Смекни!
smekni.com

Банківське право України (Качан) (стр. 8 из 54)

7) затверджує регламент Правління Національного банку;


8) виконує функції, передбачені законом, та інші функції, що випливають із основної мети діяльності Національного банку.

Очолює Правління Національного банку Голова Націо­нального банку.

Кількісний та персональний склад Правління Національ­ного банку затверджується Радою Національного банку за поданням Голови Національного банку. Заступники Голови Національного банку входять до складу Правління Націо­нального банку за посадою.

Закон чітко визначає процедуру призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку. Він призначається на посаду Верховною Радою України за по­данням Президента України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України строком на п'ять років.

Голова Національного банку звільняється з посади Вер­ховною Радою України шляхом прийняття відповідної поста­нови у таких випадках:

1) закінчення строку повноважень;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду
у скоєнні кримінального злочину;

3) у зв'язку з заявою про відставку за політичними або
особистими причинами, поданою у письмовому вигляді та
прийнятою Президентом України;

4) смерті або на підставі рішення суду про оголошення
особи померлою або визнання її такою, що пропала без вісті;

5) припинення громадянства або виїзду за межі України
на постійне місце проживання;

6) за поданням Президента України в межах його кон­
ституційних повноважень.

Обов'язки та повноваження Голови Національного банку:

1) керує діяльністю Національного банку;

2) діє від імені Національного банку і представляє його
інтереси без доручення у відносинах з органами державної
влади, з банками, фінансовими та кредитними установами,
міжнародними організаціями, іншими установами і організа­
ціями;

3) головує на засіданнях Правління Національного банку;

4) підписує протоколи, постанови Правління Національ­
ного банку, накази та розпорядження, а також угоди, що ук­
ладаються Національним банком;


36


Тема 2


Національний банк України — центральний банк держави


37



5)

розподіляє обов'язки між заступниками Голови Націо­
нального банку;

6) видає розпорядчі акти, обов'язкові для виконання усі­
ма службовцями Національного банку, його підприємствами,
установами;

7) приймає рішення з інших питань, що стосуються
діяльності Національного банку, крім віднесених до виключ­
ної компетенції Ради Національного банку та Правління На­
ціонального банку відповідно до закону;

8) одноосібно несе відповідальність перед Верховною Ра­
дою України та Президентом України за діяльність Націо­
нального банку.

Голова Національного банку має одного першого заступ­ника та двох заступників, які призначаються та звільняють­ся ним за погодженням з Радою Національного банку.

Структура Національного банку відповідно до ст. 22 За­кону України «Про Національний банк України» будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням.

До системи Національного банку входять:

— центральний апарат;

— філії (територіальні управління);

— розрахункові палати;

— Банкнотно-монетний двір;

— фабрика банкнотного паперу;

— Державна скарбниця України;

— Центральне сховище;

— спеціалізовані підприємства;

— банківські навчальні заклади;

— інші структурні одиниці та підрозділи, необхідні для
забезпечення діяльності Національного банку.

Національний банк в межах, визначених законодав­ством, самостійно вирішує питання організації, створення, ліквідації та реорганізації структурних підрозділів та установ Національного банку, його підприємств, затверджує їх стату­ти та положення.

Для інкасації та охорони цінностей і об'єктів Національ­ний банк має відомчу охорону, озброєну бойовою вогнепаль­ною зброєю.

Закон чітко визначає статус філій (територіальних уп­равлінь) Національного банку, які не мають статусу юридич­ної особи і не можуть видавати нормативні акти. Вони діють


від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень. Завдання і функції філій НБУ визначаються Положенням, що затверджується Правлінням Національного банку України.

§ 5. Нагляд НБУ за діяльністю комерційних банків та заходи впливу за порушення банківського законодавства

Оскільки кредитно-банківська система України має життєво важливе значення для економіки країни, вона служить об'єктом прискіпливого нагляду та регулювання як з боку Національного банку, так і з боку вищих органів державної влади та управління.

Головна мета банківського регулювання та нагляду — безпека та фінансова стабільність банківської системи, за­хист інтересів вкладників і кредиторів.

Банківське регулювання і нагляд за діяльністю комер­ційних банків та інших фінансово-кредитних установ вико­нується у межах та порядку, передбачених законодавством України. Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками та іншими фінансово-кредитними установами банківського законодавства, нормативних актів НБУ і економічних нормативів.

Для здійснення своїх наглядових функцій Національний банк має право безоплатно одержувати від банків та інших фінансово-кредитних установ інформацію про їх діяльність відповідно до наданої ліцензії та пояснення стосовно отрима­ної інформації і проведення операцій. Отримана інформація не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбаче­них законодавством України.

Національний банк визначає своїми нормативно-правови­ми актами професійні вимоги до керівників виконавчих орга­нів, головних бухгалтерів банків та інших фінансово-кредит­них установ і має право вимагати звільнення з цих посад осіб, які не відповідають встановленим вимогам. У випадку, якщо комерційний банк, інша фінансово-кредитна установа або працівник не погоджуються з вимогою про звільнення з


38


"Гема 2


Національний банк України — центральний банк держави


39



посади, вони можуть оскаржити її до суду у двотижневий строк.

Наглядові та регулятивні функції Національний банк мо­же здійснювати безпосередньо через створений ним орган банківського нагляду.

До наглядових та регулятивних функцій Національного банку належать:

1) вступний контроль, змістом якого є чітке і повне ви­
значення вимог до реєстрації й отримання банками та інши­
ми фінансово-кредитними установами ліцензії на проведення
банківських операцій, порядок її отримання;

2) попередній контроль, змістом якого є встановлення
вимог до ведення справ банками та іншими фінансово-кре­
дитними установами з оптимальним ризиком, заборона або
обмеження здійснення ними окремих видів діяльності, засто­
сування санкцій адміністративного і фінансового характеру
відповідно до чинного законодавства України, перевірка пов­
ноти відрахувань до резервів страхування активних опера­
цій, які гарантують безпеку і стабільність банків та інших фі­
нансово-кредитних установ;

3) поточний контроль, змістом якого є визначення мето­
дів перевірки для забезпечення належного нагляду і їх вико­
ристання при інспектуванні банків та інших фінансово-кре­
дитних установ та розробка заходів щодо оздоровлення їх фі­
нансового стану.

Національний банк здійснює свої наглядові та регулятив­ні функції шляхом реалізації таких повноважень:

а)здійснює всі види перевірок банків, інших фінансово-
кредитних установ в Україні (крім перевірок та ревізій фі­
нансово-господарської діяльності), а також перевірку досто­
вірності інформації, що надається юридичними та фізичними
особами при реєстрації банків, інших фінансово-кредитних
установ та ліцензуванні банківських операцій;

б)може вимагати від банків та інших фінансово-кредит­
них установ проведення загальних зборів акціонерів (учас­
ників) і визначає питання, за якими мають бути прийняті
рішення;

в)може брати участь у роботі зборів акціонерів (учасни­
ків), засідань спостережної ради, правління і ревізійної комі­
сії банку та іншої фінансово-кредитної установи з правом до­
радчого голосу.


Національний банк ставить вимоги щодо здійснення обов'язкових аудиторських перевірок банків та інших кре­дитних установ, отримує висновки незалежних аудитор­ських організацій про результати діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ.

Робота по банківському нагляду здійснюється по трьом основним напрямкам:

1) загальний нагляд;

2) інтенсивний нагляд;

3) нагляд високого ступеня.

Загальний нагляд поширюється на фінансово стійкі бан­ки, які дотримуються економічних нормативів, норм діючого законодавства та вказшок Національного банку, мають доб­ру ділову репутацію. Його здійснюють регіональні управлін­ня НБУ. Загальний нагляд полягає в контролі за дотриман­ням економічних нормативів та перевірці інших звітів, які надаються банками. Інформація про виявлення порушень надходить Правлінню Національного банку для прийняття відповідних рішень.

Інтенсивний нагляд розповсюджується на банки та інші фінансово-кредитні установи, які періодично порушують еко­номічні нормативи, а також припускаються інших незначних порушень, і не відзначаються фінансовою стабільністю.

Нагляд високого ступеня застосовується стосовно тих банків та інших фінансово-кредитних установ, які система­тично (два та більше разів протягом кварталу) порушують економічні нормативи та допускають інші значні порушення або мають незадовільний фінансовий стан.