Зміна умов провадження дослідів дозволяє встановлювати настання події в обмежених рамках, за межами яких воно неможливо. Так, для встановлення можливості проникнення злочинця в магазин через кватирку не обов'язково, щоб він сам робив це (можливо, він відмовиться брати участь в експерименті, а якщо і побажає, то зможе умисно не пролізти). Досить визначити межі розмірів грудної клітки людини, що може проникнути через кватирку. Якщо дослідами встановлено, що через кватирку вільно пролазить підліток з об'ємом груди не більше 115 см, то, зрозуміло, підозрюваний з об'ємом груди 150 см проникнути через неї ні за яких обставин не міг.
Обов'язкова зміна умов дослідів необхідна при перевірці мож
ливості сприймати явища. Так, водій автомашини з навісним сні
гоочисником вчинив наїзд на пішохода, який знаходився на сере
дині вулиці. Оглядовість із кабіни водія була гарною, але він стверд
жував, що пішохода не бачив, оскільки наїзд трапився в момент
підняття снігоочисного ножа, який частково закриває дорогу. Слід
чим експериментом було встановлено, що у разі підняття ножа на
допустиму висоту оглядовість дороги зменшується, і на відстані
10м людини середнього росту з кабіни дійсно не видно. У справі
були дані, що людина перебігала вулицю в безпосередній близько
сті (5—6 м) від машини, коли ніж був піднятий. Отже, водій не міг
бачити потерпілого.
2.3. Підготовка до слідчого експерименту.
''' Слідчий експеримент — складна (системна) слідча дія, у провадженні якої використовуються два простих джерела інформації: люди і речі (вербальні і нонвербальні). Експеримент — динамічна дія, сутність якої полягає у провадженні дослідів. Перш ніж проводити дослідні дії, тобто експериментувати, необхідна попередня
підготовка до них, що включає: а) прийняття рішення про провадження слідчого експерименту; б) визначення цілей, тобто які обставини можуть бути встановлені слідчим експериментом; в) визначення часу і місця проведення експерименту; г) забезпечення умов, максимально наближених до тієї обстановки, що перевіряється; ґ) добір учасників слідчого експерименту; д) підготовка об'єктів, необхідних для постановки дослідів; е) складання плану експерименту і забезпечення охорони місця його проведення.
Якщо прийнято рішення провести слідчий експеримент, слід чітко визначити його мету, постаратися точно сформулювати завдання і назвати, які нові докази можуть бути одержані, які перевірені або уточнені. Вид слідчого експерименту дозволяє визначати, передбачати та оцінювати його результати. Не може бути двох результатів: можливо або неможливо. Наприклад, суб'єкт не міг бачити або вчинити якісь дії. Такий результат експерименту має значення категорично достовірного висновку про те, що цієї події не було: суб'єкт не міг чути, не міг пролізти через отвір і т. под. При позитивних результатах експерименту доводиться, що суб'єкт вчинив певну дію, наприклад, вліз через кватирку в квартиру, відкрив замок відмичкою і т. ін. Такі висновки оцінюються як імовірні, оскільки факт проникнення через кватирку прямо не пов'язаний із зникненням майна із квартири. Тому не рекомендується проводити експеримент, якщо заздалегідь будуть відомі його позитивні результати.
Після визначення мети слідчого експерименту необхідно встановити місце і час його проведення. Експерименти на визначення можливості існування якогось факту (чути, бачити), як правило, проводяться на тому ж місці, де цей факт був сприйнятий, приблизно в той самий час. Для перевірки наявності в людини професійних навиків, наприклад, намалювати купюру, виготовити підроблений бланк документа, відремонтувати годинник і т. под., експеримент можна проводити в будь-якому зручному місці.
Перед слідчим експериментом слідчий обов'язково повинен побувати на місці, ознайомитися з обстановкою, визначити і погодити час провадження експерименту. В будь-якому разі місце визначається залежно від мети і виду експерименту.
Особливо суворо слід ставитися до визначення звукової обстановки, яка була в момент часу події, що перевіряється. Якщо подія, що перевіряється, відбувалася вночі, коли шум вулиці стихає, то і слідчий експеримент треба проводити приблизно в такий самий час, коли стихає шум вулиці.
У деяких видах експерименту, наприклад, на встановлення фактів можливості чути, бачити, виконувати якісь дії (проникнути в отвір і т. ін.), участь особи, чиї показання перевіряються, не обов'язкова, а іноді є шкідливою, оскільки обвинувачений майже завжди не чує або не бачить, що спостерігають, чують і встановлюють як реальний факт інші учасники і поняті. У цьому зв'язку присутність обвинуваченого є бажаною як тактичний прийом, що може похитнути його неправдиву позицію. Тому, крім понятих, яких при деяких експериментах повинно бути не менше чотирьох, запрошуються статисти — виконавці дослідних дій. Участь фахівця в більшості експериментів є бажаною.
Дослідні дії іноді вимагають використання тих об'єктів, що використовувалися в ході встановлюваної події. У цих випадках слідчий добирає схожі за зовнішніми ознаками об'єкти, іноді моделює подібні, тобто виготовляє макети, частіше за все холодної і вогнепальної зброї. Реальну зброю використовувати не можна.
2.4. Експеримент, моделювання і реконструкція, загальнонаукові засоби одержання інформації в ході слідчого експерименту
Експеримент — один з найбільш поширених загальних методів пізнання в науці і практиці. Механізм виникнення і сутність взаємодій, що приводять до утворення слідів, не завжди лежать на поверхні. Для встановлення взаємозв'язку явищ і речей, їх природи і сутності, перевірки можливості існування подій у минулому і виникнення в майбутньому, дослідження механізму слідоутворення і пояснення інших обставин, пов'язаних із дослідницькою діяльністю, застосовують експериментальний метод.
Таким чином, експериментальний метод — це загальний метод пізнання теорії і практики (І.О. Андрєєв), сутністю якого є відтворення досліджуваної події (явища) шляхом постановки дослідів у штучно створених і керованих спеціальних умовах. Тому в експериментах для провадження дослідних дій використовуються ті ж об'єкти (люди, предмети, ділянки місцевості, тварини) і лише у виняткових випадках їх заміняють копіями. Досліди проводяться в тих же умовах, Іноді обов'язково на тому ж місці за участю тих же осіб, чиї дії перевіряються'.
' Зрозуміло, що дослідні дії не призводять до вчинення нового злочину, хоча іноді вони пов'язані з заподіянням матеріальних збитків, як цс трапляється, наприклад, при експериментальному дослідженнітехнічних виробів на міцність.
Моделювання — це загальний метод наукового пізнання (І.Д. Андрєєв, О.В. Вєніков), використовуваний для вирішення теоретичних і практичних завдань у різних галузях знань. В основі цього методу лежить теорія подібності, що дозволяє розкрити зв'язки якісних і кількісних сторін у явищах однакової фізичної природи.
Розрізняють уявне і матеріальне моделювання, відповідно і моделі — уявні і матеріальні (фізичні). Уявна модель — це суб'єктивний образ, призначений для абстрактного дослідження логічними методами пізнання. Матеріальна модель — це система реальних предметів, використовувана для дослідження подій, явищ, об'єктів.
Моделювання може бути повним, наближеним, натурним, фізичним, математичним. Вид моделі і ступінь подібності її оригіналу залежать від мети дослідження.
Важливою властивістю моделі є її подібність оригіналу за фізичними характеристиками. У криміналістиці це означає, що для виготовлення моделі використовується матеріал, який має такі ж властивості і якості, що перевіряються на моделі. Тому використовувані в слідчих діях моделі повинні бути виготовлені тільки з того самого матеріалу, що і справжні об'єкти.
Подібними повинні бути вимоги до тимчасових, а також ситуаційних чинників. Так, для провадження експерименту на можливість чути обирається такий же час доби, при якому відбувалася подія, що перевіряється. Встановлення можливості спостерігати подію вимагає проведення експерименту на тому самому місці.
Звідси модель — результат діяльності власне моделювання. Це створена конструкція, на якій перевіряються конкретні закономірності. Тому конструювання моделі і проведення дослідження на ній — це два самостійних процеси, які слід розрізняти.
Реконструкція — відтворення, відновлення матеріальної обстановки або предметів за раніше відомою інформацією. Джерелами інформації для реконструкції є люди: свідки, потерпілі, обвинувачені, а також речі — різні матеріальні сліди, що відобразили подію злочину. Тому реконструкцію можна здійснювати: а) за матеріалами справи, використовуючи, наприклад, протокол огляду, фотознімки і т. ін.; б) за ідеальними відображеннями, по пам'яті.
Сутність реконструкції як діяльності полягає у відновленні об'єкта, що раніше існував, для цілей наукового і практичного пізнання. Реконструкція є схожою з моделюванням, оскільки відтворений предмет або система предметів становлять натурну модель, а самий процес — моделювання. Однак це лише зовнішня схожість. Реконструйована модель — це натуральна копія реального об'єкта, виготовлена в масштабі один до одного. Саме в слідчих діях частіше за все використовуються моделі в натуральну величину. Виготовлений в ході моделювання предмет — це модель також реального об'єкта, але побудована з дотриманням принципів подібності. Тому модель може мати будь-які розміри, тоді як реконструйований предмет — тільки натуральну величину.