У той же час наказ ґрунтується
301
завжди на вимогах, викладених суду тільки матеріально заінтересованою особою.
7. Судове рішення та судовий наказ відрізняються порядком їх оскарження. Рішення може бути оскаржене на підставах і в порядку, передбачених законом. Наказ же може бути тільки оскаржений, після чого він підлягає обов'язковому скасуванню, а спір, що виник, розглядається за загальними правилами позовного судочинства.
8. Судове рішення та судовий наказ відрізняються процедурою виконання. Рішення підлягає виконанню після набуття законної сили, за винятком випадків звернення його до негайного виконання. Підставою для виконання є виконавчий лист, який видається на основі рішення. Судовий наказ сам по собі є виконавчим документом, ніяких інших документів для його виконання не потрібно.
Проте за своєю цільовою спрямованістю та основними властивостями судовий наказ по суті не відрізняється від рішення. Проте в навчальній літературі була висловлена думка, що судовий наказ є «сурогатом ухвали суду» і не належить в точному розумінні до правозастосовчих актів; при його виданні не додержується вимога про дотримання найважливіших етапів правозастосування: встановлення фактичної основи справи (не обговорюється позиція боржника), юридична кваліфікація справи (носить однобічний характер, оскільки ґрунтується на інформації кредитора)[110]. Однак з такою позицією, що істотно принижує значення судового наказу як акта правосуддя, який забезпечує ефективний захист прав громадян і організацій, погодитися не можна.
Стадія наказного провадження — сукупність процесуальних дій, які вчиняються за правилами, закріпленими у ЦПК, і спрямовані на досягнення самостійної найближчої мети в межах загальної мети наказного провадження.
Характерні риси стадій наказного провадження:
1) стадії наказного провадження мають скорочений строк здійснення;
2) стадії наказного провадження характеризуються спрощеним порядком: кожна стадія складається з невеликої кількості процесуальних дій;
3) процесуальні дії в стадіях наказного провадження не протоколюються;
4) у наказному провадженні відсутні стадії, характерні для інших видів цивільного судочинства (судовий розгляд, апеляційне провадження та ін);
5) наказне провадження характеризується специфічною стадією скасування судового наказу суддею, який його видав.
Зміст стадій наказного провадження: 1. Відкриття наказного провадження.
Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими у ЦПК(ст.97ЦПК).
Заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, в який подається заява; 2) ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження; 3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 4) вартість майна у разі його витребування; 5) перелік документів, що додаються до заяви.
Заява підписується заявником або його представником і подається з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників.
До заяви, яка подається представником заявника, повинно бути додано документ, що підтверджує його повноваження.
За подання заяви про видачу судового наказу сплачується судовий збір у розмірі п'ятдесяти відсотків ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом у порядку позовного провадження.
У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стя-гувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження ця сума зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву (ст.99 ЦПК).
2. Стадія видачі (відмови у видачі) судового наказу.
Згідно зі ст. 100 ЦПК суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо: 1) заявлено вимогу, за якою не може бути виданий судовий наказ (ст.96 ЦПК); 2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право. Про відмову у прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу.
Відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Заява, оформлена неналежним чином, за правилами ст.121 ЦПК може бути повернута заявникові. Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.
303
У разі прийняття заяви стягувача про видачу судового наказу суд у триденний строк видає судовий наказ по суті заявлених вимог. Видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень.
3. Повідомлення судом боржника про видачу Судового наказу. Після видачі судового наказу суд невідкладно надсилає його ко пію боржникові рекомендованим листом із повідомленням.
Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів та роз'яснюється його право в разі заперечення проти вимог стягувача протягом десяти днів з дня отримання судового наказу подати заяву про його скасування (ст.104 ЦПК).
4. Стадія скасування судового наказу.
Заява боржника про скасування судового наказу, що подана в установлений строк, розглядається судом протягом п'яти днів з дня її надходження без судового розгляду і виклику сторін, про що постановляється ухвала, якою скасовується судовий наказ. Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ЦПК, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку подання цієї заяви. В ухвалі про скасування судового наказу суд одночасно роз'яснює, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову. Копії ухвали надсилаються стягувачеві та боржникові не пізніше трьох днів після її постановлення (ст.106 ЦПК).
Рекомендована література:
Жилин ГЛ. Суд первой инстанции в гражданском процессе: Учебнопрактическое пособие. — М.: Юрайт-М, 2001. — С.136—144.
Свідерська М.В. Судовий наказ: проблеми та перспективи застосування // Держава й право: Збірник наукових праць. Юридичні й політичні науки. Випуск ЗО. — К.: Інститут держави й права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. — С.368-375.
Штефан О. Наказне провадження в цивільному судочинстві України // Підприємство, господарство й право. — 2006. — № 1. — С.44-48.
Розділ 21 ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Питання теми:
1. Поняття і сутність окремого провадження.
2. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
3. Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.
4. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
5. Усиновлення.
6. Встановлення фактів, що мають юридичне значення.
7. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі.
8. Передача безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність.
9. Визнання спадщини відумерлою.
10. Надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.
11. Обов'язкова госпіталізація до протитуберкульозного закладу.
12. Розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо фізичних та юридичних осіб.
1. Поняття і сутність окремого провадження
Окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно зі ст.234 ЦПК суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної
305
особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю, щодо фізичних і юридичних осіб.
У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, про поновлення шлюбу після його розірвання, про відновлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
Особливостями справ даного виду провадження є:
а) у порядку окремого провадження може вирішуватися тільки спір про факт, про стан, але не спір про право;
б) справа порушується за заявою, а тому немає позовної заяви,
немає позову;
в) немає сторін, оскільки відсутній спір про право, а є заявники,