Банківське право України (Качан) (стр. 13 из 54)

— банки, статутний фонд яких формується за рахунок
коштів нерезидентів — іноземних юридичних та фі
зичних осіб (іноземні банки);

— філії банків — нерезидентів.

10. В залежності від клієнтури, якій комерційним банком надаються послуги, банки поділяються на:

а) банки, які здійснюють кредитні операції з будь-якими
клієнтами;

б)банки взаємного кредиту.

Діяльність останніх базується на принципах кредитної кооперації. Вони залучають кошти своїх учасників (акціонерів, пайовиків) та здійснюють кредитування тільки цих осіб.

§ 4. Поняття та правове положення філій і представництв комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ

Законодавство про банки передбачає право комерційних банків відкривати свої філії та представництва, які не є юридичними особами.

Філією комерційного банку є його відокремлений підрозділ, розміщений поза місцем знаходження банку і який здійснює від його імені банківські операції згідно з отриманою на них ліцензією Національного банку України. Філії мають право здійснювати банківські операції в межах, зазначених в положенні про філію, але в рамках спеціальної правоздатності банку. Керівник філії може укладати угоди від імені банку на підставі довіреності.

В деяких країнах, зокрема у Франції, керівники філій та агентств банку діють від імені останнього на підставі його довіреності з правом передовіри своїм співробітникам. Список останніх, які мають право підпису, пред'являється клієнтам банку.

Представництвом комерційного банку є відокремлений підрозділ банку, розміщений поза місцем його знаходження, який не має права здійснювати банківські операції. Воно створюється для захисту інтересів комерційного банку. Як правило, представництва комерційних банків пропагують послуги своїх банків серед потенційних клієнтів.

Відповідно до банківського законодавства окремі банківські операції можуть виконувати юридичні особи, які воло-Діють певним мінімальним розміром статутного капіталу,

Тема З

встановленим законодавством, але не є банками. їх називають іншими фінансово-кредитними установами. Це, зокрема:

— фінансові компанії;

— фінансові групи;

— страхові компанії;

— кредитні спілки;

— лізингові компанії;

— інвестиційні компанії;

— ломбарди;

— пенсійні фонди тощо.

На сьогодні діяльність переважної більшості з них, а та
кож їх правове положення закріплені у відповідних законах
і шдзаконних актах, таких як закони України «Про страху- ''
вання», «Про лізинг», «Про інвестиційну діяльність» «Про
заставу», Декрет Кабінету Міністрів України «Про кредиту- і
вання» тощо.⁷

Тема 4

Порядок створення та припинення діяльності комерційних банків

§ 1. Документи, які необхідні для реєстрації комерційного банку

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» НБУ надає дозвіл на створення на території України комерційних банків шляхом їх реєстрації, тобто внесення до Реєстру банків.

Комерційний банк набуває статусу юридичної особи з часу його реєстрації Національним банком України в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ.

Правовими основами створення комерційних банків в Україні є закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про господарські товариства», «Про підприємництво», «Про заставу», Положення НБУ від 21 липня 1998 р. «Про порядок створення і реєстрації комерційних банків», а також ряд інших законодавчих актів та нормативних актів Національного банку України.

Комерційні банки, незалежно від форми власності, створюються на акціонерних або пайових засадах і виступають у Формі акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю.

Засновниками комерційних банків можуть бути українські та іноземні юридичні і фізичні особи, за винятком Рад народних депутатів усіх рівнів, їх виконавчих органів, політичних та профспілкових організацій, спілок і партій. Кіль-

Тема 4

Порядок створення та припинення діяльності комерційних банків

кість засновників повинна бути не менше трьох. Законодавством визначено, що частка будь-кого із засновників (учасників або акціонерів) не повинна перевищувати 35 відсотків статутного фонду комерційного банку.

Засновниками комерційних банків не можуть бути юридичні особи, щодо яких неможливо встановити їх власників та джерела коштів, за рахунок яких вони здійснюють внески або сплачують акції комерційних банків. Військовослужбовцям, працівникам правоохоронних органів, державної безпеки, арбітражного суду, державного нотаріату, органів державної влади і управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю комерційних банків, забороняється бути засновниками комерційних банків і брати участь, в тому числі шляхом суміщення посад, в органах управління банком. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, а також особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю до закінчення строку, встановленого судом і погашення судимості, також не можуть бути засновниками банків, або обіймати в них керівні та матеріально-відповідальні посади.

До моменту реєстрації комерційного банку для формування статутного капіталу за місцем створення банку зас- і новникам відкривається тимчасовий рахунок, на який кожний засновник за рахунок власних коштів вносить визначену чинним законодавством і установчими документами частку статутного капіталу. Підставою для відкриття тимчасового рахунку є установчий договір засновників банку і заява на відкриття рахунку, яка підписується уповноваженою особою, визначеною засновниками банку в установчому договорі.

Коли на тимчасовому рахунку відповідно до установчого договору зібрано кошти в сумі, не меншій, ніж це передбаче-но законодавством, орган управління банку або уповноважена установчими зборами особа в двотижневий строк після аудиторської перевірки фінансового стану засновників (учасників або акціонерів) банку подає до регіонального управління НБУ за місцем створення банку такий пакет документів:

1) заяву про реєстрацію банку за підписом голови ради І (спостережної ради) або уповноваженої особи, яка призна-1 чена установчими зборами відповідальною за реєстрацію банку;

2)установчий договір, підписаний засновниками (учас
никами) банку та засвідчений їхніми печатками. Підписи
фізичних осіб—засновників засвідчуються в нотаріальному
порядку.

В установчому договорі визначаються:

— вид товариства,

— мета діяльності;

— склад засновників, їх найменування та місцезнахо
дження (телефони, платіжні реквізити, паспортні да
ні фізичних осіб);

— особа, уповноважена укладати угоди і діяти від імені
засновників;

— розмір, порядок та строки утворення статутного капі
талу банку;

— відповідальність сторін за виконання взятих на себе
зобов'язань;

— порядок розподілу прибутків і покриття збитків банку;

— порядок ліквідації та реорганізації банку;

3)статут банку, затверджений установчими зборами і
підписаний головою правління банку.

У статуті зазначаються:

— повна і скорочена назва банку та його місцезнахо
дження (поштова адреса);

— перелік основних законів, на підставі яких створюєть
ся і діє банк;

— положення про те, що банк є юридичною особою і на
буває цього статусу з моменту реєстрації його Націо
нальним банком України;

— положення про те, що банк виконує вимоги норма
тивних актів НБУ, користується єдиними правилами
бухгалтерського обліку в банках на базі комплексної
автоматизації і комп'ютеризації, подає Національно
му банку України звітність та інформацію у встанов
лених ним обсягах і формах;

— перелік операцій, які здійснюються банком на підста
ві ліцензії Національного банку України;

— розмір, порядок та строки формування статутного ка
піталу банку із зазначенням переліку засновників
банку, розміру вкладу і часток кожного, рівень відпо
відальності за несвоєчасну сплату часток у статутно
му капіталі банку.

Тема 4

Порядок створення та припинення діяльності комерційних банків

Статут банку, заснованого як акціонерне товариство, повинен додатково містити відомості про:

— види акцій, що випускаються;

— номінальну вартість акцій;

— співвідношення акцій різних видів;

— кількість акцій, що купуються засновниками;

— наслідки невиконання зобов'язань щодо викупу акцій;

— порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу;