спочатку вста­новлюють основні відомості: де, коли, при яких обставинах був вчинений напад; чи бачив потерпілий нападника, як він був одягне­ний, які його особливі прикмети; куди сховався; яким майном заво­лодів. Одержані відомості дозволяють організувати розшук по га­рячих слідах. Потім інформація про злочинця збільшується при наступних допитах, а також внаслідок проведення огляду місця події, допитів свідків.

Якщо потерпілий здатний давати показання, то його допиту­ють за повною програмою, що включає одержання відомостей, на думку Б.Г. Долі (1997), щодо не менше ніж двох десятків обставин, а саме: 1) де, коли вчинений напад; 2) у зв'язку з чим потерпі-; лий опинився на місці нападу; 3) скільки було нападників, які їх зовнішні ознаки; 4) хто ще знаходився на місці події; 5) характер і послідовність насильницьких дій; 6) чи була зброя, яка і як її засто­совував злочинець; 7) як спілкувалися злочинці між собою, про що говорили; 8) спосіб проникнення або появи на місці події; 9) які дії вчиняв потерпілий; 10) які були освітленість, чутність і видимість, погодні умови; 11) які ушкодження могли залишитися на одязі, тілі злочинця; 12) які ушкодження заподіяні потерпілому, де вони розташовані; 13) яке майно викрадене, його вид, ознаки і вартість; 14) у якому стані перебував потерпілий (п'яний, хворий, прийняв наркотики); 15) хто міг знати про наявність у потерпілого ціннос­тей, якими заволоділи злочинці; 16) кому першому він повідомив про те, що трапилося, і яких вжив заходів; 17) чи може впізнати злочинця; 18) причини несвоєчасного звернення з заявою в право­охоронні органи; 19) хто з найближчого оточення потерпілого най­більш часто відвідував його квартиру, офіс, цікавився доходами, покупками і т. ін.; 20) чому потерпілий не скористався послугами пульта централізованої охорони (ПЦО).

Допит свідків. Свідки рідко дають вичерпні відомості про гра­біж або розбійний напад, оскільки спостерігали подію здалеку, не­рідко при несприятливих умовах. Тому частіше за все вони пові­домляють про кількість злочинців, як вони були одягнені, яке на­сильство застосовували. Практика підтверджує думку вчених, що свідки поділяються на дві групи: незацікавлені громадяни — пенсі­онери, домогосподарки, двірники, що проводять багато часу на дворі з дітьми, і зацікавлені — друзі, приятелі, знайомі, родичі зло­чинців.

Допит незацікавлених свідків будується за схемою допиту по­терпілого, одержання відомостей про подію, злочинця і потерпіло­го. Допит зацікавлених свідків проводиться відповідно до тактики допиту неправдивих свідків, у будь-якому разі спочатку з'ясовуєть­ся причина знайомства і зацікавленості.

Впізнання. Пред'явлення для впізнання при розслідуванні гра­бежів і розбоїв стає невідкладною слідчою дією, що дозволяє об­рати і обґрунтувати основну версію слідчого — чи є затриманий саме тією особою, яка вчинила злочин. Для цього впізнання затриманого потерпілим і свідками-очевидцями рекомендується прово­дити відразу ж після затримання, вилучені в затриманого при осо­бистому обшуку предмети, знаряддя, зброю, цінності також реко­мендується пред'являти потерпілому. Все це дає змогу встановити, чи є впізнаний затриманий злочинцем. Якщо потерпілий при заяві і допиті, посилаючись на об'єктивні обставини, заявляє, що не зможе впізнати, впізнання слід відкласти і продовжувати збирати інфор­мацію про інші ознаки злочинця (голос, мовлення, хода, міміка), на основі яких у майбутньому можна здійснити впізнання. Поміти­мо, що всі невідкладні дії з потерпілим слідчий проводить з огляду на стан його здоров'я, про що радиться з лікарем. Для впізнання пред'являються не тільки люди (затримані за підозрою у вчиненні грабежу або розбійного нападу), а й викрадене майно, виявлене при особистому обшуку або обшуку за місцем проживання, — вог­непальна, холодна зброя, знаряддя злому і т. ін.