Складові частини речень перелічувальної семантики із значенням послідовності "становлять перелік дій, фактів, явищ" (31, с.43), що сприймаються змінюваними в часовій постлідовності. Спорідненість цого різновиду з конструкціями зі значенням одночасності дій, явищ полягає у тому, що вони є утвореннями перелічувальної семантики.
Частини, що виражають часову послідовність, семантично рівноправні між собою. Дії, факти, явища, про які йдеться у таких конструкціях, не залежать одне від одного в смисловому плані. Такі речення регулярно функціонують у романі Г.Тютюнника "Вир", наприклад: "Северин глузливо усміхається, цвьохкає биків батогом, гарбаіз скрипом рушає далі", "Оксен простяг руку, воно обнюхало і лизнуло", "Туман розвіявся, на сході зарожевіло небо". І.С.Дорошенко зауважує у конструкціях із значенням послідовності, що "названа дієсловом попередніх компонентів дія не викликає дій наступних частин ні вираженням часу, ні семантикою головного члена" (31, с.43), тобто аналізовані речення виражають перелік дій, фактів, явищ, які змінюють одне одного в часі без їх внутрішнього зв'язку. Саме цим вони відрізняються від безсполучникових складних сполук із різнофункціональними частинами, одна з яких має часове зхначення.
За нашими підрахунками, довжина безсполучникових структур прелічувальної семантики зі значенням послідовності дій може становити від двох до чотирьох предикативних одиниць, що характерно і для конструкцій із значенням одночасності. У першому компоненті безсполучникових речень перелічувальної семантики зі значенням послідовності дії трапляються спільні члени, які семантично і структурно обєднують обидві предикативні одиниці, наприклад : "Потім дрімота відлетіла, він відкрив очі і тяжко, з шумом, зітхнув".
Як і структури зі значенням одночасності, аналізовані речення семантично споріднені зі складносурядними, у яких компоненти пов'язані єднальним сполучником. Вони, на думку І.С.Дорошенка, є "семантичними синонімами" (31, с.44).
У зв'язку з недостатнім дослідженням цього різновиду конструкцій у мовознавчій літературі немає більш-менш повного аналізу способів вираження присудків компонентів. Так, Б.М.Кулик відзначає, що "присудки здебільшого бувають виражені однорідними видо-часовими формами" (17, с.107), інші зауважують, що вони передаються однаковими або різними часовими формами (26,с.10).
Наші дані засвідчують, що у безсполучникових складних реченнях перелічувальної семантики зі значенням послідовності присудки можуть бути виражені однаковими і різними часовими формами, причому, нами зафіксовані конструкції, в яких одна часова площина забезпечується:
а) дієсловами минулого часу: "У воротях Денис несподівано рвонув "соб", колесо глухо стукнуло об вушак і зачепилося за нього"; "Джмелик заліз у пахучу яму, Тимко накрив йогос сіном, ще навіть і потоптався злегенька"; "Оксен замотав віжки за залізну драбину, поліз у кишеню за кисетом, скрутив цигарку і, повернувшись спиною до вітру, прикурив, клубочок диму, вдарений вітром, відразу ж зник";
б) дієсловами теперішнього часу: "Северин глузливо усміхається, цьвохає биків батогом, гарба із скрипом рушає далі".
С.І Дорошенко наголошує на тому, що дієслова у формах теперішнього часу позначають одночасність і не вживаються для вираження послідовності. Причиною цього є граматична особливість цієї дієслівної форми, тобто неможливість виражати доконаний вид, "здатний переносити дію у передуючий іншій дії час" (31,с.45). Але, зауважує мовознавець, що форми теперішнього часу у реченнях із часовою послідовністю вживаються тільки тоді, коли "на розміщення дій одна за одною вказують лексичні одиниці" (31,с.45). Отож, форми теперішнього часу здатні виражати часову послідовність тільки у поєднанні зі словами, які вказують на послідовність розгортання дій, явищ, фактів.
За нашими даними, у безсполучникових складних реченнях перелічувальної семантики із значенням послідовності дії можливі такі поєднання часових форм присудків:
а) минулий і теперішній час: "Живіт осколком розшматувало, кишки крізь пальці випирає";
б)минулий і майбутній час: "У Полтаву його привіз поїзд, далі требе буде добиратися підводою".
Науковці звернули увагу на те, що "значення часової послідовності накладає відбиток на структуру"(31,с.46) цього різновиду речень. Безсполучникові складні речення перелічувальної семантики із значенням послідовності дії мають закріплений порядок розміщення предикативних одиниць, у протилежному випадку порушується логіка викладу через зворотну послідовність. Часову послідовність втратить будь-яка констоукція цього різновиду, якщо змінити позицію складників. Наприклад: "Юля зняла капелюшок, кинула його на траву і швидко розплутала поясочок; халат м'яко поплив по її руках і, тихенько згорнувшись, ліг біля ніг"; "Хома плигнув у юрбу, вівчарка гайнула за ним, вчепилася зубами в штани"; "Гнат вийняв засмальцований блокнотик, розгорнув його, з-поміж листочків посипались крихти і тютюнова потеруха". Коли предикативні одиниці наведених вище речень поставити у зворотному порядку, то описувані структури уже не зможуть відтворювати часову послідовність. Обмежувати зміну позиції частин здатні також і лексичні елементи, наприклад "Чорний згорток шкіри тьмяно блиснув у нього в руках, потім він витяг кілька пар червоноармійської білизни, два відрізи на шенклю, три пари нових галіфе, білу байку на онучі"; "Спочатку чувся за ним тихий шелест соняшників, потім долинув короткий, ледве чутний скрип кладки через потік". У наведених структурах перестановка компонентів змінює семантику цієї конструкції, тому такі трансформації не допустимі.
Отже, безсполучникові складні речення перелічувальної семантики із значенням одночасності і послідовності дій мають такі спільні семантичні й структурні особливості: 1) однакова інтонація; 2) здатні включати до свого складу спільний другорядний член; 3) можуть перетворюватись у складнопідрядні речення; 4) є загальностильовими одиницями.
Однак кожен із наведених різновидів перелічувальної семантики має специфічні особливості. Так, безсполучникові конструкції перелічувальної семантики із значенням одночасності припускають зміну позицій компонентів без втрати значення, у структурах часової послідовності престановка місць частин призводить до втрати семантики всього речення. Відрізняються семантикою й можливістю введення специфічних для кожного з різновиду цих речень лексичних елементів: "в одних випадках слів перелічувальної семантики, в інших – лексен, що вказують на часову послідовність" (31,с.46).
Розділ ІІІ. Конструкції з різнофункціональними предикативними частинами
У прозі Г.Тютюнника активно представлені безсполучникові складні речення з різнофункціональними предикатичними частинами, причому їх кількість, за нашими підрахунками, значно перевищує кількість безсполучникових речень з однорідними частинами. Закономірною є і більша кількість виділюваних різновидів безсполучникових складних речень з різнофункціональними предикатичними частинами, що, очевидно, пов'язане з їх різноманітним семантичним наповненням.
Зіставлення і протиставлення у безсполучникових сполуках синтаксиcтами трактується по-різному. На наш погляд, не слід ні ототожнювати відношення зіставності та протиставності і зводити їх до одного загального значення зіставності, ні підпорядковувати зіставленню відношення протиставності.
Зіставлення і протиставлення – два типи відношень із відмінними сематичними і структурними ознаками, за якими, на думку С.І Дорошенка, "безсполучникові структури цих значень доцільно об'єднувати в один вид зіставно-протиставних речень з розподілом їх на різновид конструкцій із зіставним і різновид структур із протиставним значенням"(31,с.48).
Для розподілу безсполучникових складних речень на зіставні і протиставні не можна покладатись на їх аналогію з відповідними різновидами складносурядних конструкцій. Вони схожі, але не тотожні. Те, що чітко передається відповідними групами сполучників, не виражається "безсполучниковим поєднанням частин" (31, с.48). Часто трапапляються випадки, коли з пропуском сполучника зникає відношення зіставності чи протиставності. Ці речення трансформуються в складні структури з іншим синтаксичним відношенням компонентів, зокрема, з ознаками перелічувальної семантики, порівняємо: "Тимко підкинув бур'яну у вогонь і сходив до озеречка по воду, а Денис вклався на розісланому кожусі обличчям до вогню" і: Тимко підкинув бур'яну у вогонь і сходив до озеречка по воду, Денис вклався на розісланому кожусі обличчям до вогню". Не можливо розрізнити зіставні та протиставні відношення у безсполучникових реченнях і шляхом підстановки сполучників. Перешкодою є те, що безсполучникові складні конструкції аналізованого виду, припускаючи можливість трансформації у сполучникові, дають змогу вводити різні сполучники. Саме ця обставина в багатьох випадках позбавляє можливості встановити причетність речення до одного з різновидів зіставно-протиставних структур, наприклад: "Ми від нього- воно за нами" і "Ми від нього – а (але) воно за нами".