Друга промислова революція—та, що створила сучасний світ, — відбувалася головним чином у Сполучених Штатах, Німеччині та Англії й стосувалася галузей виробництва хімічних речовин, бакалійних продуктів, електротехнічної апаратури, сталі та машинного обладнання.
6 АІй-еД П.СЬапДег, 8са1е ап(1 8соре: ТЬе Оуаагаісз оі Іпіічяігіаі СарііаЦзт (Сат-Ьгійде: Нагуакі ипіуегзпу Ргеяз, -1990) , рр. 474—486.
7 У 1990 р. три найбільші німецькі хімічні компанії—БАСФ, Гьохсг і Байєр—мали загальний обсяг продажу в сумі 83 млрд. доларів США.
176 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ
Промисловість і державна власність
Іншим явищем, що мало місце перед першою світовою війною, була певна участь держави у бізнесі. Державна власність на залізниці, що була започаткована на рівні земель, за часів канцлера Бісмарка розширилася. Держава була власником також поштової, телефонної й телеграфної систем. Змішане державно-приватне володіння й управління підприємствами існувало в багатьох сферах, включаючи підприємства громадського користування і банки. Змішані відносини існували й продовжують існувати в банківській справі. Райхбанк, центральний банк Німеччини, був у приватному володінні, тобто його акціями володіли приватні особи, проте його адміністрація призначалася державою. Існують також окремі державні банки, як от Прусський державний банк. У сфері житлового будівництва земельні й муніципальні власті завдяки застосуванню позичок і субсидій допомагають у побудові житла.
Картелі
Картельна угода є символом зростання німецького експорту і конспективно відображає розвиток монополістичного капіталізму в Німеччині напередодні першої світової війни. Це є угода, за якою фірми, що працюють в одній галузі, встановлюють ціни та поділяють світові ринки. Вони широко використовуються в хімічній промисловості та галузі товарів тривалого вжитку і мають вертикальну або горизонтальну організацію. Коли 1933 р. нацисти прийшли до влади, вони успадкували економіку, де і в головній, і в допоміжній галузях домінували картелі й синдикати. Прикметою синдикату є зосередження його діяльності навколо єдиного власника, тоді як до складу картелю входять кілька фірм, що діють спільно з метою встановлення цін та обмеження випуску продукції. Така концентрація економічної влади готувала підґрунтя для економічної структури, створеної нацистами. По другій світовій війні Сполучені Штати Америки зробили в Німеччині те ж саме, що і в Японії,—вони розпустили промислові синдикати і картелі, а також великі банки, що утримували контроль над промисловими фірмами . Проте тут, як і в Японії, відбулося врешті-решт повернення до колишніх структур, за яких великі сектори економіки знаходяться в руках незначної кількості ділових фірм і банків.
Союзники закрили три провідних банки, що домінували в банківській сфері довоєнної Німеччини. Ними були Німецький банк, Дрезденський банк і Комерцбанк. Кожен із них зробив свій внесок у справу концентрації економічної влади, що існувала в нацистській Німеччині.
| Розділ 7. Німеччина |
| 177 |
Промисловий розвиток Західної Німеччини
Західна Німеччина як окрема економічна й політична одиниця була утворена після поразки Німеччини в другій світовій війні, і для її економічного відродження їй за планом Маршалла було виділено майже 4.5 млрд. доларів. Промислова база, що мала зробити Західну Німеччину однією з провідних промислових країн світу, вже існувала задовго до другої світової війни. Гірництво і металургія були сконцентровані головно в Рурі та долині Заар. У Західній Німеччині були добре розвинені галузі виробництва засобів виробництва, що спеціалізувалися на випуску важкого промислового обладнання, моторів, помп і компресорів. Вона була центром німецької металургійної та сталеливарної промисловості. Крім того, уздовж Райну була розміщена хімічна промисловість, що продукувала передусім фармацевтичні засоби, шини, фарби і штучні шкіри. За наявності такої промислової бази післявоєнний промисловий розквіт цієї частини Німеччини відбувся досить швидко9. У таблиці 7.1 наведено дані, що характеризують значення промисловості в економіці Західної Німеччини. Ці дані містять складові головних секторів ВНП Західної Німеччини за 1989 р., останній рік перед її об'єднанням зі Східною Німеччиною і утворенням єдиної Німеччини.
Західна Німеччина ТАБЛИЦЯ 7.1. ВНП Німеччини за 1989 р.
| Приватне споживання Суспільне споживання Сукупні інвестиції в основні фондиТехніка і обладнанняБудівництвоЗбільшення запасів Загальні внутрішні видатки Зовнішній платіжний балансЕкспортІмпорт ВНП за ринковими пінами |
| 887.9 292.6 346.6 163.5 189.7 -6.61,528.559.3 326.5 267.21,644.5 |
| Джерело: Оеиізспе ВшіаезЬапІс, МопШу Керогі о/ Оіе ОечІясЬе ВшісІеаЬап}:, МоуетЬег 1992, р.68. |
була однією з найбіль- (млрд. дол. США). ших торговельних держав світу, і об'єднана Німеччина залишиться нею. Крім того, іноземна торгівля є значно важливішою для німецької економіки, ніж для економік Японії чи Сполучених Штатів. У 1991 р. експорт із Німеччини складав біля 28% її ВНП, тоді як з Японії—біля 10%, а зі США-біля 8% їхніх
"Холодна війна" і війна в Кореї були каталізаторами німецького економічного відродження. Сполучені Штати усвідомили, що сильна Німеччина потрібна як буфер проти Радянського Союзу. Західна Німеччина стала державою 1949 р. Під час корейської війни США збільшили закупівлю військового спорядження в Західній Німеччині. 23
178 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ
ВНП . Крім того, Німеччина, на відміну від Сполучених Штатів, підтримує активне сальдо свого рахунку торговельного балансу. В 1991 р. Німеччина мала активне сальдо у зовнішній торгівлі в розмірі 13 млрд. доларів у порівнянні з дефіцитом Сполучених Штатів у розмірі 87 млрд. доларів' . Експортну спроможність Німеччини примножують кілька галузей німецької економіки. Першою є хімічна промисловість, наступною—автомобільна. Суднобудівна промисловість, що значною мірою субсидується німецьким урядом, також серед провідних експортерів. До возз'єднання процес промислової концентрації в Західній Німеччині був подібний до цього процесу в Японії та Сполучених Штатах. Хоча 1988 р. 94% всіх фірм наймали по 500 і менше працівників, третина всіх німецьких зайнятих працювали у фірмах, що наймали 1000 і більше працівників . Щоправда, чотири галузі—хімічна, машинобудівна, транспортна й електротехнічна—охоплювали понад половину всіх фірм, що наймали 1000 і більше працівників. Саме ці галузі вносили майже половину загальної вартості, виробленої промисловістю, і давали половину загального експорту.
Держава і промисловість
І федеральний, і земельні уряди здійснюють певний контроль за німецькою промисловістю кількома шляхами: через видатки, податкову політику і державне володіння підприємствами. Видатки забезпечують попит на товари й послуги, що їх виробляють бізнесові фірми, а податкова політика надає фіскальний важіль впливу на рішення щодо промислових інвестицій та політику ціноутворення. Роль державного сектора в німецькій економіці висвітлює таблиця 7.2. В 1991 р. мав місце дефіцит у розмірі 120 млрд. німецьких марок (ОМ) (75 млрд. доларів), що становило близько 5% ВНП Німеччини. Більша частка дефіциту стосувалася федерального уряду, що мав внутрішній борг у сумі 590 млрд. ОМ (370 млрд. доларів).
Допомога промисловості з боку німецького уряду бере свій початок ще напередодні першої світової війни, коли він надавав субсидії для будівництва торговельного та військово-морського флотів з метою конкуренції з Англією і Францією. Ця допомога, що набула форми прямих субсидій та режиму пільгового оподаткування, триває й досі. В 1988 р. субсидії для промисловості й сіль-
10 Ьгіетаиопаї Мопеїагу Ріши, "\Уог1сІ Есопоїтс Зигуеу", Аргії 13, 1992, р.117. "\УогМ Есопотіс 8игуеу", р.117.
ЗІаІізІізсЬез Випаезаті, ВІаішінісЬез ./а/ггйисйШг (ііе ВипіІезтериЬІіІі. Оеиізсіїїаїкі, 1989 (УУіезЬааеп: УУ.КоШЬаттег Уегіад, 1989), рр. 189-190.
| Розділ 7. Німеччина |
| 179 |
ТАБЛИЦЯ 7.2. Доходи і видатки державного сектора Німеччини, 1991 (млрд. доларів США).
| Державні органи | Видатки | Надходження |
| федеральний уряд | 253.4 | 220.9 |
| Уряди земель Західної Німеччини | 201.6 | 190.2 |
| Уряди земель Східної Німеччини | 47.2 | 41.6 |
| Місцеві органи Західної Німеччини | 142.2 | 138.4 |
| Місцеві органи Східної Німеччини | 28.8 | 28.1 |
Джерело: ОеиІзсЬе ВигкіевЬаіА, Керогі оі іЬе Веиіисіїе ВипсіезЬаоїі Іог 1991, АргЦ 1992, р.29.
14
ського господарства становили 6% ВНП і ще зросли тепер, коли Східна Німеччина стала частиною Німеччини. Ці субсидії мають регіональне спрямування: головними їх одержувачами є промисловість Руру і фермери Баварії. Щороку чимало галузей отримують субсидії в розмірі до 1 мільярда ОМ (620 млн. доларів) і більше. Для досягнення певних економічних цілей у Німеччині широко застосовуються також податкові заохочення, зокрема останнім часом—з метою стимулювання інвестицій у колишній Східній Німеччині. Використовуються всі гатунки схем лібералізованих знижок, інвестиційних кредитів і скасування податків.
Державні підприємства. Свого часу державна власність у німецькій промисловості була поширеною. Вона зосереджувалась у традиційних для неї сферах—телефонний і поштовий зв'язок, залізничний транспорт і комунальне господарство. Державна власність поширилася й на інші галузі, як от виробництво алюмінію й заліза, видобуток вугілля, руди, природного газу й нафти, суднобудування. Держава впливала на промисловість через холдингові компанії, що володіли власністю у вигляді пакетів акцій багатьох компаній. Одна холдингова компанія володіла часткою майна фірм, що виробляли сталь, алюміній і хімікалії, інша—фірм, що добували чорне й буре вугілля і випускали кокс. Упродовж 1980-х рр. держава продала свою частку власності в автомобільній, металопрокатній, хімічній, сталеливарній та інших галузях. Частка її власності в компанії національних авіаліній Люфтганза знизилася з 80% до 50%, а в галузях залізничного транспорту, зв'язку й поштових послуг держава ще зберігає свою власність .