35/1060;
Додаток 17 до Конвенції про міжнародну цивільнуавіацію 1944 р. “Безпека.
Захист міжнародної цивільної авіації від актів незаконного втручання";
Керівництво з безпеки для захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання (DOC 8973/5 — вид. 6/2002, ІКАО);
Віденська конвенція про дипломатичні відносини від 18.04.61 N 1138 ;
DOC 30 Європейської Конференції Цивільної Авіації “Безпека.
Політика ЄКАК у галузі авіаційної безпеки”.
1.6. Терміни та визначення
У цій Інструкції терміни мають такі визначення:
Дипломатичний агент — глава представництва або член дипломатичного персоналу представництва.
Дипломатичний кур’єр — спеціально вповноважена особа, яка має офіційний документ, що підтверджує її статус, а також право на перевезення дипломатичної пошти.
Потенційно небезпечні пасажири — категорія пасажирів, яка здійснює переліт у примусовому порядку (конвойовані, депортовані) в супроводі вповноважених співробітників відповідних органів.
Інші терміни, що застосовуються в Інструкції, мають значення, визначені в розділі II Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації.
1.7. Скорочення
АБ — авіаційна безпека;
АНВ — акт незаконного втручання;
БП — безпека польотів;
ІКАО — Міжнародна організація цивільної авіації;
ПС — повітряне судно;
САБ — служба авіаційної безпеки; СТЗБ — спеціальні технічні засоби безпеки; ЦА — цивільна авіація.
2. Основні правила контролю на безпеку
2.1. В аеропортах України як на внутрішніх, так і на міжнародних рейсах проводиться контроль на безпеку пасажирів (у тому числі транзитних і трансферних у разі відсутності відповідних залів чекання), членів екіпажів повітряних суден (далі — ПС), ручної поклажі, багажу, вантажу, поштових і термінових відправлень та бортових припасів, у тому числі бортхарчування.
2.2. Контроль на безпеку персоналу аеропорту, відвідувачів і транспортних засобів проводиться у випадках, наведених у розділі 4.10 цієї Інструкції.
2.3. У разі одержання інформації про загрозу безпеці ПС у повітрі членами екіпажу за рішенням командира ПС може бути проведений контроль на безпеку під час польоту.
2.4. Від контролю на безпеку звільняються: особи, які охороняються державою згідно із Законом України “Про державну
охорону органів державної влади та посадових осіб” ;
офіційні особи іноземних держав, які згідно з протоколом перебування в
Україні підлягають державній охороні; ручна поклажа, багаж, що належать зазначеним особам.
2.5. Контроль на безпеку запроваджується сертифікованим персоналом служб авіаційної безпеки (далі — САБ) аеропортів (авіапідприємств) як з використанням спеціальних технічних засобів безпеки (далі СТЗБ), так і ручним способом.
У випадках, передбачених у розділі 4.2 цієї Інструкції, стосовно пасажирів і членів екіпажів ПС здійснюється особистий контроль на безпеку. Такий контроль проводиться в межах, достатніх для виявлення зброї та заборонених для перевезення предметів і речовин, та здійснюється лише працівниками однієї статі з пасажиром або членом екіпажу, який проходить контроль.
Для проведення контролю на безпеку можуть залучатися спеціальні біосенсори.
2.6. Контроль на безпеку проводиться за спеціальною технологією, розробленою в аеропорту на підставі цієї Інструкції та з урахуванням місцевих умов, з метою запобігання доставці на борт ПС зброї, боєприпасів, вибухових речовин та пристроїв, інших небезпечних предметів і речовин, які можуть бути використані для вчинення акта незаконного втручання (далі — АНВ) у діяльність цивільної авіації (далі — ЦА) або заборонені для перевезення повітряним транспортом.
2.7. Перелік небезпечних предметів і речовин, заборонених для перевезення повітряним транспортом, визначається згідно з вимогами п. 83 Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації.
2.8. Контроль на безпеку проводиться у спеціально обладнаних пунктах контролю.
2.9. Окремо від основного потоку пасажирів контроль на безпеку проходять:
члени екіпажів ПС; пасажири-інваліди;
особи зі зброєю під час виконання ними службових обов’язків; потенційно небезпечні пасажири.
2.10. Під час проведення контролю на безпеку в кожному пункті контролю обов’язкова присутність працівників органу внутрішніх справ в аеропорту (територіальних органів внутрішніх справ) для озброєного забезпечення запобігання і припинення АНВ у діяльність ЦА та виконання функцій, передбачених Законом України “Про міліцію”.
2.11. Відправники вантажу, пошти, кур’єрських та термінових відправлень, бортових припасів до проведення контролю на безпеку пред’являють документи, у яких зазначаються гарантія їх безпеки для перевезення на ПС, властивість та найменування.
Контроль на безпеку здійснюється до завантаження на борт ПС у присутності вповноважених представників власника вантажу і бортових припасів після пред’явлення ними документів, що посвідчують особу.
2.12. У разі проведення ручного контролю на безпеку багажу, вантажу, пошти, кур’єрських та термінових відправлень і бортових припасів за відсутності власника (уповноваженої особи власника таких відправлень чи припасів або особи, яка супроводжує вантаж) така процедура здійснюється за мотивованим рішенням керівника САБ аеропорту (авіапідприємства) або органу внутрішніх справ в аеропорту в присутності двох понятих, про що складається акт контролю на безпеку багажу (вантажу, пошти, бортприпасів) за відсутності пасажира (додаток 1) чи відправника (додаток 2).
2.13. Пасажири та члени екіпажу ПС, які не пройшли контроль на безпеку або не подали для цього ручну поклажу, багаж та інші речі, що належать їм, до посадки в ПС не допускаються.
Вантаж, пошта, кур’єрські та термінові відправлення і бортові припаси, до яких не застосовані процедури контролю на безпеку цивільної авіації, завантаженню на борт ПС не підлягають.
2.14. Час проведення контролю на безпеку не повинен перевищувати загального часу, передбаченого розкладом для оформлення рейсу. Спрощення процедури такого контролю за будь-яких умов забороняється.
2.15. У разі запізнення пасажира до посадки в ПС у зв’язку з проходженням контролю на безпеку адміністрація аеропорту (авіапідприємства) повинна забезпечити його відправлення черговим рейсом або повністю відшкодувати вартість квитка чи невикористаної його частини.
2.16. Адміністрація аеропорту (авіапідприємства) уживає заходів щодо інформування користувачів ПС про обов’язковість контролю на безпеку та про права і відповідальність у частині, що їх стосується.
Тексти спеціальної інформації, що рекомендується до розміщення в аеропортах України наведені в додатку 3.
2.17. У разі неправомірних дій посадових осіб, уповноважених виконуватиобов’язки щодо контролю на безпеку, користувач ПС може подати скаргу до адміністрації аеропорту або до органу регулювання діяльністю ЦА, а також до суду.
3. Організаційно-технічні заходи з упровадження контролю на безпеку в аеропортах
3.1. Загальними організаційно-технічними заходами з упровадження контролю на безпеку передбачаються:
3.1.1. Своєчасне виявлення та запобігання незаконному провозу пасажирами, членами екіпажу, іншими особами зброї, вибухових, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних речовин, боєприпасів, різних небезпечних предметів, які можуть бути використані з метою здійснення АНВ або спричинити надзвичайні події (авіаційні) та зашкодити здоров’ю людей, а також інших небезпечних предметів, заборонених до перевезення ПС.
3.1.2. Взаємне передавання оперативної інформації згідно із схемою оповіщення, розробленою у кожному аеропорту (авіапідприємстві), про загрозу захоплення (угону) ПС та інші АНВ у діяльність ЦА між САБ аеропортів (авіакомпаній), СБУ, МВС, державними органами, зацікавленими в отриманні такої інформації.
3.1.3. Сповіщення пасажирів, членів екіпажу, користувачів ПС на всіх етапах технологічного обслуговування про мету та порядок здійснення контролю на безпеку, про предмети та речовини, що заборонені до транспортування на ПС ЦА, а також про відповідальність за їх незаконне перевезення і порушення вимог АБ шляхом розміщення текстів спеціальної інформації в приміщеннях аеровокзалів та пасажирських павільйонів.
3.1.4. Якісне здійснення огляду ручної поклажі, багажу, вантажу, пошти, кур’єрських та термінових відправлень, бортприпасів та особистого контролю пасажирів і членів екіпажу ПС ЦА з метою забезпечення високого рівня вимог АБ.
3.1.5. Забезпечення захисту багажу пасажирів, які пройшли контроль набезпеку, до завантаження на борт ПС.
3.1.6. Ефективне всебічне застосування СТЗБ, підтримання їх у належному технічному стані.
3.1.7. Виключення контактів пасажирів, які пройшли контроль, з такими, що не пройшли цю процедуру, з проводжаючими та персоналом аеропорту, не зайнятим обслуговуванням пасажирів у контрольованій зоні.
3.1.8. Спостереження за поведінкою і спілкуванням пасажирів в аеропорту, перевірка місць загального користування з метою пошуку зброї, вибухових пристроїв, небезпечних предметів і речовин, навмисно залишених пасажирами перед проходженням контролю на безпеку.
3.1.9. Для здійснення огляду ручної поклажі, багажу та особистого контролю пасажирів в аеропортах або окремих пасажирських павільйонах облаштовуються зони контролю на безпеку. Зони контролю на безпеку залежно від кількості пасажирів та рейсів можуть мати один або кілька пунктів контролю. При вході в пункт контролю розміщуються вивіски “Зона контролю на безпеку”, “Пункт контролю”.
3.1.10. Пункт контролю включає: приміщення для контролю на безпеку (огляду) ручної поклажі, багажу та
контролю на безпеку пасажирів, обладнане необхідними СТЗБ;
окреме приміщення (кабіну) для особистого контролю пасажирів; технічне приміщення (стінна шафа) для електронних блоків СТЗБ та