Види страхування та iх характеристика (стр. 58 из 74)

грошових одиниць - це сума його статутного капіталу (відповідно до вимог
статті 29 закону України "Про страхування"1996 р.). 30000 грошових
одиниць ризику страховик перестраховує (передає в управління своєму
партнеру). Разом з цим (у тій же пропорції) передаються й "живі" гроші
страхової премії - 3000 гр.од. У разі наступу обумовленого випадку (ризику)
перший страховик зобов'язаний виплатити 10000 гр.од., а другий - 30000
гр.од. Як бачимо у страхувальника з'являється більша надія, що він отримає
грошову компенсацію при страхуванні. Два і більше відповідальних перед
ним завжди надійніше ніж тільки один. Але й це ще не все з точки зору
переваг застосування перестрахування.

За "законом жанру", головною дією у страхуванні є пошук
страхувальника, його страхування й отримання від нього грошових коштів у
вигляді страхової премії. І цю роботу зробив перший страховик. За що від
другого страховика він отримує комісійну винагороду, як його агент по
страхуванню. Допустимо, що ця винагорода дорівнює 10% від суми
страхової премії, переданої першим страховиком другому разом з
відповідальністю по ризику. В нашому прикладі сума комісії буде становити
300 гр.од. [300х10%/100%]. Тоді у першого страховика акумулюється вже
1300гр.од.[1000+300], що відповідає тарифу у 13% від суми ризику по його
зобов'язанню (10000 гр. од.). А у другого страховика залишається
2700 гр. од. страхової премії, а ризик він "несе" у 30000гр.од., тобто під 9%
тарифної ставки [2700: 30000 х 100%].

Значить на ринку страхових послуг для цього об'єкта по даному ризику
з'явилася нова ціна - 9% - тарифна ставка. Тобто плату з клієнта вже можна
брати не в сумі 4000 гр. од., а у 3600 гр.од. Перший страховик розуміє це , він
відмовляється від своїх комісійних (300гр.од.) від перестраховика (свого
партнера по бізнесу) і наступний ризик у 30000 гр.од. він розміщує вже без
своєї оплати, а з клієнта бере тільки 3600гр.од. страховою премією (під 9%
тарифної ставки). Клієнти (страхувальники) краще купуватимуть таку
страховку у нього ніж у інших страховиків з більш високою ціною за той
самий ризик. А наш страховик значно більше "відправить" у страхові резерви
грошей (по 1000гр.од. за кожну страховку), коли у нього буде більша
кількість клієнтів. Тобто- знижуючи ціну страхової послуги страховик
інтенсивніше формує страхові резерви. Тим самим він стає більше фінансово
сталим, більш надійним і досягає більш стабільну платоспроможність у часі
дії своїх зобов'язань (див. схему, рис. 6.1).


Комісійна"винагорода-Страхувальник 13%
АЛ 10%

\п/

4000 гр
од.

Страхова

1000 гр.од
Частка страхової
премії

+

3000 гр.од.

Частка страхової
премії

Акумуляція
грошей у

ЛТЧЛ €

10%

Акумуляція грошей
у перестраховика
2700 гр.од.

Рис. 6.1. Схема перерозподілу грошової премії та передумови зниження
тарифної ставки при перестрахуванні ризиків.

Таким чином, відмовившись від ласого шматочка одноразової угоди,
розумний страховик, знижуючи на ринку страхових послуг тарифну ставку,
може розраховувати на все більше число власних клієнтів. Така дія
вкладається у рамки суті категорії ДИВЕРСИФІКАЦІЇ в частині
територіального чи галузевого розосередження взятих на страхування
ризиків. Чим воно інтенсивніше, тим імовірність одночасного настання
страхових подій, що можуть мати критичні наслідки як для страховика, а як
показує досвід, так і для страхового ринку країни в цілому, менша. Але
зниження відсоткової тарифної ставки на страхування (ціни страхової
послуги) не безмежне. Логіка підказує, що вона не повинна переходити межу


беззбитковості страхування, яка мінімальним своїм значенням наближається
до значень, отриманих за допомогою статистичних досліджень у кожній
галузі(підгалузі, виді) страхування. Взаємозв'язок таких значень, їх вплив
один на одного, а також на працездатність страховика й страхового ринку в
цілому - тема окремого розповідання.

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що будь-яка страхова
компанія, коли вона хоче мати безпечний бізнес, потребує проведення
перестрахування взятих на себе ризиків. Перестраховик надає фінансову
підтримку страховій компанії щоб вона мала можливість розширювати свою
діяльність. Це вкрай важливо для страховика коли він має інтерес до
проникнення на інший ринок чи у розширенні можливостей своєї компанії.
Такого він не в змозі зробити, якщо для своєї безпечності буде лише
приймати незначні частки великих ризиків і тільки в своєму регіоні.

Перестрахування дає страховій компанії можливість застосовувати
закон великих чисел і реалізувати основний принцип страхування, згідно з
яким більшість покриває збитки одного. Чим більше договорів укладено
страховою компанією, тим збалансованішим буде її страховий портфель і
тим менше буде хвилювань у позовах, які пред'являтимуться по страхових
сплатах. Перестрахування дозволяє страховику розширити перелік ризиків
які приймаються на страхування, захистити активи компанії у випадках
непередбачених несприятливих результатів у одному конкретному виді
страхування.

Таким чином, перестрахування - необхідна умова забезпечення
фінансової стійкості й нормальної діяльності буть-якого страховика, праця
якого напряму залежить від розміру його власного капіталу та сформованих
страхових резервів. Чим більша кількість об'єктів страхування з приблизно
однаковою вартістю й імовірністю наступу страхового випадку застраховані
страховою компанією, тим з меншим ризиком буде страховий портфель, і
результати страхових операцій можуть бути вирахувані з достатньо високою
мірою точності.

На практиці страхові товариства не мають можливостей створювати
ідеально збалансовані портфелі, оскільки кількість об'єктів страхування у
однієї компанії, як правило, невелика, чи в портфелі містяться значні та
небезпечні ризики. Вирівнювання страхових сум, прийнятих на страхування
об'єктів, приведення потенційної відповідальності по сукупній страховій
сумі у відповідність зі своїми фінансовими можливостями для забезпечення
своєї фінансової сталості-надає перестрахування.

Така ж мета досягається у практиці страхування деяких ризиків, при
застосуванні співстрахування. Крупні ризики більше спів страхуються -
промислові, транспортні, авіаційні. Але в масових видах страхування -
страхування автомобілів, особистого майна, нещасних випадків і т. ін. -
доречне тільки перестрахування. Підходи базуються на прийнятому у ЄЕС
правилу до визначення "крупних" ризиків до яких відносять об'єкти які
відповідають як мінімум двом з трьох слідуючих умов:

- сума балансу - більша ніж 6,2 млн. євро;


товарообіг - більший ніж 12,8 млн. євро за рік ;

число задіяних - більш ніж 250 громадян.

При розгляді питання про перестрахування чи співстрахування
страхова компанія виходить з того, що перестрахування чи співстрахування
повинні бути економічно ефективними з точки зору досягнення мети
страхування та ураховувати вартість таких дій. Під вартістю перестрахування
чи співстрахування прийнято розуміти не тільки частину страхового
платежу, що передається перестраховику (співстраховику) разом з його
часткою відповідальності по ризику, а й витрати по веденню справи, що
зв'язані з оформленням перестрахування чи страхування.

Більшість страховиків, які не мають значних фінансових засобів і не
можуть брати на себе крупні ризики, можуть зробити це через
співстрахування.

Але при співстрахуванні страхувальнику великого ризику (клієнту)
доводиться звертатися від одного страховика до іншого доти, доки не
пощастить покрити бажану страхову суму. А при настанні страхового
випадку він повинен одержати від кожного страховика окремо частку
страхового відшкодування. Такий розподіл ризику може бути здійснено
тільки у великих страхових центрах і здійснюється звичайно за допомогою
спеціальних посередників - страхових брокерів (в Англії), маклерів (у
Німеччині), куртьє(у Франції) і т.п.