Смекни!
smekni.com

Актуарнi розрахунки (стр. 47 из 51)

Та важливо пам'ятати, що оціночна база не впливає на вартість схеми, оскільки
стосується тільки розподілу внесків за термінами. При виборі припущень також необхідно
мати на увазі чутливість ставки внесків до змін припущень.

Обираючи схему, треба пам'ятати, що вартість будь-якої пенсійної схеми залежить
від реального досвіду функціонування таких схем і участі в ній. Ці моменти неможливо
точно розрахувати заздалегідь, можна лише дати попередню оцінку до моменту, поки не
будуть цілком виплачені або забезпечені виплати останньому учаснику схеми. Методи
фінансування звичайно впливають тільки на розподіл термінів покриття витрат, але не на
самі витрати.

Є певний набір методів фінансування, який поділяється на дві чітко обумовлені
категорії:

а) виділення коштів за накопиченими внесками з перспективною оцінкою
майбутнього посадового окладу (фондованийпідхід);

б) виділення коштів за "стабільною" ставкою внеску (підхід наоснові внесків).

Фондований підхід націлений на рівень покриття накопичених внесків, тобто це

спосіб оцінки накопичених коштів. При цьому підході ставка внеску розраховується
таким чином, щоб поряд з обліком вже прийнятих припущень фонд завжди являв собою
визначений відсоток (як правило, 100%) від поточної вартості накопичених внесків.

Для цієї цілі вартість накопичених внесків може бути оцінена декількома способами.
Наприклад, накопиченими внесками можуть вважатися ті, що довелось би виплатити в
разі припинення служби усіма учасниками програми, ліквідації програми або на підставі
її, припустимо, продовження. Оскільки, як правило, очікується, що зростання заробітної
плати буде перевищувати переоцінку у випадку раннього відходу, то розмір планового
фонду, розрахованого на базі ліквідації програми, ймовірно, буде нижчим, аніж той, що
розраховується на базі її продовження.

Має місце також підхід на основі ставки внеску. Цей підхід установлює таку ставку
внеску, що відповідає виплатам, які враховують майбутню трудову діяльність дійсних
учасників або таких, що нещодавно вступили у схему, і є методом перспективної оцінки.

Цей метод розглядає допомогу тільки з урахуванням майбутньої служби. На основі
використання актуарних передумов розмір виплат за майбутньою службою може
розраховуватися як для дійсних учасників програми, так і для тих, хто вступає до неї.
Ставка внеску вираховується як відсоток від окладу, а розмір очікуваних майбутніх
внесків дорівнює розміру допомоги від стажу майбутньої служби.

Існують підходи, згідно з якими вираховуються, наприклад, стандартні ставки
внесків (ССВ), або рекомендовані ставки внесків (РСВ). Методи фінансування при таких


підходах можна розглядати як ідеальний план покриття очікуваних витрат за здійсненням
пенсійної схеми. За кожним із цих методів є деякий "ідеальний" обсяг фонду, рівний
актуарним зобов'язанням (для покриття виплат, дійсних на конкретну дату), і відповідна
"ідеальна" ставка внеску або ССВ для покриття вартості накопичення майбутніх допомог.
Такі зобов'язання іноді називають "стандартним фондом", хоча на практиці фактичний -
розмір фонду рідко дорівнює актуарним зобов'язанням, і РСВ можна визначити як: РСВ =
ССВ плюс відхилення від стандартної вартості, які виникають у результаті того, що фонд
не дорівнює вирахуваним зобов'язанням (по суті, це розподіл будь-якого надлишку або
дефіциту за результатами попередньої трудової діяльності). Якщо є надлишок, то друга
складова буде негативною.

Деякі методи фінансування коштів на основі регулярних внесків ґрунтуються на
досягненні або підтримці розміру фонду на необхідному рівні (спосіб накопичення
внесків), інші беруть за основу необхідну ставку внеску (перспективний метод).

Розглянемо окремі варіанти розрахунків вартості фінансування фондів.

Метод прогнозованої одиниці (ПО передбачає, що поточна вартість усіх внесків,
накопичених на дату оцінки, грунтується на запланованих заробітках працюючих
учасників схеми. Стандартна ставка внесків, виражена у вигляді відсотка від заробітку,
складається з поточної вартості усіх унесків, накопичених за рік, яка випливає за датою
оцінки (виходячи з трудової діяльності в поточному році і прогнозованих кінцевих
заробітків) і, в свою чергу, розподілена на:

а) поточну вартість заробітків учасників схеми в поточномуроці;

б) рекомендовану ставку внесків (стандартна ставка внесківплюс або мінус
поправка на надлишок або дефіцит активівза актуарною відповідальністю).

Цей метод є методом фінансування шляхом накопичення внесків і має на меті
підтримку рівня фінансування (тобто можливості покриття накопичених зобов'язань
активами) на рівні 100% від довгострокової (з урахуванням прогнозованих окладів)
вартості внесків, накопичених на конкретну дату. В даному випадку неявно враховується
заміна вибулих, мертвих або таких, які досягли пенсійного віку учасників схеми, котрі
знову вступили до неї. Стабільність ССВ за цим методом залежить від того, наскільки
стабільним залишається розподіл віку (статі) окладів активних учасників схеми.

Інший метод має в основі вік вступу до схеми учасника (ВВ). Стандартною ставкою
внесків, вираженою у вигляді відсотка від заробітку, в разі обрання цього методу, є
поточна вартість усіх майбутніх внесків стосовно прогнозованих кінцевих заробітків для
учасника, який досяг стандартного віку при вступі до схеми, поділена на поточну вартість
сумарних прогнозованих заробітків протягом його очікуваної майбутньої участі в схемі.

Актуарна відповідальність розраховується для усіх фактичних членів схеми як
поточна вартість сумарних допомог (на основі прогнозованих кінцевих заробітків для
активних учасників) мінус розмір стандартної ставки внесків, помножений на поточну
вартість сумарних прогнозованих заробітків для всіх учасників протягом їх очікуваного
майбутнього учасництва. Ставка внесків, що рекомендується, є стандартною ставкою
внесків плюс або мінус будь-яка поправка на надлишок або дефіцит.

Прийнятий вік вступу до схеми може бути обраний як одне з актуарних припущень
або виведений при огляді фактичних віків вступу учасників до програми.

Метод ВВ є перспективним методом оцінки, дотримання якого передбачає, що в
тому разі, коли припущення, яке стосується нових учасників, породжене практикою, то
ССВ буде достатня для рівномірної оплати вартості допомог протягом трудового життя
членів схеми.

При використанні методу поточної одиниці (ТІ) актуарною відповідальністю є:

а) поточна вартість усіх внесків, накопичених на дату оцінки;

б) стандартна ставка внеску, виражена у вигляді відсотка відзаробітку, яка
дорівнює поточній вартості внесків,накопичених за рік, що випливає за датою оцінки
(стосовнотрудової діяльності в цей рік і прогнозовані заробіткинаприкінці цього


року) плюс поточна вартість усіх внесків,накопичених на певну дату, помножена на
очікуванийвідсотковий приріст заробітної плати протягом наступногороку і поділена на
поточну вартість заробітків учасниківсхеми в поточному році. Ставка внесків, що
рекомендується, є стандартною ставкою внесків плюс або мінус будь-яка поправка на
надлишок або дефіцит.

При використанні цього методу звичайно враховується майбутнє зростання
переоцінки у випадку раннього вибування поточного рівня виплат. Облік у цьому разі
повинен послідовно здійснюватися при розрахунках актуарних зобов'язань і ССВ. Його
застосування збільшує актуарні зобов'язання і зменшує другу складову ССВ.

Можливе використання методу, який отримав назву "метод досягнутого віку" (ДВ).
Актуарна відповідальність за цим методом визначається як поточна вартість усіх допомог,
накопичених на дату оцінки (на основі прогнозованих кінцевих заробітків працюючих
учасників схеми). Стандартна ставка внесків як відсоток від заробітку дорівнює поточній
вартості всіх виплат, що будуть нараховані всім дійсним учасникам після дати оцінки
(стосовно трудової діяльності після дати оцінки і прогнозованого кінцевого заробітку),
поділеній на поточну вартість сумарних прогнозованих заробітків усіх членів протягом їх
очікуваного майбутнього членства. Ставка внесків, що рекомендується, є стандартною
ставкою внесків плюс або мінус будь-яка поправка на надлишок або дефіцит.

Цей метод розглядає накопичення майбутніх виплат протягом усієї передбачуваної
трудової діяльності поточних активних учасників без обліку (неявного або явного) тих,
хто вступає знову. Звичайно, вартість щорічного накопичення збільшується в міру
старіння учасників, однак цей метод стабілізує ставку внеску як відсоток від заробітку.
Метод ДВ тому дає ССВ, бо є вищим, ніж необхідно для накопичення у перші роки і
меншим, ніж це необхідно в наступні роки. Практичний результат цього виявляється в
накопиченні резерву (надлишку) протягом перших років.

Цей метод особливо придатний для схем із закритим учасництвом, де старіння
учасників викликає підвищення вартості, якщо використовується метод ПЕ, а також для
програм з невеликою кількістю учасників (де профіль учасництва і пенсійні витрати,
мабуть, будуть менш стабільні). У випадку вступу нових учасників, їхній вік (і
індивідуальна ССВ) звичайно буде нижчим, ніж у наявних учасників, і тому майбутня
вартість пенсійного обслуговування для нових учасників буде завищеною.