Смекни!
smekni.com

Безполучникові складні речення у прозі Г. Тютюника (стр. 23 из 25)

б) конструкції з п’яти предикативних частин: "Іде вулицею поміж тинами –голова то визирне, то заховається; собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються, думають, що то він їх дратує ; "Оце ми тут говорили, що вийшла така постанова: достроково закінчується сівба – бригадирові видається премія: патефон, самокатка або годинник; портрет того бригадира висить на червоній дошці";

в) конструкції з дев’яти предикативних частин: "Приміром, Йонька посмоктуючи люлькою, говорив, що вигідніше продати овець і купити кіз або що треба продати корову і прикупити овечок, Уляна того не заперечувала, хоч знала, що ні того, ні другого робити не можна, бо в господарстві і масла, і молока, і овечого лою потрібно: зимою Гавриловим дітям тільки й рятунок від простуди, що парене молоко з лоєм";

г) конструкції з десяти предикативних частин: "Йонька говорив, що треба зробити курник із глини, Уляна не заперечувала, хоч робила своє, тобто й пальцем не ворушила для того, щоб будувати той курник, бо знала, що в тому немає необхідності: клуня он пуста, держи курей хоч тисячу".

За нашими даними, у творах Г.Тютюнника найпоширенішими серед конструкцій із підрядністю і безсполучниковістю є речення з підрядністю і однорідною безсполучниковістю.

Регулярно функціонують структури з сурядністю, підрядністю і безсполучниковістю. Залежно від характеру безсполучниковості виділяють три різновиди цих речень:

а) з сурядністю, підрядністю і однорідною безсполучниковістю;

б) з сурядністю, підрядністю і неоднорідної безсполучниковістю;

в) з сурядністю, підрядністю, однорідною і неоднорідною безсполучниковістю [74, с.115].

Конструкції з сурядністю, підрядністю і однорідною безсполучниковічтю найбільш поширені серед названих трьох різновидів. До їх складу входять щонайменше чотири речення. У прозі Г.Тютюнника регулярно реалізуються структури з чотирьох – десяти предикативних частин, а всі три види зв’язку: сурядний, підрядний і безсполучниковий можуть займати будь-яку позицію у сполучниково-безсполучниковому реченні:

а) структури з чотирьох предикативних одиниць: "Вгорі фуркотять уламки, один із них падає зовсім близько, і чути, як він шипить у снігу, вичахаючи"; "Переляканий фельдшер кидається до шаховки із спиртом, щоб як-небудь врятувати своє становище, але Гнат і слухати нічого не хоче; він сьогодні невмолимий"; "Денис упрігся в голоблі, Марко побіг відчиняти ворота, а Тимко знайшов посеред двору якийсь цурупалок, пішов запручувати хатні двері, щоб стара Прокопиха, зачувши в дворі метушню не могла вийти з хати";

б) структури з п’яти предикативних одиниць: "Тимко роздягся і ходив за плугом у одній сорочці та босий, на козирку його військового кашкета виблискувало сонце, іноді він підводив од борозни очі і дивився на Орисю, що розкидала вилами гній, і серце його неспокійно стискувалося";

в) структури з десяти предикативних одиниць: "Дощ перестав; хмари розійшлися, західна брама неба розчинилася, з неї ринуло стільки світла, що боляче стало очам, небо зробилося свіжим і чистим, ніби його вимили милом і прополоскали водою; на конях блищала шерсть і парувала на сонці; люди весело розмовляли між собою і обличчя їхні були веселі і добродушні"; "Золота порохівниця, вистромившись із-за могил, порошила трави голубим пилом, і здавалося козакові, що там, у степу, ворушиться щось, іржуть чиїсь коні ,і вже не рокотання бардур чути звідти, а ледве вломий передзвін шабель, і не сиділося старому, не їлася йому саламата, свербіла рука до шаблюки, до бою кликало серце ".

У творах Г.Тютюнника регулярно функціонують синтаксичні одиниці з сурядністю, підрядністю і неоднорідною безсполучниковістю. Їхню структуру формують чотири – сім простих речень. Найчастіше визначальною, домінуючою є неоднорідна безсполучниковість, рідше – підрядний чи сурядний зв’язок:

а) речення з чотирьох предикативних компонентів: "Ось уже Оксен побачив і поле своєї артілі, що межувало із ступськими землями, але сівачів своїх не бачив, вони ховалися за схилом у долині"; "Дід собі в комірчині овес видає, а баба в хатині ніяк від циганок не відчепиться: пристали з ножем до горла, де золоті дукачі заховані";

б) речення з п‘яти предикативних компонентів: "Якщо лектор – відішлю в поле, хай там і витюгукує по своїх шпаргалках, а в конторі людей збирати не буду – нема часу";

в) речення з семи предикативних компонентів: "Глядачі розлягалися прямісінько на траві, а події всі розгорталися на білій стіні: там билися, вмирали, цілувалися, співали, витанцьовували, а раз, коли демонструвався кінофільм "Путевка в жизнь", то таке виробляли, що дільничий міліціонер не витримав і кричав, щоб припинили картину".

Дані наших досліджень не суперечать твердженню мовознавців про те, що найбільш різноплановими серед сполучниково-безсполучникових речень є конструкції з сурядністю, підрядністю, однорідною і неоднорідною безсполучниковістю, що включають не менше п’яти предикативних одиниць:

а) конструкції з п’яти предикативних частин: "Тимко та Орися зупинилися в затишку біля чийогось хліва, парубок обняв дівчину, поцілував її – то був перший поцілунок, який вона одержала від хлопця і той поцілунок пройшов морозом по тілу і гарячою, захльостуючою хвилею хлюпнув у серце";

б) конструкції з шести предикативних частин: "Прогуркотіла підвода по шляху – то повезли молоко на сепараторний пункт, і візник сипонув у темний морок іскрами з цигарки, що, не долетівши до землі згасли: пройшли двоє якихось людей, голосно розмовляючи між собою, і їхні кроки загубилися відлунням у світанковій тиші".

в) конструкції з восьми предикативних частин: "Вона вже выдкрила вуста, щоб сказати "здрастуйте" і враз бачить на кадібці Лукерку: спідниця підгергана, хустка з’їхала на потилицю, очі здавивоні, але спокійні, широко відкриті, в руках шматурина зависла ,стікає із неї прозора вода на товсті, литкасті, червоні від води босі ноги".

Конструкції з сурядністю, підрядністю, однорідною і неоднорідною безсполучниковістю відрізняються від інших тим, що між їх предикативними частинами можуть бути різні семантичні відношення, властиві і сурядному, і підрядному, і безсполучниковому зв’зку.

Отже, у прозі Г.Тютюнника активно функціонують не лише елементарні складні безсполучникові речення, а й багатокомпонентні безсполучникові конструкції, та сполучниково-безчполучникові утворення з різними видами зв’язку. Багатство структурно-семантичних варіантів таких речень пов’язане з можливостями поєднання різних видів і безсполучникового, і сурядного, і підрядного зв’язку.

Проаналізувавши безсполучникові неелементарні конструкції та сполучниково-безсполучникові структури, можна стверджувати про їх спільні та відмінні риси. Ці речення схожі тим, що здебільшого до їхнього складу обов’язково має входити щонайменше три предикативні одиниці. проте деякі види сполучниково-безсполучникових структур, як мінімум, складаються із чотирьох чи п’яти компонентів. Як у безсполучникових неелементарних конструкціях так і в сполучниково-безсполучникових можливі співвідношення присудків, виражених різними видо-часовими і способовими формами дієслів. Відмінність зіставлюваних речень полягає у тому, що частини безсполучникових багатокомпонентних конструкцій з’єднується лише інтонацією та за змістом. Вони можуть перебувати у відношеннях однорідності чи неоднорідності, причому у тій самій структурі можливе поєднання відношень і однорідності, і неоднорідності між складниками. У сполучниково-безсполучникових реченнях, крім безсполучникового, має місце й сполучниковий зв’язок. Багатство різновидів сполучникового зв’язку забезпечує можливість структурно-семантичних різновидів таких конструкцій.

За нашими дослідженнями, у прозі Г.Тютюнника активно функціонують обидва види: і безсполучникові багатокомпонентні структури, і сполучниково-безсполучникові конструкції. Проте центральну позицію займають сполучниково-безсполучникові речення, оскільки для того, щоб передати складні і різноманітні відношення, у структурах , що мають велику кількість компонентів, без сполучників не обійтись.


ВИСНОВКИ

Отже, безсполучникові складні речення – це дво- і багатокомпонентні синтаксичні структури, які характеризуються семантичною цілісністю, граматичною єдністю й інтонаційною завершеністю.

З часу наукової діяльності М.В. Ломоносова аж до 50-их років ХХ ст. безполучниковість не мала статусу самостійної проблеми. Безполучникові складні речення розглядалися як різновиди складносурядних і складнопідрядних, у яких пропущені сполучники і сполучні слова. А це уявлення про безсполучникові конструкції залишалось упродовж більш ніж півтора вікової розробки синтаксису складного речення незважаючи на те, що у працях видатних мовознавців ХІХ ст - І пол. ХХ ст. були висловлені судження про безсполучниковість, які пізніше стали основоположними у визначення безсполучникових структур як самостійного типу складних речень. Серед них вказівка на роль видо-часових і способових форм у вираженні відношень присудків, виявлення функцій позиції компонентів і порядку слів у предикативних частинах, звернення уваги на роль інтонації й лексичної наповненості кожного з компонентів. У сучасній синтаксичній науці вони визнанні теоретично достовірними.

У прозі Г.Тютюнника представлені такі види безсполучникових складних речень:

1) конструкції з однофункціональними предикативними частинами;

2) конструкції з різнофункціональними предикативними частинами.