Смекни!
smekni.com

Господарське право України. Смолин. Особлива частина. (стр. 95 из 136)

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки підприємствам громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів. Продавець алкогольних напоїв або тютюнових виробів має право вимагати у покупця, який купує алкогольні напої або тютюнові вироби, документ, що засвідчує його вік, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

За порушення норм ст. 17 Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб'єктів господарської діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

­ несвоєчасної реєстрації як платника акцизного збору – 1 700 гривень;

­ виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії – 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 8 500 гривень;

­ виробництва алкогольних напоїв з використанням інших видів спирту (крім етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового) – 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 8 500 гривень;

­ оптові (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень;

­ роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії – 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 1000 гривень;

­ сплати сум акцизного збору та податку на додану вартість шляхом взаємних заліків

­ зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1 700 гривень; використання спирту-сирцю виноградного або спирту-сирцю плодового у спосіб, не передбачений цим Законом, - 200 відсотків вартості спирту, але не менше 1 700 гривень;

­ оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, виготовленими за коньячною технологією, горілкою та лікеро-горілчаними виробами за цінами, нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних_або роздрібних цін на коньяк, алкогольні напої, виготовлені за коньячною технологією, горілку та лікеро-горілчані вироби - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 1 000 гривень;

­ роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібно цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта підприємницької діяльності тютюнових виробів, але не менше 1000 гривень;

­ зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору – 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

Зазначені штрафи спрямовуються до бюджету.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України. У разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду. Дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, можуть бути оскаржені в місячний термін у судовому порядку.

§ 5. Державне виробництво і реалізації цукру

Україна є одним з найбільших продуктів цукрових буряків і має потужний індустріальний потенціал, здатний переробляти значну кількість сировини і поставляти цукор на ринки світу. Правові, економічні та організаційні засади державної політики щодо виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі цукром визначені Законом України від 17.06.1999 р. «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» із змінами та доповненнями (надалі – Закон).

Заходи щодо регулювання виробництва цукру визначає Кабінет Міністрів України. Їх реалізацію забезпечує Мінагрополітики України обласними та районними органами державної влади з участю асоціації «Укрцукор».

Державне регулювання виробництва цукру та вирощування цукрових буряків відповідно до ст. 2 Закону проводиться шляхом встановлення таких видів квот:

­ обсяги виробництва і поставки цукру для задоволення внутрішніх потреб, на внутрішній ринок з 1 вересня поточного року до 1 вересня наступного року, обмежуються квотою «А»;

­ обсяги виробництва цукру, що призначений для поставки за межі України з метою виконання зобов’язань держави за міжнародними договорами, обмежуються квотою «Б»;

­ цукор, вироблений понад квоти «А» та квоти «Б» і призначений для реалізації його власниками виключно за межами країни складає квоту «С».

Граничні розміри квоти «А» та квоти «Б» визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України. Обсяги виробництва цукру в межах цих квот розподіляються між цукровими заводами органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, на конкурсних умовах, не пізніше 1 січня поточного року (фактично до лютого місяця). Наприклад, Кабінет Міністрів України постановою від 03.02.2010 р. №96 «Про державне регулювання виробництва цукру та цукрових буряків у період з 01.09.2010 р. до 01.09.2011 р.» відповідно до статей 2 і 6 Закону установив граничний розмір квоти на поставку цукру на внутрішній ринок (квоти «А») на цей період в обсязі 1882 тис. тонн. Порядок та умови розподілу обсягів виробництва цукру в межах квоти «А» встановлюються Кабінетом Міністрів України. Обсяги вирощування цукрових буряків для виробництва цукру в межах квот визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України або Мінагрополітики і розподіляються обласними та районними органами виконавчої влади на конкурсних умовах. Це питання регулюється Положенням про умови розподілу обсягів виробництва цукру квот «А» і «Б» між цукровими заводами на конкурсних засадах, затверджений наказом Мінагрополітики від 20.09.2000 р. №186.Оптова торгівля цукром на внутрішньому ринку України здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії). Кількість ліцензій на здійснення оптової торгівлі цукром не обмежується.Роздрібна торгівля цукром може здійснюватися виключно особами, які зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством України. Для такої торгівлі вони мають право одержувати призначений для реалізації цукор виключно від осіб, які мають спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення оптової торгівлі цукром. Для стабільного забезпечення потреб внутрішнього ринку цукром протягом року та недопущення значних сезонних коливань ціни Кабінет Міністрів може визначити квартальні та місячні обсяги реалізації цукру, долати його дефіцит за рахунок державних запасів.Реалізація цукру квоти «Б» за межі України згідно з міжнародними договорами здійснюється підприємствами, які мають спеціальні дозволи (ліцензії) на експорт цукру. Ліцензії видаються органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, у межах цієї квоти з урахуванням квартальних і місячних обсягів. Реалізація цукру квоти «В» здійснюється за цінами, що визначаються міжнародними договорами. Реалізація цукру з квоти «В» та квоти «С» на внутрішньому ринку України забороняється.Виробництво цукру в Україні з імпортної сировини допускається в межах щорічних тарифних квот і тільки за умови подальшого вивезення готової продукції у повному обсязі за межі України в терміни, передбачені Законом України від 30.11.2006 р. «Про встановлення тарифної квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини». Тарифна квота згідно з ст.1 цього Закону – будь-яка попередньо встановлена вартість чи кількість, визначена для імпортування чи експортування даних товарів під час визначеного періоду зі зниженням загального мита, та поза яким будь-яка додаткова кількість цих товарів може бути імпортована чи експортована при сплаті ввізного або вивізного мита.Обсяги закупівлі цукру для задоволення внутрішніх державних потреб визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України. Закупівля цукру для задоволення державних потреб здійснюється органами (підприємствами), уповноваженими Кабінетом Міністрів України. Відносини між органами (підприємствами), що здійснюють закупівлю цукру для державних потреб, і виробниками цукру регулюються нормами законодавства України та положеннями угод, що між ними укладаються. Закупівля цукру для задоволення державних потреб здійснюється за умови попереднього фінансування витрат виробників цукру та цукрових буряків у межах мінімальних цін на відповідну продукцію, встановлених згідно з порядком, що передбачений цим Законом. У межах попереднього фінансування зазначених витрат може застосовуватися державне матеріально-технічне забезпечення виробників цукру та вирощування цукрових буряків.Обсяги і порядок попереднього фінансування та державного матеріально-технічного забезпечення виробників цукру та цукрових буряків передбачаються за рахунок коштів Державного бюджету України. При цьому попереднє фінансування витрат виробників цукрових буряків здійснюється в такому порядку: 40 відсотків - до початку весняних польових робіт; 60 відсотків - до початку сезону збирання цукрових буряків. Грошові розрахунки між органами (підприємствами), що закуповують цукор для задоволення державних потреб, і виробниками цукру та цукрових буряків здійснюються через Державне казначейство України.Ціноутворення в бурякоцукровому комплексі, відповідно до ст. 6 Закону, відбувається шляхом встановлення мінімальної ціни на цукрові буряки, які поставляються для виробництва цукру квоти «А», і мінімальна ціна на цукор квоти «А» щорічно Кабінетом Міністрів України за пропозиціями Міністерства агропромислового комплексу України з урахуванням базисної цукристості. Так, згідно з поставою Кабінету Міністрів України від 04.02. 2010 р. №96 мінімальна ціна на цукрові буряки, які поставлятимуться з 01.09.2010 р. до 01.09 2011 р., з урахуванням базисної цукристості на цукор квоти «А» 291,66 грн. за 1 тонну (без урахування податку на додану вартість (ПДВ)), на цукор білий кристалічний – 4250 за 1 тонну (без ПДВ). Мінімальні ціни на цукор і цукрові буряки встановлюються на рівні, що забезпечує прибутковість виробництва відповідних видів продукції.Відносини між цукровими заводами, бурякосіючими господарствами та іншими суб'єктами бурякоцукрового комплексу здійснюються на основі господарських договорів, які укладаються між ними відповідно до цього Закону.Типові умови господарських договорів, що затверджуються Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом, є обов'язковими до застосування у відносинах між цукровими заводами, бурякосіючими господарствами та іншими суб'єктами бурякоцукрового комплексу всіх форм власності. Зокрема, Типові умови господарських договорів між цукровими заводами, бурякосіячуми господарствами та іншими суб’єктами бурякоцукрового комплексу незалежного від форм власності щодо вирощування та закупівлі цукрових буряків для виробництва цукру квоти «А», затверджені наказом Мінагрополітики 13.05.2005 р. №201.З метою недопущення спаду виробництва цукру в Україні та створення умов для нарощування обсягів його виробництва здійснюється пільгове державне кредитування виробників цукру та цукрових буряків. Обсяги коштів, що призначаються для надання кредитів виробникам цукру та цукрових буряків, визначаються Державним бюджетом України на поточний рік. Умови та порядок надання таких кредитів, терміни та порядок їх повернення встановлюються Кабінетом Міністрів України.Контроль за виконанням умов виробництва та реалізації цукру,що встановлені цим Законом, здійснюється Кабінетом Міністрів України, Мінагрополітики та уповноваженими ними органами.За порушення норм цього Закону юридичні та фізичні особи притягаються до відповідальності згідно з законодавством України. У разі поставок цукру на внутрішній ринок понад встановлену квоту або реалізації його за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни, з суб’єкта підприємницької діяльності стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку. Зазначений штраф стягується до місцевого бюджету за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, на якого він накладений.Рішення про стягнення штрафів приймаються судом за позовами органів, які за дорученням Кабінету Міністрів України здійснюють контроль за виконанням цього Закону.Крім цього, у разі порушення початку терміну постачання цукрових буряків виробником їх замовник (цукровий завод) має право вимагати повернення сум попередньої оплати із сплатою пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми попередньої оплати. У раї порушення графіка постачання цукрових буряків (при сприятливих природних умовах для збирання і перевезення) виробник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставлених у термін цукрових буряків за кожен день прострочення. Коли виробник не виконує зобов’язань перед замовником, а постачає цукрові буряки іншим, ніж визначені договором особам, він сплачує замовнику 20% їх вартості, недопоставлених згідно з договором, та не пізніше 30 днів з моменту закінчення сезону переробки цукрових буряків повністю виплачує замовнику вартість матеріальних та фінансових ресурсів, наданих в рахунок авансу.Замовник відповідає за порушення графіку приймання та розвантаження цукрових буряків, визначення із якості і оплату, обумовлену в договорі, але не нижче встановленої мінімальної ціни тощо.Сторони не несуть відповідальності за невиконання будь-яких положень, якщо це спричинено обставинами непереборної сили, про що потрібно повідомити іншу сторону протягом 5 днів. Якщо такі обставини тривають більше 3-х місяців, будь-яка із сторін може розірвати договір. Контрольні запитання1. Визначити правові засади державного регулювання харчових продуктів.2. Які документи підтверджують якість харчових продуктів?3. Які є обов’язкові реквізити для етикування харчових продуктів?4. Які умови виробництва харчових продуктів, які містять ГМО?5. У чому мета державного регулювання ГП?6. У чому полягає декларування виробництва харчових продуктів?7. Який харчовий продукт вважається непридатним для споживання?8. Як реєструються харчові добавки і ароматизатори?9. У чому зміст Кодексу Аліментаріус?10. Назвати і пояснити види державного нагляду і контролю якості та безпечності харчових продуктів.11. Які умови виробництва спирту і алкогольних напоїв?12. Що таке акцизний склад та його призначення?13. Що таке полягає сертифікація і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів?14. Які Ви знаєте квоти на поставку цукру та їх зміст?15. Як встановлюється ціна на цукрові буряки та цукор? ГЛАВА 9ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТОРГІВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ § 1. Правові засади торгівельної діяльностіЯк передбачено в ч. 2 ст. 258 ГК правове регулювання господарських відносин здійснюється з урахуванням суспільного розподілу праці, що склався та об’єктивно існуючих галузей народного господарства. Коментуючи цю статтю Ющик О.І. у Науково-практичному коментарі Господарського кодексу України визначає необхідність здійснювати правове регулювання господарських відносин з урахуванням специфіки галузі господарювання та виду господарської діяльності, з якими пов'язуються відповідні відносини. Господарським законодавством, зокрема, визначаються особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності, комерційного посередництва, перевезення вантажів, капітального будівництва, інноваційної, фінансової діяльності тощо. Так само, правове регулювання господарських відносин має враховувати як умову, що визначає його особливості, економічну форму результату господарської діяльності. Залежно від цільового використання продукти господарської діяльності призначаються для сфери виробництва і функціонують у нових актах виробництва або для сфери особистого споживання, коли продукт виробництва вибуває з виробничого процесу. Відтак, розрізняються продукція виробничо-технічного призначення і вироби народного споживання.1Продукти виробництва за своїми властивостями, залежно від цивільного призначення можуть використовуватися як у виробництві так і для особистого споживання. Правове регулювання господарської діяльності, пов’язаної з реалізацією продукції виробничо-технічного призначення, яка називається ____________________1Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: 2-ге видання, перероб. і доповн./ За заг. ред. Г.Л. Знаменського, В.С. Щербини, Кол. Авт.:О.А. Беляневич, О.М. Вінник, В.С. Щербина та ін. К.: Хрінком Інтер, 2008. – Ст. 424.

господарсько-торгівельною передбачена ГК і законодавством України. Так, згідно ст. 263 ГК господарсько-торгівельною є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Вона може здійснюватися суб’єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торгівельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.