Смекни!
smekni.com

Довідник школяра та студента з всесвітньої історії (стр. 20 из 51)

Повсталі зайняли позиції поблизу села Мело, але на рівнинній місцевості, де вони розташувалися, рицарська кіннота була особливо небезпечна. Гийом Каль з декількома соратниками прибув у табір Карла Злого для переговорів, де його було схоплено і страчено. Вна# слідок цього 10 червня 1358 р. селяни, слабо озброєні й позбавлені керівництва, були розгромлені дворянами на чолі з графом де Гасто# ном де Фуа і Жаном де Граїлі. Слідом розпочалися масові репресії проти повстанців.

ПОВСТАННЯ УОТА ТАЙЛЕРА

Повстання Уота Тайлера (1381 р.) — найбільше в середньовіч# ній Англії селянське повстання. Керівниками були Уот Тайлер і Джон Болл. Повстання охопило більшість графств. У червні повстанці за підтримки міської бідноти увійшли в Лондон. Під час переговорів з королем повстанці вимагали скасування кріпацтва (т. зв. Майл#Енд# ська програма), повернення общинних угідь і зрівняння станів (Сміт# філдська програма). Повстання було придушено.

ЖАННА Д’АРК

Жанна д’Арк, Орлеанська діва (бл. 1412—1431) — народна геро# їня Франції. Походила з селянської сім’ї. У ході Столітньої війни 1337—1453 рр. очолила боротьбу французького народу проти анг# лійських загарбників, у 1429 р. звільнила Орлеан від облоги. У 1430 р. потрапила в полон до бургундців, які передали її англійцям; останні оголосили Жанну д’Арк чаклункою і передали церковному суду. Зви# нувачена в єресі, Жанна була спалена на міському майдані Руана. У 1920 р. канонізована католицькою церквою.

ЛЮДОВІК XI

Людовік XI (3 липня 1423 — 30 серпня 1483) — король Франції з 1461 р., з династії Валуа. Людовік народився у найважчий період Столітньої війни, коли його батькові Карлу VII належала лише части# на Франції. У 1456 р. Людовік посварився з батьком і втік до герцога Бургундського Філіппа Доброго, при дворі якого жив до 1461 р., по# стійно демонструючи почуття вдячності та дружби до Філіппа і його сина Карла Сміливого.

Після смерті Карла VII Людовік повернувся в Париж, де здивував усіх скромністю вбрання і поведінкою, що личить городянинові, а не монарху. Новий король оточив себе незнатними людьми, що залежа# ли тільки від нього. Прийшовши до влади, Людовік почав боротьбу з Філіппом і його сином. Карл Сміливий у 1465 р. створив з великих феодалів Лігу Загального Блага, яка примусила Людовіка 29 жовтня підписати сприятливу для членів Ліги угоду; Людовік тут же почав її порушувати. У 1468 р. Людовік за порадою кардинала де Балю прибув у Перонн до Карла Сміливого для переговорів.

У цей час у Льєжі сталося інспіроване Людовіком повстання про# ти князя#єпископа Людовіка де Бурбона, який був союзником Карла. Карл звинуватив у цих подіях короля, арештував його, і Людовіку вдалося звільнитися лише ціною значних поступок Бургундії. Після повернення Людовік посадив кардинала де Балю в клітку, у якій не# можливо було розігнутися, і той провів там 11 років. У 1470 р. Людо# вік оголосив Пероннські угоди недійсними.

Карл Сміливий відповів війною, у якій взяли участь брат Людовіка Карл Французький, король Англії Едуард IV і ряд найбільших феода# лів Франції. Людовік нейтралізував Карла Сміливого, розбив і стра# тив багатьох учасників війни, підкупив Едуарда IV і уклав з ним у Пі# кіньї мир, яким офіційно в 1475 р. завершив війну. Людовік підтриму# вав усіх ворогів Карла Сміливого, а після його загибелі в 1477 р. захо# пив частину його володінь, у тому ж році він приєднав герцогство Не# мурське, а в 1481 р. викупив володіння Анжуйського дому. У 1479 р. Людовік провів реформу армії, зробивши її найманою; у тому ж році він переніс інсульт, у 1482 р. — другий, після чого різко змінив своє життя, зачинився в замку Плессі#ле#Тур, замолював гріхи і жертву# вав величезні суми на церкву. Третій інсульт став для нього останнім. У Людовіка залишилося дві дочки і син — Карл VIII.

ВІЙНА ЧЕРВОНОЇ І БІЛОЇ ТРОЯНДИ

Війна Червоної і Білої Троянди (1455—1485 рр.) — міжусобна війна в Англії, яка велася за престол між двома гілками династії Плантагенетів — Ланкастерами (на гербі яскраво#червона троянда) і Йорками (на гербі біла троянда). Загибель у війні головних представ# ників обох династій і значної частини знаті полегшила встановлення абсолютизму династії Тюдорів.

НЕАПОЛІТАНСЬКЕ КОРОЛІВСТВО

Неаполітанське королівство — держава в південній частині Апеннінського півострова з 1282 р. (формально з 1302 р.) до 1504 р. (з перервою в 1442—1458 рр.). Воно утворилося після розпаду Сици# лійського королівства. У 1504 р. стало володінням Іспанії і увійшло до складу Королівства Обох Сицилій (назва «Неаполітанське королів# ство» збереглася за континентальною частиною цієї держави).

КОРТЕСИ

Кортеси (ісп. cortes) — у державах Піренейського півострова станово#представницькі збори (парламенти), найдавніші на терито# рії Західної Європи. У X ст. в королівствах Леон, Кастилія, Сала# манка з’явилися збори#курії, які вирішували питання релігійного, політичного й адміністративного характеру, хоч і не могли само# стійно ухвалювати закони. У 1137 р. скликані в Леоні під голову# ванням короля Альфонса VII збори отримали назву кортесів. Оскіль# ки кортеси виникли з королівських курій, спочатку в них були представлені лише дворяни й духовенство, міста ж дістали право посилати своїх депутатів пізніше. Перші представництва міст з’яви# лися в кортесах королівства Леон у 1188 р. Кортеси, так само як королівські курії, збиралися нерегулярно, терміни їхніх сесій не були чітко встановлені. Спочатку вони були консультативними органами і могли лише надавати поради королеві. Починаючи з XIII ст. роль кортесів у політичному і соціальному житті іспансь# ких королівств різко зросла, вони стали прагнути обмеження коро# лівської влади, чіткого визначення норм діючого права. Уже до середини XIII ст. кортеси приймали присягу у короля, вирішува# ли питання престолонаслідування, ухвалювали нові закони і були наділені правом оголошувати війну й укладати мир. У різних ко# ролівствах Іспанії кортеси займали різні позиції: в Арагоні вони обмежували владу короля, а в Кастилії підтримували її. З кінця XV ст. почалося обмеження впливу кортесів і сфер їхньої діяльно# сті: вони скликалися рідше, представництво міст у кортесах обме# жувалося. До кінця XVIII ст. кортеси припинили своє існування. У сучасній Іспанії кортесами називається парламент.

ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ

Османська імперія — назва султанської Туреччини. Османська імперія склалася в XV—XVI ст. внаслідок турецьких завоювань в Азії, Європі й Північній Африці. У період найбільшого розширення (друга половина XVI ст. — середина 70#х рр. XVII ст.) включала крім власне Туреччини весь Балканський півострів, значні території на півночі Африки, Месопотамію тощо. Розпалася після поразки в Пер# шій світовій війні.

ТИМУР (ТАМЕРЛАН)

Тимур (Тамерлан) (1336—1405) — полководець, емір з 1370 р. Засновник держави зі столицею в Самарканді. Розгромив Золоту Орду. Здійснював загарбницькі походи в Іран, Закавказзя, Індію, Малу Азію і т. д., які супроводжувалися розоренням багатьох міст, знищенням і захопленням у полон населення.

КАЗИМИР III ВЕЛИКИЙ

Казимир III Великий (30.04 (за іншими даними 30.06). 1310 — 5.11.1370) — король Польщі (1333—1370). Син Владислава I Локет# ка, останній представник династії Пястів. У 1337—1346 рр. провів грошову реформу. У 1346—1347 рр. видав Віслицько#Пьотрокувські статути, які стали першими повними записами польського звичає# вого права і в яких законодавчо закріплялося існування станової мо# нархії в Польщі. Протягом 40#х рр. XIV ст. Казимир III при підтрим# ці Чехії вів загарбницьку політику проти Галицько#Волинської дер# жави. У 1340 р. Казимир III, заздалегідь уклавши військовий союз (1339) з угорським королем Людовіком I Великим, почав агресію проти Галицько#Волинського князівства, але потерпів поразку. Піс# ля смерті в 1349 р. глави боярського уряду Д. Дедька захопив Гали# чину, а трохи раніше — Сяноцьку землю. У 1350 р. Казимир уклав угоду з Людовіком I Великим про перехід після його смерті польсь# ких земель, Галичини, Холмської і Белзької земель під владу Угор# щини. При ньому в 1351—1352 рр. продовжувалася війна між Поль# щею і Литвою за Галицько#Волинську землю, а в 1352—1366 рр. Польська держава воювала проти волинського князя Любарта. У 1366 р. Казимир ІІІ підписав договір з Великим князівством Литов# ським, за умовами якого до Польщі відійшла Західна Волинь з Хол# мом і Белзом. Розпочав процес польської і німецької колонізації укра# їнських земель. Вів невдалу війну проти Тевтонського ордену, яка завершилася підписанням Калішського трактату 1343 р., за умова# ми якого Польща втрачала Східне Помор’я. У 1343 р. приєднав до Польщі Куявію. Заснував Краківський університет (1364).

КРЕВСЬКА УНІЯ

Кревська унія 1385 р. — угода, укладена між Польщею і Вели# ким князівством Литовським 14.08.1385 в замку Крево (Литва). Пе# редбачала об’єднання Польщі й Литви в єдину державу внаслідок шлюбу польської королеви Ядвіги і литовського князя Ягайла. За умовами Кревської унії Ягайло ставав польським королем, одночасно залишаючись великим князем литовським.