Смекни!
smekni.com

Банківське право України (Качан) (стр. 44 из 54)

Матеріали про порушення валютного законодавства роз­глядають начальники регіональних управлінь НБУ, а у разі, якщо сума штрафу перевищує суму (вартість), еквівалентну 5 тисячам доларів США, перераховану у валюту України за обмінним курсом НБУ на день виявлення порушення, — від­повідно заступники Голови Правління, Голова Правління Національного банку України.

Санкції у вигляді позбавлення ліцензії, виключення з Республіканської книги реєстрації банків, застосування суми штрафу, що перевищує суму (вартість), еквівалентну 100 ти­сячам доларів США, перераховану у валюту України за об­мінним курсом НБУ на день виявлення порушення, застосо­вуються виключно на підставі постанови Правління Націо­нального банку України.

Постанова про притягнення до відповідальності за пору­шення правил валютного законодавства, яка складається за формою згідно з додатком № 2 до Положення про застосу­вання ст 16. Декрету (див. додаток 9), підписується однією із посадових осіб (начальниками регіональних управлінь НБУ, заступниками Голови Правління, Головою), та надси­лається регіональними управліннями НБУ порушнику, який


192


Тема 9


Тема 9


193



протягом п'яти днів після її отримання має перерахувати су. му штрафу до Державного бюджету України

У разі несплати суми штрафу у зазначений термін, по­станова про притягнення до відповідальності надсилається регіональними управліннями НБУ до органів Державної по­даткової адміністрації України за місцезнаходженням поруш­ника для вирішення питання про стягнення суми штрафу згідно з чинним законодавством України. У разі відсутності коштів на рахунку платника, стягнення штрафу здійснюєть­ся відповідно до чинного законодавства про черговість платежів.

Сума штрафних санкцій, передбачених пп. 4, 6, 7 розді­лу 1 вищезгаданого Положення, може бути зменшена поста­новою Правління, Головою та заступниками Голови Правлін­ня НБУ, але не більше ніж на 50 відсотків від загальної суми штрафу.

Постанова про притягнення до відповідальності може бу­ти оскаржена у судовому порядку.

Адміністративна відповідальність за порушення правил про валютні операції передбачена ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої не­законні скуповування, продаж, обмін, використання валют­них цінностей як засобу платежу або як застави, якщо вар­тість предмета незаконної операції не перевищує вісімнадця­ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока чоти­рьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з кон­фіскацією валютних цінностей.

Кримінальна відповідальність за порушення правил про валютні операції передбачена ст. 80 Кримінального кодексу України, яка визначає, що незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, вчинені протягом року після накладення ад­міністративного стягнення за такі ж порушення, а також вчинення цих дій у значних розмірах, карається позбавлен­ням волі на строк до п'яти років з конфіскацією валютних цінностей, або виправними роботами строком до двох років або штрафом до ста мінімальних розмірів заробітної плати з конфіскацією валютних цінностей. Ті ж дії, вчинені організо­ваною групою або особою, раніше судимою за злочин, перед­бачений цією статтею, чи у великих розмірах, караються по-


збавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіс­кацією майна і валютних цінностей.

Незаконна операція з валютними цінностями визнається такою, що вчинена у значному розмірі, якщо вартість пред­мета цієї операції перевищує двадцять мінімальних розмірів заробітної плати, у великому — якщо вартість предмета цієї операції перевищує сто мінімальних розмірів заробітної плати.

Стаття 80і («Приховання валютної виручки») Криміналь­ного Кодексу України визначає, що відкриття або викорис­тання за межами України валютних рахунків підприємств, установ та організацій без дозволу Національного банку Ук­раїни посадовими особами підприємств, установ та організа­цій, що діють на території України, чи за їх дорученням ін­шими особами або особами, які займаються підприємниць­кою діяльністю, незалежно від форм власності, а також будь-якою іншою особою, яка є громадянином України і постійно проживає на її території, або приховування валютної вируч­ки, караються позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на той же строк, або штрафом до п'я­тисот офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати з конфіскацією вкладу і валютної виручки.


13-3111


Тема 10


195



Тема 10

Правові основи захисту банківської таємниці

§ 1. Правовий захист банківської та комерційної таємниці

Проблеми захисту комерційної та банківської таємниці в Україні на сьогодні є досить актуальними, в першу чергу, внаслідок недостатнього юридичного опрацювання цього питання.

В це коло проблем залучені норми фінансового, адмініст­ративного, кримінального, цивільного та трудового законо­давства.

В умовах жорсткої конкурентної боротьби захист ділової, фінансової, технологічної та іншої інформації від крадіжок, несанкціонованого використання, її зміни чи знищення набу­ває важливого значення. Комерційні структури, які зацікав­лені у своїй конкурентоспроможності, перш за все вживають заходів щодо захисту такої інформації, спираючись на від­повідні норми чинного законодавства та власну нормативну базу.

Законодавством України визначено декілька видів таєм­ниць: державна, комерційна, банківська. До інформації з об­меженим доступом належить конфіденційна інформація.

Найбільший інтерес з точки зору захисту комерційних ін­тересів банків викликає банківська і комерційна таємниця.

Відповідно ст. 52 («Банківська таємниця») Закону Украї­ни «Про банки і банківську діяльність» зміст банківської таємниці визначається як відомості по операціях, рахунках та вкладах клієнтів і кореспондентів банків.


Цим же законом передбачено і доступ до банківської таємниці. Так, у частині другій ст. 52 зазначено, що довідки по операціях і рахунках юридичних осіб та інших організацій видаються самим організаціям, державним податковим ін­спекціям з питань оподаткування, а також у випадках, пе­редбачених законодавством, на письмову вимогу судам, ор­ганам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, Ан- .. тимонопольного комітету, державної контрольно-ревізійної служби, арбітражного суду та аудиторським організаціям.

Частина третя ст. 52 зазначеного закону передбачає, що довідки по рахунках і вкладах громадян видаються, крім са­мих клієнтів та їх представників, також судам, органам про­куратури, служби безпеки, внутрішніх справ у справах, що знаходяться в їх провадженні.

Аналізуючи приведені норми закону, слід звернути увагу

на таке:

• державним податковим інспекціям можуть видаватись
лише довідки по операціях та рахунках юридичних осіб та ін­
ших організацій, надання їм інформації по рахунках і вкла­
дах громадян законодавством не передбачено;

• у переліку органів та організацій, яким видаються до­
відки по рахунках і вкладах громадян, відсутні також арбіт­
ражний суд, органи державної контрольно-ревізійної служ­
би, Антимонопольного комітету, аудиторські організації;

• якщо для одержання інформації по рахунках і вкладах
громадян обов'язковою є наявність у провадженні правоохо­
ронних органів кримінальної справи, то для одержання до­
відки по операціях і рахунках організацій така умова не пе­
редбачена, але робиться застереження про те, що відомості
можуть бути видані лише у випадках, передбачених чинним
законодавством. Такі випадки будуть розглянуті нижче.

Тлумачення поняття комерційної таємниці дається у ст. 30 («Комерційна таємниця підприємства») Закону Украї­ни «Про підприємства в Україні», де, зокрема, зазначається, що комерційною таємницею підприємства є відомості, пов'я­зані з виробництвом, технологічною інформацією, управлін­ням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, яка не є державною таємницею, розголошення (передача, втрата) яких може завдати шкоди його інтересам.

Підприємство, згідно з цим законом, — самостійний ста­тутний суб'єкт підприємницької діяльності, який має права


196


Те


ма


Тема 10


197



юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного при­бутку (доходу). Таким чином, до підприємств можуть бути віднесені у даному випадку і банки.