Третій напрямок – теологічний є характерним для держав, які іменують себе ісламськими. Прихильники цього напрямку Алі Абдель Разєн (Єгипет), Сулейман Мухаммед атТамауі (Єгипет), Кахтан Рахман ад-Дурі (Ірак), колишній керівник Ірану аятолла Рухолла Мусаві Хомейні та інші відстоюють доктрину, побудовану на ісламі і яка обстоює новий тип державного устрою (т.зв. концепція ―халіфату – справедливого правління‖) і правового статусу особи. В цій доктрині немає місця суверенітету народу, іншим демократичним принципа та інститута.[26]
Аналізуючи сучасну світову науку конституційного права із соціально-політичних позицій, безперечно можна її охарактеризувати у цілому як демократичну доктрину. Її головна установча ідея – організація та функціонування державної влади згідно із принципами правової державності при головній ролі інституту основних прав і свобод людини та громадянина. Хоча сьогодні і простежується тенденція до нівелювання відмінностей, конституційно-правові доктрини окремих країн зберігає кожна свій стиль і характерні риси, порізному розставляючи акценти у висвітленні інститутів діючого права. На нашу думку, зокрема, із цим пов’язана та велика увага, яка в науці конституційного права багатьох країн приділяється порівняльно-правовим дослідженням.
§ 3. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА
Конституційне право як навчальна дисципліна у будьякій країні – це частина науки, пристосована для вивчення та опанування студентами. Безспірно, уся наука – це гігантський обсяг джерел, а навчальна дисципліна – це завжди, і передусім, підручник, навчальний посібник, відповідна програма, що має досить чітку структуру і, звичайно, певну систему, а також мінімум сформульованих запитань, відповіді на яких студент має знати, вивчивши запропонований йому курс.
Як навчальна дисципліна, конституційне право заявила про себе наприкінці ХVІІІ ст. після прийняття перших писаних конституцій. Так, перша кафедра конституційного права з’явилася в Італії у м. Фєрара у 1797 р. У Франції перша кафедра була заснована у 1834 р., в Парижі і першим її професором був Пелегріно Россі.[27] Але її справжній розвиток був реалізований у ХІХ ст.
У наші дні ця дисципліна в тій чи іншій формі вивчається в усіх вузах юридичного профілю. Її обсяг і зміст визначається типовою навчальною програмою, на основі якої вузи і факультети створюють власні, як правило, системи навчальної дисципліни відповідає структурі конституції, завжди включаючи такі розділи як конституція, завжди правового становища особи, конституційні засади суспільного життя, конституційно-правовий статус політичних інститутів, конституційні інститути форми держави, форми народовладдя, конституційно-правовий статус вищих органів державної влади та місцевого самоврядування, засади судової влади тощо. Але відмінність системи навчальної дисципліни від будь-якої класичної моделі конституції завжди полягає у тому, що навчальний курс передбачає спочатку розгляд специфічно навчального матеріалу: предмета, методу, джерел, системи конституційного права, науки конституційного права. Тільки після цього висвітлюються матеріал розділів, аналогічних до конституційних. Із тією системою, яку ми вважаємо найбільш доцільною, можна ознайомитись, подивившись зміст запропонованої книги.
Щоб мати уявлення про зміст сучасних навчальних курсів із конституційного права зарубіжних країн, подаємо виклад тематики дисципліни у трьох підручниках: А. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн; Б. Конституционное право зарубежных стран (Под общ. ред. М.В.Баглая, Ю.И.Лейбо, Л.М.Энтина; В. Конституционное право (Отв. ред. В.В.Лазарев. Із міркувань зручності застосовуємо такий технічний прийом, як паралельну презентацію розділів і підрозділів цих книг.
| А. (В.М. Шаповал) | Б. (М.В. Баглай та ін.) | В. (В.В. Лазарєв) |
| Розділ І. Конституційне право: поняття, сутність, основні характеристики | Розділ І. Предмет, джерела і система конституційного права зарубіжних країн | Розділ І. Конституційне право як галузь національного права і як навчальна дисципліна |
| Розділ ІІ. Джерела конституційного права | Розділ ІІ. Наука кон ституційного права | Розділ ІІ. Наука конституційного права |
| Розділ ІІІ. Конституційне право і суспільство | Розділ ІІІ. Конституції зарубіжних країн | РозділІІІ. Конституція як основне джерело конституційного права. Інші джерела конституційного права |
| Розділ IV. Принцип народного суверенітету в конституційному праві | Розділ IV. Основи правового становища особи. Конституційні права і свободи громадян | Розділ IV. Конституційне право і суспільна практика |
| Розділ V. Форма держави в конституційному праві | Розділ V. Форми держави у зарубіжних країнах | Розділ V.Конституційні засади становища людини та громадянина |
| Розділ VI. Конституційний статус особи | Розділ VI. Політичні партії та партійні системи | Розділ VI. Конституційні основи громадянського суспільства |
| Розділ VII. Парламент | Розділ VII. Виборче право і виборчі системи | Розділ VII. Конституційно-правове становище недержавних організацій |
| Розділ VIII. Уряд | Розділ VIII. Глава держави у зарубіжних країнах | Розділ VIII. Конституційні засади державного ладу |
| Розділ ІХ. Глава держави | Розділ ІХ. Парламенти зарубіжних країн | Розділ ІХ. Конституційні форми народовладдя |
| Розділ Х. Органи конституційного контролю | Розділ Х. Уряд у зарубіжних країнах | Розділ Х. Форми правління і державний (політичний) режим |
| Розділ ХІ. Місцеве самоврядування в зарубіжних країнах | Розділ ХІ. Державнотериторіальний устрій | |
| Розділ ХІІ. Конституційне регулювання зовнішньої політики зарубіжних країн | Розділ ХІІ.Міждержавні союзи | |
| Розділ ХІІІ. Конституційні засади судової влади | Розділ ХІІІ. Конституційний механізм державної влади | |
| Розділ ХIV. Основи конституційного права США | Розділ ХIV. Виборче право і виборчі системи | |
| Розділ ХV. Основи конституційного права Великобританії та Північної Ірландії | Розділ ХV. Глава держави | |
| Розділ ХVI. Основи конституційного права Французької Республіки | Розділ ХVI. Парламент | |
| Розділ ХVII. Основи конституційного права ФРН | Розділ ХVII.Уряд | |
| Розділ ХVIII. Основи конституційного права Італії | Розділ ХVIII. Судова система. Прокуратура | |
| Розділ ХIX. Основи конституційного права Японії | Розділ ХIX. Конституційні засади системи правоохоронних органів | |
| Розділ ХХ. Основи конституційного права Іспанії | Розділ ХХ. Конституційно-правові засади місцевого управління і самоврядування | |
| Розділ ХХI. Основи конституційного права КНР | Розділ ХХI. Конституційно-правові форми охорони конституцій | |
| Розділ ХХII. Основи конституційного права Індії | ||
| Розділ ХХIII. Основи конституційного права країн СНД | ||
| Розділ ХХIV. Конституційне право країн Латинської Америки | ||
| Розділ ХХV. Конституційне право арабських країн та Ізраїлю |
Отже, зокрема, в Російській Федерації ця навчальна дисципліна складається із Загальної частини (вивчення в порівняльному плані основних інститутів конституційного права) та Особливої частини (вивчення основ конституційного права окремих країн, які представляють різні правові системи або відіграють особливу важливу роль у сучасному світі (США, Бразилія, КНР та ін.). Нагадаємо у зв’язку з цим, що ще дореволюційна російська наука виділяла дві частини у конституційному праві: загальну й особливу. Та і на юридичному факультеті Чернівецького університету у 30-х рр. проф. Г.Алексіану викладав конституційне право за подібною методикою.[28]
На жаль, в Україні навчальний курс конституційного права зарубіжних країн, який читається на юридичних факультетах, прийнято відносити до загальноосвітніх дисциплін. Вважається, що для майбутнього фахівця, працівника національних судових установ, органів прокуратури, внутрішніх справ, а також адвокатів знання конституційного права зарубіжних країн не має великого значення. Між тим, не можна не помітити того незаперечного факту, що знання основ конституційного права зарубіжних країн є не тільки елементом правової ерудованості, але і важливою складовою частиною високого правового професіоналізму. Без таких знань неможливі успіхи на ниві юриспруденції.
§ 1. ПОНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО РЕЖИМУ
Історичний досвід доводить, що будь-яка держава встановлює для себе спосіб організації та здійснення влади в Конституції, стільки правлячі, скільки і керовані вбачаючи в цьому політикоюридичному документі Фундаментальний закон країни, Верховний закон, Фундаментальну угоду. За класичною теорією конституційного права, будь-яка держава в обов’язковому порядку має Кон-