Особа злочинця (злодій, грабіжник, розбійник). Значну кількість крадіжок вчиняють неповнолітні, а також особи, що зловживають наркотиками, спиртними напоями. Серед злодіїв переважають особи з низьким рівнем освіти і культури. Кишенькові злодії частіше за все вчиняють крадіжку шляхом зловживання довірою, в метро, поїздах, автотранспорті. Злодії нерідко раніше засуджені не тільки за крадіжки, а й за інші злочини. Серед злодіїв-рецидивістів є «спеціалізація»: фахівці з квартирних крадіжок, крадіжок з комірок камер схову, автомашин, а іноді і з сховищ-сейфів.
Злодій-одинак у даний час є рідкістю, злодії частіше за все працюють групами, нерідко стійкими, особливо для вчинення грабежів. Іноді в групу включають жінок, що грають роль навідниць або виконавиць відпрацьованих способів, наприклад, проникнення в квартиру, входження в довіру і т. под.
Розбійні напади, як правило, вчиняють добре організовані злочинні групи, озброєні, обладнані сучасними видами щільникового і мобільного зв'язку, першокласним транспортом. У таких групах, як правило, існує чіткий розподіл ролей, висока дисципліна. Забороняється пити, курити наркотики, з'являтися в окремих місцях у конкретний час.
Усіх злочинців, що вчиняють крадіжки, умовно можна поділити на декілька груп:
а) примітивні неорганізовані злочинці, що вчиняють крадіжки без використання технічних засобів. Такі злочинці вчиняють крадіжку з наміром, що виник раптово. Побачив необхідну річ — узяв; відкриті двері в салон — забрав речі; відкритий гараж — забрав інструменти і т. под.;
б) кваліфіковані злодії — це особи зі стійкою антисуспільною установкою, мають навики крадіжок певних предметів, речей, грошей, коштовностей, знають, куди хазяїн ховає такі об'єкти. Це, як правило, особи, раніше засуджені за аналогічні злочини. Нерідко вони об'єднані в групу, керовану авторитетом;
в) професійні злодії, що вчиняють крадіжки внаслідок постійної антисуспільної установки. Вони мають злочинні навики, раніше майже всі були засуджені, обов'язково об'єднані в злочинні групи, збройні, мобільні, наприклад, групи кишенькових злодіїв, що діють у поїздах далекого прямування; групи, що опікають ринки, стадіони, дискотеки і т. под. Нерідко такі групи гастролюють по містах.
Нарешті, при крадіжках і особливо грабіжах і розбоях треба вивчати особу потерпілого. Нерідко крадіжці передували сусідські або дружні стосунки, розпиття спиртного. Тому встановлення взаємостосунків потерпілого зі злодієм, грабіжником має принципове значення для розслідування злочину.
2. Особливості порушення кримінальних справ,,
Приводом для порушення кримінальних справ про крадіжки
частіше за все є заяви потерпілих, повідомлення адміністрації го
телів, підприємств, а також приватних фірм, організацій. При цьо
му виникають дві ситуації: а) повідомлення приймає черговий по
телефону і б) заява робиться особисто. У першому випадку черго
вий фіксує вихідні дані: що, де, хто, коли, у який час, адреса — і
організує перевірку повідомлення, наприюіад, через патрульно-пос
товий наряд або дільничного, що проводять огляд місця крадіжки і
фіксують сліди. В другому випадку черговий приймає заяву і допи
тує заявника. Якщо в заяві достатньо ознак злочину, то орган ді
знання зобов'язаний порушити кримінальну справу і розпочати ді
знання з огляду місця події.
Приводом для порушення кримінальної справи про грабіж і розбійний напад є: а) заява потерпілих; б) повідомлення свідків-очевид-ців; в) виявлення факту грабежу або розбійного нападу працівниками міліції, а при розбійних нападах — повідомлення медичних установ, куди були доставлені потерпілі від розбійного нападу.
Якщо в заявах і повідомленнях містяться ознаки злочину, черговий негайно організує охорону місця події і відправляє слідчо-оперативну групу на місце події. Слідчий, переконавшись, що є ознаки грабежу і розбійного нападу, порушує кримінальну справу і розпочинає розслідування, а орган дізнання — розкриття злочину по гарячих слідах.
3. Особливості початкового етапу розслідування крадіжок
Після порушення кримінальної справи і провадження оператив-но-розшукових заходів для розкриття злочину по гарячих слідах зібрана інформація про подію пригоди дозволяє сформувати три типові слідчі ситуації: 1) є інформація про крадіжку і підозрювана особа затримана; 2) є інформація про крадіжку і підозрювана особа, але вона не затримана; 3) є інформація про крадіжку, але немає відомостей про злочинця. Розглянемо дії слідчого в цих ситуаціях.
Ситуація перша. Вихідні дані в первинних матеріалах про крадіжку звичайно не викликають сумнівів у її вчиненні, що дозволяє слідчому обрати правильний напрямок, побудувати обгрунтовані версії про винність затриманого підозрюваного. Незалежно від очевидності першої ситуації, що здається (затриманні підозрюваного на місці крадіжки або поблизу нього при спробі сховатися), слідчий повинен довести, що затриманий — особа, що вчинила крадіжку, або це помилка — затриманий не причетний до крадіжки, його треба звільнити і шукати дійсного злодія.
Для відпрацьовування тактичного рішення щодо перевірки пер
шої ситуації і встановлення злочинця проводять такі слідчі дії: за
тримання підозрюваного; особистий обшук; виїмка викраденого
майна; обшук за місцем проживання; допит підозрюваного; допи
ти осіб-свідків, що затримали підозрюваного; повторний огляд мі
сця події, якщо його не проводив слідчий; пред'явлення для впі
знання викрадених речей потерпілим.
Друга ситуація. Зібрані матеріали не викликають сумнівів у крадіжці, підозрювана особа відома, але не затримана, або була затримана, але сховалася. Для вирішення цієї ситуації основні дії слідчого спрямовані на збирання інформації про підозрюваного, що переховується, побудову розшукових версій про можливе місце його знаходження: 1) злочинець виїхав за межі населеного пункту; 2) не виїхав і сховався — а) у родичів, б) знайомих, в) друзів; 3) залишився в цьому населеному пункті на легальному або нелегальному положенні; 4) потрапив у лікувальну установу.
Для розробки тактичного рішення слідчий здійснює огляд місця події для виявлення речових джерел і фактичних даних, що характеризують зовнішні ознаки і поведінкові навики злочинця; проводить допити потерпілого, свідків-очевидців та інших поінформованих осіб (мешканців будинку, де вчинено крадіжку, працівників підприємств, магазинів, складів, павільйонів, ларьків), осіб, які що-небудь знають про злочинця; виявляє і допитує родичів, знайомих, товаришів по службі, друзів для встановлення зовнішніх ознак і властивостей особи; накладає арешт на поштово-телеграфну кореспонденцію, дає вказівки органам дізнання влаштовувати «заслони», облави, вести зовнішнє спостереження і т. под.
Третя ситуація. При такій ситуації немає достатньої інформації про особу, що вчинила крадіжку. Відомості про злочинця в основному містяться в матеріальних слідах, тому спочатку якісно і професійно проводиться огляд місця події, спрямований на збирання відомостей про зовнішність злочинця, знаряддя вчинення крадіжки. Розшук злочинця розпочинається від слідів, що залишилися в матеріальному середовищі. Тому слідчому після порушення кримінальної справи бажано обов'язково здійснити повторний огляд місця крадіжки, змоделювати механізм проникнення і злому перешкоди, встановити, яких предметів обов'язково повинен був торкатися злочинець, вилучити їх і піддати спеціальному дослідженню для встановлення невидимих і малопомітних слідів. При огляді доцільною є участь потерпілого, а також особи, яка проводила початковий огляд. Бажано провести повторний допит потерпілого і свідків, які першими виявили крадіжку. В ході огляду за механізмом події слідчий встановлює навикові властивості злочинця: його вміння володіти інструментом, безшумно зняти скло, відключити сигналізацію без виявлення на пульті спостереження; яку силу треба застосувати, щоб здійснити певну роботу — пересунути шафу, зламати (розібрати) цегельну кладку, зробити підкоп; скільки потрібно витратити часу і т. ін. Усе це спрямоване на концентрацію відомостей, що формують портрет злочинця-злодія.
Сліди засобів учинення злочину перевіряються по слідотеках, у ЕКО міста, області; а особистісні дані — по картотеках оперативних і криміналістичних обліків. Зібрані дані дозволяють побудувати розшукові і слідчі версії, наприклад: 1) крадіжка вчинена однією особою або групою; 2) крадіжка вчинена особою, яка має відомості про потерпілого (злочинець — близький знайомий, родич); 3) крадіжка вчинена особою, яка не має безпосереднього відношення до потерпілого, але за участю осіб, що знають його (при наведенні); 4) крадіжку вчинив злочинець, який не знає потерпілого і не пов'язаний з особами його оточення (Б.Г. Доля, 1997).
Для вирішення третьої ситуації, крім огляду місця події, допиту потерпілого або особи, яка заявила про крадіжку, і можливих свідків, слідчий проводить розшук шляхом використання оператив-но-розшукових засобів і можливостей — обліків, фотоальбомів. Тактичні операції «розшук від слідів», «розшук від засобів учинення злочину», «розшук по способу вчинення злочину», «розшук від викрадених речей» є необхідними тактичними прийомами. Успіх розслідування залежить від ретельної розробки і використання багатоходових комбінацій і ситуацій.
4. Особливості початкового етапу розслідування грабежів і розбоїв.
Грабежі і розбійні напади — найбільш небезпечні злочини, оскільки заволодіння як особистим, так І державним майном здійснюється із застосуванням фізичного або психічного насильства, небезпечного для здоров'я або життя людини.
Звичайно оперативно-розшукова робота по грабежах і розбоях розпочинається відразу ж після одержання повідомлення або заяви, попередня перевірка котрих спеціально майже не проводиться. Черговий по РВВС негайно висилає на місце події патрульно-постову групу, дільничного для затримання злочинців по гарячих слідах, блокування шляхів відходу злочинців та їх затримання. Розкриття злочину розпочинається з опиту потерпілих, свідків-очевид-ців, що повідомили про грабіж, розбій. До моменту прибуття слідчого зі слідчою оперативною групою на місце події звичайно складаються такі слідчі ситуації: а) злочинець затриманий з доказами відразу ж після вчинення злочину; б) злочинець затриманий при збуті викраденого; в) затримані скупник або реалізатор викраденого, яким відомий злочинець; г) злочинець відомий, але сховався з місця події; ґ) злочинець невідомий, але про нього є певні дані (деякі ознаки зовнішності, прізвисько); д) злочинець невідомий і про нього немає жодних даних.