Сучасний гуманітарний довідник школяра та студента (стр. 56 из 61)

У хрущовський період Україна залишалася однією з найрозвину' тіших у промисловому відношенні республік Союзу. У 1957 р. за кількістю виробництва чавуну на душу населення вона випередила всі капіталістичні країни світу. За видобутком вугілля УРСР вийшла на друге місце у світі, а за виплавкою сталі — на третє. У 1951— 1958 рр. промислова продукція щорічно збільшувалася на 12,3 %, національний прибуток — на 11,7 %; у період семилітки (1959— 1965 рр.) приріст склав, відповідно, 8,8 % і 7 %. У структурі суспіль' ного виробництва в 1960 р. за виробленим національним прибутком (у СРСР його визначали без урахування невиробничої сфери) частка промисловості становила 47,9 %, сільського господарства — 29,1 %, транспорту й зв’язку — 4,7 %; будівництва — 8,2 %; торгівлі — 11,1 %. За період з 1951 по 1965 рр. було побудовано 1960 великих підприємств.

Розвиток промисловості відбувався одночасно з підвищенням рівня її технічної оснащеності. З другої половини 50'их років була розгорнута механізація й автоматизація виробничих процесів. У ву' гільній промисловості удосконалювався шахтний транспорт, механі' зувалася вирубка й відвантаження вугілля (98 %). У доменному і сталеплавильному виробництві будували печі з великим корисним об’ємом, використовували засоби автоматизації, почали застосову' вати киснево'конверторний спосіб плавки сталі, а також випуск спла' вів для авіаційної і ракетної промисловості. На машинобудівних під' приємствах застосовували автоматичне й напівавтоматичне електро' зварювання, нові технологічні способи прискорення обробки металу. Рівень механізації на залізничному транспорті зріс у 1960 р. до 60 %, на річковому — до 78 %, морському — до 68,5 %. Тільки в 1959 — 1965 рр. було створено близько 4 тис. нових видів машин, механіз' мів, апаратів і матеріалів.

Підприємства освоїли випуск близько 1100 видів нової техніки й зняли з виробництва 800 типів застарілих конструкцій. Було встано' влено понад 40 тис. автоматичних і напівавтоматичних апаратів, упро' ваджено 813 автоматичних і напівавтоматичних ліній. У 1965 р. у промисловості України нараховувалося 14 автоматизованих підпри' ємств і 4 комплексно'автоматизовані електростанції, 9343 механізо' вані й автоматизовані лінії, було комплексно механізоване й автома' тизовано 2527 ділянок, 1790 цехів, 431 підприємство.

У період семилітки (1959—1965 рр.) певна увага приділялася ви' робництву промислових і продовольчих товарів, предметів широкого вжитку. У цей період було побудовано більше 300 нових і реконструйо' вано більше 400 підприємств легкої і харчової промисловості. Випуск продукції легкої промисловості виріс у 1,5 разу, продовольчих това' рів — у 1,7 разу, товарів культурно'побутового призначення і госпо' дарського споживання — удвічі. Почали працювати такі великі під' приємства, як Донецька трикотажна і Червоноармійська панчішна фа' брики, швейні фабрики в Кіровограді, Артемівську, Дрогобичі й Ми' колаєві, Луганська взуттєва фабрика та інші. Побудований у ті роки Херсонський бавовняний комбінат став найбільшим текстильним під' приємством республіки. Завершилося будівництво Житомирського й Рівненського льонокомбінатів, що дало можливість уперше на базі місцевої сировини розгорнути в УРСР виробництво власних лляних тканин.

У легкій промисловості значного поширення набули концентра' ція і кооперування підприємств. У Львові в 1961 р. виникли перші виробничі об’єднання — фірми «Прогрес» (взуттєва) і «Світанок» (шкіряна). До 1966 р. у системі Міністерства легкої промисловості України було вже 27 виробничих об’єднань, питома вага яких у загаль' ному виробництві становила 27 %.

Однак у деяких областях республіки скоротився або припинився випуск окремих товарів широкого вжитку, погіршилося викорис' тання місцевої сировини й промислових відходів. Це було пов’язано з відставанням сільського господарства. Розрив між середньорічни' ми темпами росту промисловості й сільського господарства став при' чиною того, що деякі підприємства легкої і харчової промисловості опинилися в скрутному становищі через брак сировини.

Помітне зростання спостерігалося в чорній металургії. У 1965 р. видобуток залізної руди перевищив рівень 1950 р. у 4 рази, виплавка чавуну — у 3,5, сталі — у 1,4, виробництво прокату — у 3,7, стале' вих труб — у 3,1 разу. Було побудовано й здано в експлуатацію в 1951—1965 рр. 27 доменних, 38 мартенівських печей, 62 прокатні стани.

Важлива роль в індустріальному комплексі належала машинобу дуванню і металообробці, середньорічні темпи росту яких складали в 50'х роках 16,5 %. Зменшення їхньої частки в галузевій структурі промисловості пояснювалося конверсією і тим, що військову продук' цію в офіційній статистиці не показували. За цей час було створено більше 17 тис. зразків нових типів машин, устаткування, приладів, зокрема гідротурбін, турбогенераторів, крокуючих екскаваторів, магістральних тепловозів, електровозів, трансформаторів, автомати' чних ліній, електронних машин, телевізорів, магнітофонів, моторо' лерів, мотоциклів, холодильників, пральних машин, пилососів. До середини 60'х років було освоєне виробництво синтетичних алмазів, великовантажних автомашин, автобусів власної конструкції, малолі' тражок, авторефрежераторів, автонавантажувачів, танкерів, рибаль' ських траулерів, літаків. Побудовано такі заводи, як Одеський і Дніп' ропетровський важких пресів, Кременчуцький і Запорізький автомо' більні, Львівський телевізорний, Сумський електронних мікроско' пів, Київський електронно'обчислювальних машин, Хмельницький трансформаторних підстанцій. Україна займала провідне місце в СРСР за обсягами виробництва сільськогосподарських машин. Тіль' ки за першу половину 60'х років було побудовано 22 заводи. До 1965 р. у республіці нараховувалося більше 1 тис. машинобудівних підпри' ємств, на яких працювало понад 25 % зайнятих у промисловості.

Вугільна промисловість, насамперед у Донбасі, забезпечувала якісним твердим паливом потреби господарства і населення УРСР та інших республік. За 1959—1965 рр. в Україні було введено в дію 46 нових і реконструйовано 33 діючі шахти.

Протягом 1951—1958 рр. здійснювалося будівництво нових електростанцій. У 1955 р. дала струм Каховська гідроелектростан' ція, через рік — Теребле'Рицька ГЕС у Закарпатті та інші. Протягом семилітки (1959—1965 рр.) було закінчено спорудження Кременчу' цької й Дніпродзержинської ГЕС, введена в експлуатацію перша чер' га Київської гідроелектростанції, побудовані Зміївська ГРЕС та інші електростанції.

Споруджувалися нові доменні й мартенівські печі, вводилися в дію могутні прокатні стани. Протягом 1955 р. у республіці було ви' плавлено більше 22 млн т чавуну, 24 млн т сталі, а в 1965 р. — відпо' відно 32,6 і близько 37 млн т. Розвивалася кольорова металургія. Росло виробництво алюмінію, цинку, магнію, титану, ртуті, було освоєне виробництво кристалічного кремнію та германію.

Інший експеримент передбачав несподіваний перехід до вирощуван ня величезної кількості кукурудзи на загальній площі 28 млн га в ма' сштабах усього Радянського Союзу. За американською моделлю її мали використовувати як корми для збільшення продуктивності тваринни' цтва. У 1953 р. посіви кукурудзи в УРСР займали майже 2,2 млн га. Відповідно до рішення лютневого (1955 р.) Пленуму ЦК КПУ планува' лося вже в 1955 р. засіяти цією культурою більше 5 млн га. У 1961 р. колгоспи й радгоспи республіки «за порадою товариша Хрущова» ви' ділили 3 млн га кращих земель під посіви кукурудзи. Однак результа' ти «кукурудзяної епопеї» виявилися більше ніж скромними. Продо' вольча проблема залишалася невирішеною. Після неврожаю 1963 р. СРСР змушений був зробити великі закупівлі зерна в Канаді й США. Надалі подібні закупівлі стануть регулярними.

Ще одним грандіозним проектом стала реформа у тваринництві. Її суть, за словами Хрущова, полягала в тому, щоб «у найближчі роки наздогнати США за виробництвом м’яса, масла й молока на душу населення». Ця програма була прийнята в 1957 р., але так і не була виконана. У 1964 р. виробництво продукції тваринництва в УРСР упало до 92 % рівня 1958 р.

Держава постійно вживала заходи щодо підняття продуктивно сті колгоспів і радгоспів. Протягом 1952—1958 рр. закупівельні ціни на зерно зросли майже в 7 разів, на картоплю — у 8 разів, на продук' ти тваринництва — у 5,5 разу. У 1961 р. були знижені в середньому на 40 % ціни на сільськогосподарські машини і запчастини до них, пальне й автомобілі. Колгоспи одержали пільги з прибуткового пода' тку від реалізації продуктів тваринництва. У 1962 р. для колгоспів були знижені ціни на будівельні матеріали, метал і металоконструк' ції, одночасно підвищені державні закупівельні ціни на молоко, мо' лочні продукти, худобу й птицю в середньому на 35 %.

Реформаторські нововведення торкнулися і соціальної сфери. Із середини 50'х років заробітна плата стала провідною формою підви' щення добробуту трудящих. Середньомісячна грошова заробітна пла' та всіх категорій робітників та службовців у 50'ті роки зросла на 25,3 %. Про збільшення грошових прибутків жителів України свід' чить той факт, що сума внесків в ощадних касах республіки виросла з 2,7 млрд карбованців у 1950 р. до 19,7 млрд карбованців у 1960 р. У 1965 р. скоротився робочий день. Фабрики й заводи перейшли на п’ятиденний робочий тиждень. Збільшився термін відпусток вагіт' ним жінкам і молодим матерям. Прибутки колгоспників від громад' ського й особистого господарства збільшилися в 1951—1955 рр. на 50 %. З уведенням у 1956 р. щомісячного авансування грошова опла' та праці колгоспників поступово починає переважати. У 1960 р. її середньомісячний розмір становив 24,3 карбованця, або близько 45 % загальної оплати за трудодні. У липні 1964 р. був прийнятий закон про пенсії і допомогу членам колгоспів. Мінімальний розмір пенсії встановлювався в розмірі 12 карбованців на місяць.