Обшук особистий, на робочому місці і за місцем проживання проводиться після затримання підозрюваного з доказами. Залежно від ситуації обшук проводиться одночасно у всіх підозрюваних. Розшукують предмет хабара, сліди підготовки до дачі хабара, наприклад, упаковку грошей у папір, залишки якого знаходяться в хабародавця, посередника, пристрій для передачі хабара, чорнові записи, ділові документи, що містять відомості про учасників дачі хабара.
Виїмка може проводитися за місцем роботи в бухгалтерії, на робочому місці. Вилучаються фіктивні документи на оформлення незаконної угоди (одержання кредиту, продаж майна, реєстрація підприємства і т.под.), а також документи, що містять технічну підробку. У ході обшуку і виїмки слідчий накладає арешт на майно.
Допит обвинуваченого хабародавця і хабароодержувача. Першим доцільно допитувати хабародавця, який частіше за все дає правдиві показання, розкаюється і стає на шлях надання допомоги слідству. Нерідко хабародавець — посадова особа, яка має певні заслуги, тому тактику допиту слід будувати так, щоб переконати хабародавця в марності неправдивих показань і відмагання, звертатися до позитивної минулої діяльності, авторитету і т. ін., бути коректним, уважно ставитися до його клопотань.
Хабароодержувач частіше за все відмовляється визнати факт одержання хабара. Тому він допитується після одержання даних, достатніх для його викриття. Прийоми викриття неправди при допиті відомі з криміналістичної тактики (А.А. Закатов, 1978) і правової психології (В.О. Коновалова, 1997).
До числа наступних слідчих дій при розслідуванні хабарництва і корупції належать: повторні допити, очні ставки, впізнання, перевірка показань на місці, судові експертизи.
Очна ставка звичайно проводиться між хабародавцем і хабаро-одержувачем, однак вона рідко дає результати, оскільки хабаро-одержувач все заперечує. Краще проводити її порізно з посередником і свідками.
Впізнання частіше за все проводиться тоді, коли хабародавець заявляє, що може впізнати хабароодержувача. Для встановлення предмета хабара хабародавцю іноді пред'являють речі і предмети, виявлені у хабароодержувача.
Судова експертиза. При розслідуванні хабарництва використовується обмежений обсяг традиційних джерел доказів — матеріальних і вербальних. Тому роль доказової інформації, одержаної з запахових і звукових джерел, мікрооб'єктів і мікрочастинок, є особливою. На жаль, ці джерела дуже рідко використовуються на практиці. Запахові сліди місця події, предмета хабара майже не вилучаються, хоча вони могли б допомогти ідентифікувати хабарника. Для використання звукових слідів треба орієнтувати орган дізнання на їх аудіофіксацію, документування тактичних операцій «затримання з доказами».
Зараз при розслідуванні хабарництва і корупції проводяться криміналістичні експертизи, зокрема почеркознавча, техніко-кри-міналістичного дослідження документів, КЕМРВ, судово-бухгалтерська, відомості про порядок провадження яких можна знайти в посібниках, інструкціях.