Для всебічного оцінювання ситуації у виборчому окрузі необхідно мати таку інформацію:
□ історичні та географічні особливості округу;
□ соціально-демографічний портрет округу;
□ соціально-економічну структуру, стан її розвитку, проблеми та перспективи розвитку промисловості, сільського господарства, сфери обслуговування і т. ін.;
□ транспортну мережу;
□ діяльність політичних партій, суспільних організацій, груп тиску неформальних структур і т. ін.;
□ карту округу з кордонами виборчих дільниць, кварталів, вулиць з кількістю виборців;
□ політичні традиції голосування виборців на попередніх виборах, референдумах, опитуваннях громадської думки і т. ін.;
□ наявність впливових, авторитетних осіб — неформальних лідерів;
□ найвпливовіші засоби масової інформації, їх адреси, телефони;
□ досьє на конкурентів і т. ін.
Лише перелік питань, які слід знати, йдучи на вибори, наштовхує на думку про необхідність ґрунтовної підготовки на попередньому етапі виборчої кампанії.
Особливо важливою є інформація про політичні традиції голосування виборців на виборах, референдумах і час опитувань громадської думки. Актуальність і необхідність отримання такої інформації щодо певного виборчого округу (села, селища, міста, району та області) зумовлена потребою розв’язання проблем обрання виборчого округу, побудови стратегічної лінії кампанії та конкретної тактики поведінки під час організації передвиборної агітації.
До речі, навіть більшовики, які здобули владу неконституційно, приділяли цим питанням належну увагу. Наприклад, їхній лідер В. Ленін, ретельно дослідивши результати голосування виборців Петербурга і Москви, розробив систему збирання інформації. Це дало йому змогу проаналізувати суспільні настрої в робітничих кварталах і центрі найбільших міст Російської імперії, які, зрештою, і визначили подальший шлях розвитку країни.
Отже, результати попередніх виборчих кампаній та референдумів є своєрідним варіантом соціологічних досліджень, що дають змогу вивчити напрями еволюції громадської думки і зробити з цієї інформації належні висновки.
Скажімо, знаючи, з яким результатом на попередніх виборах переміг певний політичний лідер, маючи результати подальших соціологічних досліджень і рейтинг цього політика, а також його місце в ієрархії політичної й правлячої еліти, можна оцінити свої шанси в боротьбі проти нього, якщо цей депутат (мер, губернатор) знову балотуватиметься в певному виборчому окрузі.
Аналогічно можна оцінити й інші аспекти, які дають змогу проаналізувати власний прогнозний рейтинг. Наприклад, якщо ви працюєте в певній структурі (Адміністрації Президента, Верховній Раді, уряді, місцевій адміністрації, політичній партії), а її рейтинг невисокий, це також має бути предметом аналітичних роздумів. Чому? Тому що негативне ставлення електорату до зазначених інституцій поширюватиметься і на особу, яка її представляє. І подолати це негативне ставлення можна лише за рахунок особистісних якостей кандидата. А тому його мають добре знати.
Іще один аспект, який обов’язково слід урахувати, обираючи виборчий округ, — наявність у цьому окрузі владних, політичних, господарських, комерційних та інших структур, які можуть підтримати кандидата. І не лише структур, а й впливових місцевих лідерів, які можуть провести відповідну роботу на вашу користь. Йдеться про людей, які мають авторитет у своїх трудових колективах, а також впливають на політику місцевих засобів масової інформації.
Надзвичайно важливим є такий особистісний аспект попередньої аналітичної роботи, як оцінка можливих конкурентів у боротьбі у виборчому окрузі та збирання щодо них інформації (фактологічної, політичної, особистісної і т. ін.). Інакше кажучи, знаючи біографію, освіту, публікації, висловлювання конкурентів, набагато легше будувати свою “контргру”, а також стратегію й тактику виборчої кампанії.
Оцінюючи політичну ситуацію, бажано все-таки не обмежуватися результатами попередніх виборів та аналізом впливовості політичних структур і окремих політичних лідерів, які діють у цьому виборчому окрузі. Стратегічну, ключову інформацію можуть дати професійно проведені соціологічні та соціопсихо- логічні дослідження. Такі дослідження уможливлюють оцінювання не лише загальнополітичних настроїв виборців, а й рівня популярності окремих лідерів — потенційних кандидатів на балотування. І цей попередній, стартовий рейтинг у поєднанні з психологічною мотивацією політичної поведінки виборців має стати серйозною основою для остаточного прийняття рішення про балотування в цьому виборчому окрузі.
Основні положення стратегічної лі- РОЗРОБДЕННЯ нії виборчої кампанії базуються на
СТРАТЕГИ ВИБОРЧОЇ результатах аналізу політичної си-
КАМПАНІІ туації. Якщо перший стратегічний
крок — вибір округу — вже здійснено, варто зробити попередні висновки:
□ з’ясувати сильні й слабкі сторони своїх опонентів і свої особисто, провести їх порівняльний аналіз з урахуванням політичної ситуації в певному окрузі та країні загалом;
□ проаналізувати ситуацію, що склалася у виборчому окрузі (демографічну, історичну, географічну, економічну, соціальну тощо);
□ визначити коло питань, принципово важливих для виборців певного округу, і сформулювати у своїй програмі відповіді на ці запитання;
□ сформулювати основні принципи проведення виборчої кампанії та засоби їх реалізації (тобто стратегію й тактику організації виборів).
Визначивши на основі інформації по виборчому округу та персоналіях (про що вже йшлося раніше) основні тези своєї програми, бажано врахувати такі принципи під час написання власне документа:
□ програма має містити відповіді на найактуальніші для виборців проблеми: соціально-економічні, політичні, екологічні, етнокультурні, лінгвістичні тощо;
□ архітектура програми може бути довільною, але струк- турованою, з кількістю змістовних блоків не більше дев’яти;
□ процедура створення передвиборної програми має бути такою: спочатку до неї включають “все, що треба”, а потім відкидають “все, що можна”;
□ поліграфічне відтворення програми й мова викладення мають урахувати рівень загальної, політичної та психологічної культури виборців і час засвоєння текстової інформації пересічним виборцем.
Іще одне застереження. Розробляючи програму, бажано передбачити, якими слабкими місцями можуть скористатися конкуренти, аби створити негативний імідж програмі та кандидатові.
Саме таким чином побудували свою стратегічну лінію передвиборної боротьби британські консерватори під час парламентської кампанії 1992 р.
Стратеги торі досить майстерно зуміли повернути плюси передвиборної програми лейбористів на чималі мінуси в очах виборців. Лейбористи багато наобіцяли: збільшити асигнування на охорону здоров’я, підняти рівень освіти, підвищити пенсії.
А звідки ж візьмуться гроші на такі масштабні соціальні програми? Таке запитання поставили громадській думці консерватори. І підкинули відповідь, переконавши широкий загал у тому, що в разі перемоги лейбористів будуть значно підвищені податки. А хто, скажіть, голосуватиме за підвищення податків?!
Отже, якщо ваша програма складена без урахування подальших політичних кроків опонентів, зміни політичної кон’юнктури, стереотипів, що домінують у суспільній свідомості, фахівці в галузі політичної реклами, які працюють на супротивників, можуть суттєво знизити ваші шанси на успіх.
Стратегія виборчої кампанії, за свідченням світової політології, може базуватися на таких елементах.
1. Декларування причетності до певної політичної партії, передвиборного блоку, владної структури, політичного лідера і т. ін.
2. Створення міжособистісного контрасту кандидатів.
3. Створення ідеологічного контрасту кандидатів.
4. Ставка на базову проблему.
5. Формування позитивного іміджу кандидата.
6. Створення негативного іміджу конкурентам.
7. Утворення передвиборних коаліцій.
8. Ставка на владні структури.
9. Ставка на суспільно-політичні структури.
10. Ставка на засоби масової комунікації.
11. Деморалізація конкурентів.
Коли визначено провідні складові стратегії виборчої кампанії, перш ніж розтлумачити, що означає кожен з них, варто згадати і про форму її викладення.
Передусім не зайве знати, що стратегія виборчої кампанії має бути викладена письмово, обсягом не більше однієї сторінки.
Після цього треба починати складати великообсяговий і деталізований план проведення кампанії, в якому мають бути висвітлені всі основні тактичні дії на весь час проведення виборів.
Пам’ятайте! Ні стратегії, ні тактики немає, поки вони не викладені на папері й не деталізовані в такому плані кампанії.
Крім того, треба мати на увазі, що тактика передвиборної боротьби обов’язково повинна бути узгоджена із стратегією визначених дій. Навіть якщо вам і вдалося знайти якийсь новий тактичний хід, досить ефектний і цікавий, але він не узгоджується з виробленою лінією, від нього краще відмовитися. Дисципліна — понад усе!
Розібравшись із загальними вимогами до створення стратегії виборчої кампанії та її менеджменту, можемо розглянути детальніше згадані вище елементи стратегії.
1. Декларування причетності. Цей спосіб ефективний під час використання на території округу (або й усієї країни), в якому політична партія або громадсько-політична організація, що вас підтримує, користується великою популярністю. За таких умов головне завдання — повідомити якомога більшій кількості виборців про те, що ця партія або громадсько-політична організація висунули й підтримують саме цього кандидата (тобто вас). У цій ситуації особистісні характеристики кандидата лишаються на другому плані, а вперед виходить магічний вплив іміджу означеної партії чи організації.