У заключній частині висновки дослідження викладаються у вигляді відповідей на поставлені запитання в тій послідовності, в якій вони викладені у його вступній частині.
На кожне з поставлених запитань має бути дано відповідь по суті або вказано, з яких причин неможливо його вирішити.
Висновок експертизи підписується експертами, які провадили дослідження, та засвідчується печаткою експертної установи.
Якщо до висновку експертизи додаються фототаблиці, креслення, схеми, діаграми тощо, вони також підписуються експертами та засвідчуються печаткою експертної установи.
Після виконання експертизи речові докази, невитрачені зразки для порівняльного дослідження та інші надані для цього матеріали разом із висновком направляються слідчому.
Оцінка висновку експерта. Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами. Та обставина, що висновки експерта обґрунтовані дослідженнями, проведеними із застосуванням наукових, технічних або інших спеціальних знань, не виключає можливості та необхідності оцінки їх слідчим і судом у повному обсязі. Характер виду доказу, який розглядається, не може бути підставою для некритичного до нього ставлення, надання йому особливої доказової сили. Відповідно до ст. 5 КПК "висновок експерта для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обов'язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку".
Як і будь-який доказ, висновок експерта підлягає оцінці. Оцінка висновку експерта провадиться за загальними правилами оцінки доказів (ст. 67 КПК). Одна з особливостей оцінки висновку експерта — необхідність спеціального мотивування підстав, за якими відкидається висновок.
Оцінка висновку експерта є діяльністю, яка включає:
1) аналіз дотримання процесуального порядку призначення та проведення експертизи;
2) встановлення повноти та наукової обґрунтованості висновку експерта;
3) аналіз висновку експерта в сукупності з іншими доказами в справі;
4) перевірку належності до справи та достовірності даних, які містяться у висновку.
Внаслідок проведеного аналізу та оцінки висновку експерта слідчий (суд) може прийняти одне з таких рішень:
1) визнати висновок експерта достовірним, повним та обґрунтованим, таким, що має значення для справи, і включити його до числа інших джерел доказів та використовувати при доведенні обставин справи;
2) визнати висновок експерта неповним або недостатньо зрозумілим і, якщо при допиті експерта не було можливості усунути незрозумілість, призначити додаткову експертизу;
3) визнати висновок експерта необгрунтованим або сумнівним щодо його правильності та призначити повторну чи додаткову експертизу або провести інші слідчі дії з метою перевірки результатів експертизи.
Стаття 201. Допит експерта
Ознайомившись з висновком експерта, слідчий має право допитати експерта з метою одержання роз'яснення або доповнення висновку. Про допит експерта складається протокол.
Висновки експертів, як і інші докази, не мають заздалегідь установленої сили, і повинні оцінюватися слідчим у сукупності з усіма іншими доказами у справі за його внутрішнім переконанням, керуючись законом і правосвідомістю. У разі необґрунтованості висновку експерта або сумнівів щодо його слушності може бути призначено експертизу, яка доручається іншому експерту.
Проте далеко не завжди висновок експерта може бути відхилено в силу одного лише факту невідповідності його іншим матеріалам справи. Протиріччя між висновком експерта та іншими матеріалами справи свідчить або про невірогідність експертизи, або про неповноту чи недостатність проведеного слідства. В обох випадках необхідним є подальше ретельне дослідження обставин, що складають предмет доказування.
Дієвим засобом перевірки й оцінки висновку експерта є його допит відповідно до ст. 201 КПК України. Предметом допиту експерта є роз'яснення або уточнення даного ним висновку. Для роз'яснення і доповнення висновку експерта допитують в усіх випадках, якщо немає необхідності у проведенні додаткового дослідження, тобто якщо відсутні підстави для призначення додаткової або повторної експертизи. Допит експерта спрямований на роз'яснення термінології, окремих формулювань, з'ясування методу дослідження, уточнення компетенції слідчого, пояснення розбіжностей між обсягом поставлених питань і висновками експерта, на з'ясовування протиріч між висновком експерта та іншими наявними у справі доказами.
Допит експерта може мати місце у зв'язку з непослідовністю або неповним описом процесу дослідження, нечітким викладом висновків, наявністю нез'ясованих спеціальних термінів і формулювань, невідповідністю між дослідницькою частиною і висновками, відсутністю мотивування причин розбіжностей між членами експертної комісії тощо. Експерт може бути також допитаний з метою уточнення даних про його спеціалізацію, компетентність, взаємовідносини з учасниками процесу.
Експерт допитується за правилами допиту свідка. На попередньому слідстві експерта допитує, як правило, один слідчий, у судовому засіданні — судді й учасники судового процесу. Запитання експерту ставляться в тій само послідовності, що й підсудному та свідкам. Можливим є перехресний допит. Якщо експертиза провадилася декількома експертами, що дійшли єдиного висновку, допиту підлягають не всі, а один з них — на розсуд суду і попередньої домовленості експертів між собою. У випадку розбіжностей між висновками експертів кожний з них може бути підданий допиту для роз'яснення й уточнення зроблених ними висновків.
У судовому засіданні експерт ознайомлюється з матеріалами справи, що належать до предмета експертизи; заявляє клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для давання висновку; за рішенням головуючого на судовому засіданні може задавати запитання підсудному, потерпілому і свідкам про обставини, що мають значення для давання висновку.
Показання експерта в суді заносяться до протоколу судового засідання нарівні з показаннями інших осіб, допитаних у судовому засіданні.
Стаття 202. Пред'явлення обвинуваченому матеріалів експертизи
Матеріали експертизи пред'являються обвинуваченому.
Про пред'явлення обвинуваченому матеріалів експертизи слідчий складає протокол, в якому зазначає пояснення, зауваження та заперечення обвинуваченого і його клопотання. Питання про задоволення клопотання обвинуваченого вирішує слідчий за правилами статті 129 цього Кодексу.
У випадках, коли експертиза проведена до притягнення особи як обвинуваченого, матеріали експертизи пред'являються підозрюваному у вчиненні злочину.
Під матеріалами експертизи слід розуміти як висновок експерта, так і додатки до нього: схеми, рисунки, пояснення, довідки, окремі відомості щодо застосованої методології дослідження. Не слід вважати матеріалами експертизи досліджувані експертом речові докази. Вони є окремим видом доказів. Зважаючи на це, слідчий знайомить обвинуваченого саме з юридичним документом — висновком експерта та додатками до нього, які не мають самостійного доказового значення. Інші докази у справі, в тому числі і речові докази, на основі яких були зроблені висновки експерта, пред'являються обвинуваченому по закінченні розслідування в числі всіх інших матеріалів кримінальної справи.
Зауважимо, що захисник обвинуваченого може бути присутнім при проведенні будь-яких слідчих дій, в яких бере участь його підзахисний. Тому слідчий за наявності клопотання обвинуваченого знайомить його з висновком експерта в присутності захисника.
Матеріали судово-психіатричної експертизи самого обвинуваченого обвинуваченому не пред'являються, якщо психічний стан останнього не дозволяє йому зрозуміти зміст і значення висновку експерта. Вони надаються для ознайомлення захисникові обвинуваченого.
Строки пред'явлення матеріалів експертизи для ознайомлення законом не встановлені, а отже визначаються самим слідчим з тим розрахунком, щоб обвинувачений і захисник мали змогу не лише ознайомитись з висновком експерта, а й скористатись наданими їм правами на досудовому слідстві.
Стаття 203. Призначення додаткової або повторної експертизи
У випадках, передбачених статтею 75 цього Кодексу, слідчий мотивованою постановою може призначити додаткову або повторну експертизу, яка провадиться з додержанням правил цієї глави Кодексу.
Додаткова і повторна експертизи можуть бути призначені тільки після проведення первинної (основної) експертизи.
Закон називає підставами призначення додаткової експертизи недостатню ясність або неповноту експертного висновку, а повторної — необґрунтованість висновку експерта або сумніви в слушності проведення експертизи та її висновків.
Основна відмінність додаткової експертизи від повторної полягає в тому, що при додатковій експертизі експертом вирішуються питання, що раніше з якихось причин не були вирішені, а при повторній — заново вирішуються питання, на які вже отримано відповіді.
Процесуальний порядок провадження додаткової і повторної експертиз різний. Додаткова експертиза може бути доручена тому самому експерту, а повторна — тільки іншому експерту або комісії, що складається з декількох експертів.
У постанові про призначення додаткової експертизи вказуються обставини, що зумовили необхідність її проведення. При призначенні додаткової експертизи варто зазначити, у чому саме полягає неясність або неповнота висновку основної експертизи, або які обставини зумовили розширення експертного завдання; при призначенні повторної — які обставини викликали сумніви в слушності попереднього висновку.