Смекни!
smekni.com

Одна планета різні світи (стр. 5 из 39)

КАПІТАЛІЗМ ЯК ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА

Капіталістична економічна система характеризується багатьма інсгитуційними механізмами. Ці механізми віддзеркалюють певний набір основних переконань, що визначають, як слід організувати суспільство, які товари й послуги необхідно продукувати та як має бути розподілений прибуток. У Сполучених Штатах Америки ці переконання втілені в інституційних механізмах, типових для капіталістичної системи, як от приватна власність, мотивація до прибутку, система ціноутворення, свобода підприємництва, конку­ренція, індивідуалізм, суверенітет споживача, трудова етика й об­межене управління. Кожен із цих механізмів ми розглянемо детальніше.

Приватна власність

За капіталізму існує приватна власність на чинники виробниц­тва — землю, працю, капітал. Існують також певні права, пов'язані з власністю. Особа має право набувати власність, витрачати або контролювати, купувати чи продавати, дарувати та успадковувати її. Вважається, що володіння приватною власністю сприяє нако­пиченню заощаджень і багатства та заохочує до приватної ініці­ативи і працьовитості, які розглядаються як необхідні для еконо­мічного прогресу.

Однак на приватну власність поширюються певні обмеження. На практиці навіть за умов капіталізму права власності часто обмежуються діями соціальних груп чи урядових структур. До того ж значною частиною приватного багатства капіталістичних систем, у тому числі й у Сполучених Штатах, володіють частіше не особи, а бізнесові фірми. Сьогодні в капіталістичній системі значна частина майна перебуває у громадській власності, і право виключного розпорядження цим багатством має певна група осіб завдяки відповідним політичним механізмам.

Мотивація до прибутку

Все розмаїття товарів, що виробляються в умовах економіки, побудованої на ринкових засадах, завдячує передусім менеджерам бізнесових фірм чи окремим підприємцям. Вони безпосередньо відповідають за перетворення ресурсів на продукцію і визначають, якою буде ця продукція, спираючись на дії споживача на ринку. Мотив прибутку—це провідна зоря, що спонукає менеджерів виробляти товари, які можна продати за цінами, вищими від затрат на виробництво, У приватному підприємництві прибуток необхідний для виживання, бо це заробіток власника капіталу. Кожний, хто виробляє речі, що прямо чи опосередковано не приносять прибутку, раніше або пізніше стане банкрутом, втра­тить власність на засоби виробництва і перестане бути само­стійним виробником. Іншого варіанта бути не може. Можна ска­зати, що капіталізм використовує прибутковість як тест щодо того, варто чи ні виробляти той чи той товар, і якщо варто, то в якій кількості.

Система ціноутворення

Вважається, що за капіталізму люди й фірми у більшості ви­падків приймають економічні рішення на підставі цін, цінових співвідношень та зміни цін. Функція цін полягає в забезпеченні роботи механізму координації для мільйонів децентралізованих приватних закладів виробництва і розподілу. Ціни, що панують на ринку, визначають якість і різноманітність товарів і послуг, які вироблятимуться, та спосіб, у який їх розподілятимуть. Зміна цін слугує регулятором кількості товарів і послуг, призначених для ринку.

Ціновий механізм. Саме завдяки механізмові цін обмежені ре­сурси використовуються на різноманітні потреби. Взаємодія між системою цін та пошуком прибутку сприяє підтриманню прий­нятного рівня економічних помилок. Прибуток, що залежить від ціни продажу товару та витрат на його вироблення, показує ви­робникам, що люди купують. Галузь, продукція якої диктує високі ціни відносно затрат, притягує виробників, натомість низькі ціни відносно затрат стримують виробництво, відштовхуючи вироб­ників.

Формування ціни. Попит і пропозиція у вільноринковій еконо­міці визначають ціну, за якою купується чи продається товар. По­пит створює споживач, що виявляє бажання придбати товар, ви­ражене через готовність заплатити за нього гроші на ринку. Рин­ковий попит—це сума попитів усіх осібних споживачів на окремі товар чи послугу: що вища ціпа, то менша кількість їх користу­ється попитом, і навпаки.

Пропозиція виходить від виробника — це кількість товару чи по­слуги, яку він готовий запропонувати за будь-яку визначену ціну. Ринкова пропозиція є сумою всіх пропозицій, що їх можуть за­пропонувати на ринку окремі виробники за всі можливі ціни упродовж визначеного періоду. Існує пряма залежність між рин­ковою пропозицією та ціною: що вища ціна, то більшою є пропо­зиція товарів чи послуг, що їх можуть постачити.

Взаємодія попиту і пропозиції визначає ціну товару чи послуги па ринку. Рівноважна ціна—це ціна, за якої кількість, що на неї є попит, зрівнюється з тією, що пропонується. Це саме та ціна, що оздоровлює ринок. За будь-якої ціни, вищої за рівноважну, пропо­зиція перевищує попит, і ціна мусить падати. За ціни, нижчої за рівноважну, попит перевищує пропозицію, і ціпа мусить зростати. У поданому прикладі рівноважна ціпа становить 3 долари за 1 фунт:

Ринковий попит (фунтів) Ціни за фунт (доларів) Ринкова пропозиція (фунтів)
180 0.50 40
140 1.00 50
100 2.00 65
80 3.00 80
60 4.00 100
40 5.00 120

Сили попиту і пропозиції, діючи через ціновий механізм, мо­жуть подавати ефективні сигнали ринкові. Приміром, збільшення попиту означає, що покупці будуть готові придбати більше, ніж досі, за довільною ціною. Наслідком збільшення попиту за умов збереження пропозиції було б зростання ціни. Збільшена ціна спонукала б виробників пропонувати більше, тобто кількість зро­сла б теж. Зменшення попиту мало б зворотний вплив.Навпаки, наслідком зростання пропозиції за умов збереження попиту було б зниження ціни. Нижча ціна привела б до збільшен­ня кількості куплених товарів чи послуг. Зменшення пропозиції мало б зворотну дію: споживачі змушені платити більше за меншу

кількість товарів чи послуг.

Рисунок 2.1 ілюструє встановлення цін і обсягу випуску това­рів чи послуг на вільному ринку. Вони визначаються перетином лінії попиту і пропозиції. Рівноважна ціна—/зо, пропонована кіль­кість - до. За кожної ціни понад ро пропонована кількість переви­щує ту, на яку є попит, і ціна падатиме. За кожної ціни, меншої ро. попит перевищує пропоновану кількість, і ціна зростатиме.

Збільшення попиту до Д за постійної пропозиції дасть зрос­тання і цін, і кількості. Новою рівноважною ціною стане рі, а кількість зросте до уі. Збільшення попиту до Д може привести і до зростання пропозиції (лінія пропозиції зміщується вправо), якщо виробники зреагують на потенційно вищі прибутки. Нові виробники вийдуть на ринок, сюди ж будуть переміщені ресурси з інших галузей у сподіванні більшої норми прибутку .

Якщо, приміром, прийом студентів до місцевого коледжу збільшується, буде рости і попит на житло. Місцеві мешканці будуть готові здавати в оренду більше квартир, і наявне житло буде повністю використане. Квартирна плата зросте, і хтось вирішить будувати квартири для студентів. Пропозиція житла збільшиться, бо наявні ресурси пепемістяться vжитлове будівництво.

Свобода підприємництва

Іншим засадничим інститутом капіталізму є свобода підприєм­ництва. Вона стосується загального права кожної особи займатись економічною діяльністю в будь-який спосіб, що її приваблює. Проте існують певні обмеження на вибір різновиду діяльності: не можна займатися тим, що в суспільстві вважається аморальним (приміром, дитяча порнографія) чи може завдати шкоди іншим (як от керування автомобілем у стані сп'яніння). Що ж до ролі держа­ви, то вона має забезпечити права особи на вільне пересування до кожного регіону країни, працю на будь-якій обраній посаді, по­шук і створення ділової одиниці практично в довільній галузі за­конної економічної діяльності. Припускається, що на підставі порівняння ринкових індикаторів—ціни й собівартості — ця особа здатна сама обрати ту галузь діяльності, яка обіцяє принести зиск. Інститут приватної власності забезпечує суспільну підтримку, не­обхідну для використання і регулювання чинників виробництва, важливих для обраного напряму діяльності.

Теорія, що пояснює існування свободи підприємництва, має цілком очевидне соціальне значення: особи, обираючи собі галузі економічної діяльності, де вони досягнуть найбільшого успіху з точки зору власного зиску, заразом обиратимуть галузь, у якій вони, ймовірно, принесуть найбільшу користь суспільству.

Конкуренція

За умов існування інститутів приватної власності та свободи підприємництва, а також браку ресурсів і ринкових можливостей розмістити їх спроби людей забезпечити власну економічну ви­году приводять до конкуренції. Конкуренція є принципово необ­хідною частиною системи вільного підприємництва. Впевнені в собі люди в економічному житті мають боротись і змагатися за винагороди—добру роботу, високу платню, бажані товари й по­слуги, забезпеченість у старості. В конкуренції присутній елемент соціального дарвінізму: життя—це конкурентна боротьба, в якій на вершину дістається найсильніший щодо спроможностей.