4. У чому сутність змісту права на працю?
5. Взаємозв'язок основних принципів трудового права з нормами права.
6. Суб'єкти трудового права.
Система тестових завдань для самоконтролю
Тест 1. У системі правових норм розрізняють:
А — Загальні й міжгалузеві принципи.
Б — Галузеві принципи і принципи окремих інститутів.
В — Тільки загальні і галузеві принципи.
Г — Тільки загальні і спеціальні принципи.
Д — Тільки принципи окремих інститутів галузі права.
Тест 2. Основні принципи трудового права:
А — Всезагальність праці і рівність трудових прав.
Б — Вільний вибір місця роботи та охорони праці.
В — Розподіл за працею та матеріальне забезпечення.
Г — Додержання трудової дисципліни й вибір роду роботи.
Д — Розподіл за працею й оплата за трудовою угодою.
Тест 3. У принципах розкриваються:
А — Зміст права і його сутність.
Б — Закономірність суспільного розвитку.
В — Тенденції і потреби суспільного життя.
Г — Сутність колективного договору.
Д — Особливості джерел трудового права.
Тест 4. Відмінність норм права від принципів полягає в тому, що останні:
А — Не встановлюють зразка поведінки.
Б — Містять лише загальні правила чи ідею.
В — Не мають складових елементів правової норми (гіпотези, диспозиції, санкції).
Г — Не визначають свободи вибору трудової функції.
Д — Не враховують поєднання інтересів працівників і суспільства.
Тест 5. Значення основних принципів трудового права полягає:
А — У подальшому розвитку трудового законодавства.32
Б — У визначенні положення суб'єктів трудового права, їх прав і обов'язків.
В — В об'єднанні окремих норм трудового законодавства в систему даної галузі.
Г — У визначенні системи інституту трудового права.
Тест 6. Зміст права на працю включає єдність таких можливостей суб'єктів трудового права:
А — Отримання роботи і можливість бути працівником виробництва будь-якої форми власності.
Б — Вільний вибір роботи, професії, спеціальності.
В — Реалізація здібностей до праці в безпечних і здорових умовах.
Г — Вимога поновлення порушеного права на працю.
Д — Обов'язковість членства у профспілковому органі.
Тест 7. Правові гарантії основних трудових прав умовно поділяються на такі:
А — Загальні, що стосуються всіх працівників. Б — Спеціальні, що стосуються окремих працівників (жінок, неповнолітніх тощо). В — Змішані гарантії стосовно інвалідів, дітей.
Тест 8. Зміст принципу права на працю забезпечується нормами інституту:
А — Зайнятості та працевлаштування.
Б — Трудового договору.
В — Охорони праці.
Г — Трудових спорів.
Д — Державного соціального страхування.
Тест 9. Юридичною гарантією права на працю є:
А — Законодавче встановлення порядку прийняття, переведення та звільнення працівників.
Б — Заборона необгрунтованої відмови в прийнятті на роботу.
В — Заборона встановлення гірших умов праці по рівняно з тими, які передбачено законом.
Г — Заборона поєднання державної та приватної оплати праці.
Тест 10. Основний принцип трудового права ширший:
А — Від суб'єктивного основного трудового права. Б — Від юридичних гарантій права на працю. В — Від права на освіту, зарплату, зайнятість.
Г — Від повноти основного принципу трудового права в поєднанні з правовими гарантіями.
4.СУБ'ЄКТИ ТРУДОВОГО ПРАВА
Динамічний розвиток трудового законодавства України про працю охоплює широкий аспект суспільних відносин. Але в законодавчому порядку поняття суб'єкта трудового права не дається.
Юридична наука виробила загальне поняття суб'єкта трудового права як конкретної особи або організації, наділеної здатністю мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки1.
Суб'єктами трудового права є учасники суспільних відносин, визначені трудовим законодавством, які можуть володіти трудовими правами й обов'язками та реалізувати їх.
Сама можливість бути суб'єктом трудового права обумовлена наявністю трудової правоздатності й трудової дієздатності. Ці два правових явища в трудовому праві нерозривні на відміну від цивільного права, у якому правоздатним громадянин стає з дня народження, а дієздатність у повному обсязі настає з досягненням 18-річного віку. У трудовому праві працівник володіє єдиною правосуб'єктністю і в повному обсязі — з досягненням 16-річного віку, а в окремих передбачених законом випадках — з 15-і 14-річного віку (ст. 188 КЗпП України).
В основу класифікації всіх можливих суб'єктів трудового права можна покласти різні ознаки. Наприклад, у найширшому розумінні за такою ознакою, як види осіб, суб'єкти трудового права класифікуються на два види: фізичні особи та юридичні особи.
Кожний із цих видів має як спільні, так і особливі риси. Наприклад, фізичні особи можуть бути суб'єктами трудового права лише з досягненням встановленого законом віку або, крім того, ще й за наявності певної професійної підготовки (це стосується лікарів, водіїв тощо) чи складного юридичного факту (для виборних працівників, працівників, котрі призначаються або затверджуються на відповідну посаду).
Особливими рисами юридичних осіб як суб'єктів трудового права є такі: а) організаційна єдність; б) відокремленість майна; в) наявність фонду оплати праці та права ним розпоряджатися; г) самостійна відповідальність перед другою стороною трудового договору.
Спільність правового положення фізичних і юридичних осіб як суб'єктів трудового права виявляється: а) в обов'язковому додержанні норм трудового законодавства; б) у належності до державного устрою; в) у можливості фізичної особи в окремих випадках бути роботодавцем.
Детальніша класифікація суб'єктів трудового права правомірна й за такою ознакою, як учасники трудових відносин. До них належать: 1) працівники (робітники і службовці); 2) роботодавці (підприємства, установи, організації будь-якої форми власності і фізичні особи); 3) трудові колективи; 4) професійні спілки; 5) правоохоронні органи (КТС, суд, примирна комісія, трудовий арбітраж, органи нагляду і контролю за додержанням норм з охорони праці й трудового законодавства).
Усі названі суб'єкти трудового права мають певний правовий статус, а точніше, правове положення, визначене трудовим законодавством: 1) наявність трудової правосуб'єктності; 2) визначеність основних прав і обов'язків; 3) юридичні гарантії трудових прав і обов'язків; 4) відповідальність у разі порушення трудових обов'язків.
Головним суб'єктом трудового права є працівники (робітники та службовці), їх правовий статус переважно єдиний для всіх працівників, де б вони не працювали. Винятком є лише три категорії працівників: жінки, неповнолітні та працівники з пониженою працездатністю (інваліди, пенсіонери, ветерани праці), їх правовий статус відображає підвищені гарантії права на працю, підвищений захист їх організму від шкідливих факторів, пов'язаних з виробництвом. Такий захист починається з моменту прийняття цих працівників на роботу, проявляючись у забороні застосування їх праці на шкідливих, важких і підземних роботах.
Основа правового положення працівників визначена ст. 43 Конституції України та ст. 2, 2-1 КЗпП України, де встановлені найголовніші трудові права працівників. Наприклад, працівник може реалізувати право на працю з досягненням 16-річного віку, а в окремих випадках — 15-річного і навіть 14-річного віку, але лише з дозволу одного з батьків або особи, що їх заміняє.
Новою суттєвою ознакою правового положення працівників як суб'єктів трудового права є заборона використання примусової праці. Лише обопільна домовленість працівника і власника засобів виробництва (роботодавця) сприяє вільному й рівноправному вступу в трудові відносини.
Важливим суб'єктом трудового права є власник або уповноважений ним орган — роботодавці будь-якої форми власності, дозволеної чинним законодавством України. Ними можуть бути підприємства, установи, організації — державні, колективні чи індивідуальні, котрі наділені спеціальною трудовою правосуб'єктністю відповідно до їх завдань, визначених статутами чи положеннями про них.
Трудова правосуб'єктність підприємства як суб'єкта трудового права — роботодавця, характеризується тим, що підприємство, як правило, повинно мати статус юридичної особи1, фонд оплати праці та визначати чисельність і штати працівників.
Правовий статус підприємств визначається Законом України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р.1, в якому відображено особливості їх діяльності, регламентовано права й обов'язки, види підприємств, а також можливість здійснювати підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників безпосередньо на виробництві, раціонально використовувати їхню працю, створювати для них належні та безпечні умови праці тощо.
Правове положення державних підприємств як суб'єктів трудового права дає певні права адміністрації, до складу якої входить керівник і всі посадові особи (головні спеціалісти, керівники структурних підрозділів і служб тощо). Саме вона є посередником в організаційно-управлінських відносинах з трудовим колективом, профспілковим комітетом та іншими громадськими формуваннями.
Правовий статус роботодавця включає не лише його правосуб'єктність щодо надання роботи, а й основні трудові права й обов'язки стосовно кожного працівника і трудового колективу в цілому. Зокрема, це прийняття працівників на роботу, а в разі потреби — зміна трудових відносин чи їх припинення відповідно до чинного трудового законодавства.
Трудовий колектив як суб'єкт трудового права має реальний вплив на державних і колективних підприємствах. Його правовий статус визначений спеціальним Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998р.2, гл. XVI-AКЗпП України і ст. 15 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р.