Досить поширеною в США є система"International Busines Company USA
(Publications) - Inc". Вона виділяє такі групи ризиків:
політичні;
фінансових трансферів;
експорту;
прямих інвестицій.
Групи ризиків оцінюються за 12-бальною системою від "А+" — краща оцінка до "С"
— гірша. Загальна оцінка не виводиться.
Деякі американські фірми, а також німецькі використовують систему економічної
оцінки інвестиційних ризиків"BERI". Ця система дає кількісну оцінку як окремого, так і
зведеного ризику, оцінюючи їх за 100-бальною шкалою, де 100 балів - краща оцінка.
Оцінка ризиків — справа надзвичайно важлива для будь-якого інвестора. Для
іноземного інвестора її значимість зростає, оскільки, попадаючи в незнайоме середовище,
він важче орієнтується, ніж вітчизняний інвестор. Саме тому для нього важливо знати
недоліки та переваги різних систем оцінки інвестиційного клімату. Аналізуючи фактори
ризику, доцільно приділяти особливу увагу тим чинникам, з якими інвестор буде
стикатися найчастіше, і які мають найсильніший вплив на його інтереси.
Усі наведені системи недостатньо конкретні та слабко спеціалізовані за галузями, в
котрі фірма прагне інвестувати капітал. І, зрештою, підбір факторів ризику і питома вага
їх у будь-якій системі завжди містять у собі елемент суб'єктивного.
Отже, системи оцінок інвестиційних ризиків не забезпечують можливості
потенційному інвестору уникнути небезпеки. Вони покликані допомогти йому на
початковій стадії інвестиційного проекту при вирішенні проблеми прийняття рішення
стосовно того, "куди" (в яку країну, галузь і т.п.),"як" (спосіб проникнення на ринок) та
"коли" (залежно від тривалості проекту) слід чи не слід спрямувати свій капітал.
Уже діючим закордоним інвесторам важливо знати системи оцінок для вирішення
проблем: варто чи не варто розширювати свою діяльність на даному ринку, збут якої
продукції слід планувати, варто залишатись на цьому ринку чи ні.
Управління ризиком передбачає застосування певних обмежувачів збиткового
впливу ризику на інвестиційний проект.
До методів обмеження ризиків відносять:
> підвищення вартості проекту на величину премії за ризик. Наприклад, якщо
рівень інвестиційного ризику дорівнює за 10-бальною системою 1 - 2 балам, а за 100-
бальною — 90 - 100 балам, то інвестор у вартість інвестиційного проекту не закладає
премії за ризик. В міру зростання ризику від 2 до 3 балів (за 10-бальною системою) або від
80 до 90 балів (за 100-бальною) реальну ставку дисконту збільшують, як правило, на 3
процентних пункти. За умови, що рівень ризику перевищує 5 балів (менше 60 балів),
додають 11 процентних пунктів дисконту і т.д.
Корекція ставки здійснюється за двома методами:
шляхом додавання премії за ризик довартості початково авансованого капіталу;
шляхом додавання його до внутрішньої норми доходності;
У створення (або розширення) резервного фонду як страховки від можливих
втрат в інвестиційній діяльності;
У страхування політичного ризику через державні та напівдержавні організації.
Під егідою Світового банку діє Багатостороння агенція з гарантування інвестицій,
членом якої є й Україна. Наша держава має угоди із зарубіжними країнами про
заохочення і взаємний захист капітальних вкладень.
У підбір такого проекту, який вкрай потрібний приймаючій стороні.
У диверсифікація ризику через розпорошення портфеля і т.ін.
Оцінюючи ситуацію на інвестиційному ринку України, слід зазначити, що вона
досить складна. Однак у процесі упорядкування правового поля діяльності всіх суб'єктів
та інститутів ринку для інвестиційної діяльності буде створено значно більше механізмів
захисту інтересів як вітчизняних, так і іноземних інвесторів.
Тема 8. Визначення страхового тарифу в страхуванні життя
Навчальні питання:
Математичні основи обчислення тарифних ставок
Визначення тарифів за договорами страхування життя
Ключові слова: випадкова величина, щільність розподілу, математичне
сподівання, дисперсія, стандартне відхилення, коефіцієнт варіації, функція корисності,
Рекомендована література для самостійної підготовки:
Страхування: Підручник / С.С. Осадець - К.: КНЕУ, 2002 - 599с.
Основи довгострокового страхування: Навч. посібник / А.Т. Головко К.:
Алеута, 2007. - 444 с.
Страхова справа: Навч. посібник / Базилевич В.Д. - К.: Тов. „Знання", 1998. -
216 с.
Основи актуарних розрахунків:Навч. посібник / Ковтун О.І., Денисенко М.П.,
Кабанов В.Г. . - К.: «ВД «Професіонал», 2008. - 480 с.
1. МАТЕМАТИЧНІ ОСНОВИ ОБЧИСЛЕННЯ ТАРИФНИХ СТАВОК
Поняття випадкової величини. Страхування виникає там, де існують явища і
процеси випадкової природи. Тому більшість величин, що розглядаються у страхуванні, є
випадковими величинами. З математичного погляду випадкова величина — це змінна, яка
може набувати певних значень з певною ймовірністю.
Випадкова величина повністю описується своєю функцією розподілу. Функцією
розподілу випадкової величини (або інтегральною функцією) називається функція, яка
кожному числу х ставить у відповідність імовірність того, що набуде значення,
меншого за X:
Функція І' . ^ визначена при всіх значеннях аргументу л: і має такі властивості:
o<F(4i~yi
якщол:<з;, то F^yF^^
<-ooj=0
Серед випадкових величин можна виокремити два основні типи — дискретні та
абсолютно неперервні.
Дискретною називається випадкова величина, яка може набувати скінченної або
зліченної множини значень. Дискретними є, наприклад, такі величини: кількість позовів
(страхових випадків) у поточному році або кількість договорів, що їх буде укладено
страховиком.
Якщо функцію розподілу F^ С випадкової величини можна подати у вигляді