Смекни!
smekni.com

Банківське право України (Качан) (стр. 38 из 54)

Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є ви­ключною діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності і не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім де­позитарної.

Дозвіл на здійснення депозитарної діяльності комерцій­ним банкам надається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України. Облік цінних паперів у Національній депозитарній системі здійснюється відповідно до норм та правил обліку цін­них паперів, затверджених ДКЦПФР за погодженням з НБУ, а для комерційних банків — Державною комісією з цінних па­перів та фондового ринку спільно з Національним банком Ук­раїни, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України.

§ 3. Операції комерційних банків на первинному та вторинному ринках цінних паперів

Ринок цінних паперів — це частка ринку позичкових

лів, де здійснюється емісія, купівля-продаж цінних папер'8-

Він являє собою сукупність відносин цивільно-правового Xа'


рактеру, що опосередковують рух капіталів у формі цінних паперів. Ринок цінних паперів доповнює у структурі фінан­сового ринку ринок банківських кредитів і тісно взаємодіє з ним.

Розрізняють первинний та вторинний ринок цінних паперів.

Первинний ринок цінних паперів — це ринок, де здій­снюється емісія і первинне розміщення цінних паперів. Ко­мерційні банки здійснюють посередницькі операції між емі­тентами цінних паперів та інвесторами. Договори комерцій­них банків з емітентами щодо розміщення їх цінних паперів можуть передбачати різноманітні варіанти участі банку в розповсюдженні таких паперів.

Комерційний банк може взяти на себе зобов'язання ви­купити весь випуск цінних паперів (або його частину) в емі­тента з правом продажу куплених акцій та облігацій від сво­го імені з надбавкою. Зазначені відносини можуть бути оформлені договором купівлі-продажу цінних паперів.

Банк також може взяти на себе зобов'язання продати весь випуск цінних паперів конкретного емітента, а якщо частина випуску не знайде збуту, викупити її на умовах, вказаних у договорі. Це так зване розповсюдження з гаран­тією викупу. У цьому випадку оформляються договір або до­ручення з включенням до них умов про обов'язкову купівлю банком нерозміщеної частини випуску цінних паперів.

І, нарешті, банк може взяти на себе зобов'язання розпов­сюджувати цінні папери емітента без гарантії викупу нероз­міщеної частини випуску, для чого також укладається дого­вір комісії або доручення.

Вторинний ринок цінних паперів — це ринок, де про­водиться купівля-продаж (обіг) цінних паперів, які випущені Раніше.

На вторинному ринку цінних паперів комерційні банки можуть здійснювати широке коло різноманітних операцій.

У разі якщо операції виконуються на підставі доручення клієнта щодо купівлі або продажу цінних паперів, банк ви­купає повіреним або комісіонером свого клієнта. Однак це Не єдина роль банку: він може бути просто звичайним посе-Редником, який знаходить потенційних продавців та покуп-1116 цінних паперів, а сам договір купівлі-продажу клієнт під­писує самостійно.


Т,

168


ема


Тема 8


169



Комерційний банк може купувати та продавати цінні па­пери від свого імені та за свій рахунок, через фондову біржу та на позабіржовому ринку цінних паперів. Ці угоди здій­снюються банками з метою регулювання (управління) свого «портфелю» цінних паперів, які можуть грати роль вторин­них резервів.

Комерційні банки також здійснюють зберігання цінних паперів своїх клієнтів, тобто депозитарну діяльність.

Комерційний банк може здійснювати за дорученням сво­го клієнта управління його цінними паперами. Укладається відповідний договір, згідно з яким банк зобов'язується збері­гати цінні папери свого клієнта, забезпечити їх облік, здій­снювати інкасацію процентів та дивідендів, а також сум по погашеним цінним паперам, проводити обмін акцій, обліга­цій та інших цінних паперів (у випадку їх заміни емітентом), інформувати клієнта про чергові збори акціонерів, випуск нових акцій, в яких клієнт має переважне право на купівлю. Як правило, в результаті укладання таких договорів банк на­буває право представляти інтереси клієнта на зборах акціо­нерів, голосувати від імені клієнта тощо.

Слід зазначити, що управління «портфелями» цінних па­перів — досить складне правовідношення, оскільки воно міс­тить ознаки декількох цивільно-правових договорів. Окрім комісії, зберігання та доручення, вони включають у себе ве­дення бухгалтерського обліку та звітності по цінним папе­рам, аналітичне, інформаційне або правове обслуговування.

§ 4. Відповідальність за правопорушення на ринку цінних паперів

Наказ Державної комісії з цінних паперів та фондового рин­ку № 2 від 9 січня 1997 р. «Про затвердження Правил розг­ляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій» визначає, що під­ставою для порушення справи про правопорушення можуть бути:

— заяви, скарги або повідомлення підприємств, установ,
організацій, посадових осіб, представників органів
державної влади або звернення окремих громадян;

— повідомлення, що опубліковані в пресі;


— безпосередньо виявлені працівниками Комісії та її те­риторіальних відділень правопорушення при виконан­ні ними своїх службових обов'язків.

Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак порушення.

Уповноважена особа ДКЦПФР складає акт про вчинен­ня правопорушення юридичною особою, копія якого надаєть­ся представнику юридичної особи.

Рішення про застосування санкцій за правопорушення оформляється постановою, яка протягом доби надсилається юридичній особі, щодо якої застосовано санкцію.

Постанова про накладення штрафу надсилається юри­дичній особі, на яку накладено штраф, та банківській уста­нові, в якій відкрито поточний рахунок цієї особи.

У разі накладення штрафу згідно з пп. 10.1, 10.2 вище­названих Правил, одночасно з постановою до банківської установи надсилається розпорядження про зупинення всіх операцій по банківських рахунках відповідної юридичної осо­би до виконання або скасування в судовому порядку рішен­ня про накладення штрафу за винятком сплати державного мита при оскарженні цього рішення до арбітражного суду. Постанова про застосування санкцій може бути оскаржена до арбітражного суду. При цьому оскарження постанови про накладення штрафу протягом десяти днів після отримання постанови банком зупиняє стягнення штрафу до вирішення справи арбітражним судом.

Про накладення штрафів на комерційні банки Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у триденний термін інформує Національний банк України.

Законами України «Про державне регулювання ринку Цінних паперів в Україні», «Про цінні папери і фондову бір­жу», іншими законодавчими актами передбачено застосуван­ня таких санкцій до юридичних осіб — учасників ринку цін­них паперів за порушення законодавства:

1) штраф у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі до 150 відсотків одержаного прибутку (надходжень), одержаних в результаті Цих дій — за випуск в обіг та розміщення юридичними осо­бами незареєстрованих цінних паперів відповідно до чинного законодавства;



171

170________________________________________________ Теммі

2)штраф у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мі­
німумів доходів громадян — за діяльність юридичних осіб на
ринку цінних паперів без спеціального дозволу (ліцензії)
одержання якого передбачено чинним законодавством;

3)штраф у розмірі до тисячі неоподатковуваних мініму­
мів доходів громадян — за неподання, несвоєчасне подання
або подання юридичними особами свідомо недостовірної ін­
формації;

4)штраф у розмірі до п'ятисот неоподатковуваних міні­
мумів доходів громадян — за ухилення юридичних осіб від
виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень, рі­
шень про усунення порушень чинного законодавства щодо
цінних паперів;

5)винесення письмового попередження — за порушення
учасником ринку цінних паперів вимог законодавства про
цінні папери та нормативних актів Комісії;

6)зупинення на термін до одного року розміщення (пе­
редплати, продажу) та обігу цінних паперів того чи іншого
емітента — за порушення вимог законодавства про цінні па­
пери та нормативних актів Комісії;