Смекни!
smekni.com

Фінансове право України 2 (стр. 17 из 44)

Особливу увагу рекомендується звернути на відмінність між кредитом державним (місцевим) та банківським: у відносинах державного (місцевого) кредиту позичальником є держава чи орган місцевого самоврядування, а кредиторами - фізичні та юридичні особи; банківського кредиту - відповідно банк (кредитор) та юридичні й фізичні особи (позичальники); потреба в державному (місцевому) кредиті обумовлена недостатністю фінансових ресурсів держави, органів місцевого самоврядування, бюджетним дефіцитом, у банківському - нерівномірністю обігу вартості виробничих фондів; наслідком відносин державного (місцевого) кредиту є державний (місцевий) борг, а банківського - укладення договору банківської позички тощо. Студентам необхідно пам'ятати, що функціонування державного (місцевого) кредиту призводить до утворення державного (місцевого) боргу, якого класифікують за різними підставами: 1) залежно від позичальника - державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування); 2) залежно від суб'єктів-кредиторів - внутрішній, зовнішній; 3) залежно від виду виплат: капітальний, поточний. Окремо рекомендується визначити, що державний (місцевий) борг утворюється внаслідок здійснення державою в особі міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України державних внутрішніх і зовнішніх запозичень, Верховною Радою Автономної Республіки Крим - внутрішніх запозичень органів влади Автономної Республіки Крим, міськими радами - внутрішніх і зовнішніх запозичень органів місцевого самоврядування. Студенти, керуючись змістом норм Закону України «Про державний внутрішній борг України» від 16 вересня 1992 р. мають визначити правову природу державного внутрішнього боргу України як строкових боргових зобов'язань Уряду України, гарантованих усім майном, що перебуває в загальнодержавній власності, виражених у валюті України, перед юридичними і фізичними особами. Необхідно пам'ятати, що державний внутрішній борг України поєднує в собі заборгованість, яка виникає внаслідок отримання кредитів безпосередньо Урядом України та кредитів, що надавалися під гарантію Уряду України, і складається з заборгованості минулих ровів і заборгованості, яка виникла з боргових зобов'язань Кабінету Міністрів України, і що граничні розміри державного внутрішнього боргу, України, його структуру, джерела й терміни погашення встановлює Верховна Рада України одночасно із затвердженням державного бюджету на наступний рік.

На підставі змісту ст. 18 Бюджетного кодексу України студенти мають знати граничний обсяг державного (місцевого) боргу, який встановлюється на кожний бюджетний період відповідно законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет і що величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України.

Студентам слід виокремлювати такі особливості фінансових правовідносин у сфері державного (місцевого) кредиту: об'єктом їх є фінансові ресурси, які переходять до держави у формі внутрішніх і зовнішніх позик; у таких правовідносинах однією стороною виступає держава або уповноважений нею орган; відносини щодо державного (місцевого) боргу регулюються методом владних приписів.

Рекомендується визначити повноваження представницьких органів, Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Національного банку України, органів місцевого самоврядування у сфері державного (місцевого) кредиту.

Окремо слід з'ясувати сутність управління державним (місцевим) боргом, під яким розуміють сукупність заходів держави і муніципальних утворень з виплати доходів кредиторам і погашення позик, а також порядок, умови випуску й розміщення боргових зобов'язань держави, органів місцевого самоврядування. Студенти мають знати методи управління державним боргом: рефінансування, консолідація, конверсія, уніфікування позик, анулювання й реструктуризація боргових зобов'язань.

Визначаючи види і форми державного (місцевого) боргу, студенти мають пам'ятати, що боргові зобов'язання Уряду України поділяються: за формою (на випущені Урядом України цінні папери у вигляді облігацій внутрішніх державних позик і казначейських зобов'язань України; інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України; кредити, одержані Урядом України) за терміном (короткострокові - до 1 року; середньострокові - від 1 до 5 років; довгострокові - 5 та більше років).

Розглядаючи питання про форми державного боргу, треба особливу увагу звернути на державні позики, які являють собою кредитні відносини між державою (в особі Уряду України) та фізичними і юридичними особами, що оформляються випуском і розміщенням серед останніх державних цінних паперів. Необхідно пам'ятати, що внутрішні державні позики поділяють на такі групи: 1) за суб’єктом емісії: а) позики, що випускаються Урядом України; б) позики, що випускаються органами місцевого самоврядування; 2) за ознакою власників цінних імперіє - кредиторів позики: а) позики, що реалізуються тільки серед населення; б) позики, що реалізуються тільки серед юридичних осіб; в) універсальні позики, призначені для розміщення одночасно серед юридичних і фізичних осіб; і) за формою виплати прибутків: а) процентні; б) виграшні; в) процентно-виграшні; г) безпрограшні; ґ) безпроцентні (цільові); 4) за видом доходу: а) позики з твердим доходом; б) позики з плаваючим доходом; 5) за термінами погашення позики: а) короткострокові; б) середньострокової; в) довгострокові; 6) залежно від обов'язків позичальника щодо термінів погашення позики: а) позики з правом дострокового погашення; б) позики без права дострокового погашення; 7) залежно від сфери обігу на ринку цінних паперів: а) ринкові; б) неринкові; 8) залежно від забезпечення боргових зобов'язань: а) заставні; б) не заставні; 9) за методами розміщення: а) добровільні; б) примусові; в) позики, що розміщуються серед інвесторів за передплатою про відстрочення платежу.

Серйозну увагу слід приділити розгляду облігації внутрішньої державної позики - цінного папера, що засвідчує внесення її власником коштів і потверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк із виплатою фіксованого процента (якщо іншого не передбачено умовами випуску). Студенти мають знати види облігацій: облігації внутрішніх і місцевих позик, облігації підприємств, іменні та на пред'явника, процентні та безпроцентні (цільові), що обертаються вільно чи обмеженим колом обігу.

Окремо рекомендується розглянути казначейські зобов'язання України - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються лише на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. Випускаються такі види казначейських зобов'язань: а) довгострокові - від 5 до 10 років; б) середньострокові - від 1 до 5 років; в) короткострокові - до одного року.

Далі студентам необхідно розкрити порядок здійснення місцевих запозичень, який регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення запозичень до місцевих бюджетів» від 24 лютого 2003 р. № 207 і знати деякі їх особливості: можуть здійснюватись у формі випуску облігацій внутрішніх місцевих позик, укладення угод про отримання позик, кредитів, кредитних ліній у фінансових установах; про наміри їх здійснити Верховна Рада Автономної Республіки Крим чи міська рада надсилає Мінфіну письмове повідомлення та необхідні документи; Мінфін протягом 20 робочих днів після отримання інформації та документів розглядає їх і проводить перевірку відповідності обсягу видатків на обслуговування місцевого боргу межам, установленим законом; за результатами розгляду й перевірок робиться висновок про відповідність (невідповідність) проекту рішення про здійснення запозичення чи проведення іншої операції вимогам, установленим бюджетним законодавством.

Далі студентам необхідно розкрити поняття державних зовнішніх запозичень, під якими розуміють позики й кредити, що залучаються від юридичних і фізичних осіб, інших держав, міжнародних фінансових організацій в іноземній валюті, з яких виникають боргові зобов'язання України як позичальника або гаранта погашення позик (кредитів) іншими позичальниками, вираженими в іноземній валюті. Слід пам'ятати, що з залученням зовнішніх позик і кредитів утворюється зовнішній державний борг, основною формою якого є облігації зовнішніх державних позик України. Студенти мають з'ясувати, що облігації зовнішніх державних позик України - це цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і потверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість із виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій; випускаються процентними, дисконтними, можуть бути іменними або на пред'явника, з вільним чи обмеженим колом обігу, короткостроковими, середньостроковими та довгостроковими. Під час розгляду питання про порядок їх випуску треба звернути увагу на таке: облігації зовнішніх державних позик України оплачуються тільки в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їх випуску; їх емітентом є держава в особі Міністерства фінансів України; кошти, одержані від розміщення, спрямовуються лише до Державного бюджету України; рішення про них у межах передбачених законом про Державний бюджет