414
9) посвідчують факт знаходження громадянина в певному місці; 10) посвідчують тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці; 11) посвідчують час пред'явлення документів; 12) при ймають в депозит грошові суми і цінні папери; 13) вчиняють виконав чі написи; 14) приймають на зберігання документи; 15) вчиняють морські протести.
Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, що вчиняються консульськими установами України (ст.38 Закону).
Органи нотаріату здійснюють тільки їм властиві функції. Функції відображають основні напрямки діяльності системи нотаріату, показуючи змістовне значення нотаріальної діяльності. Нотаріальні функції носять у цілому особливий характер, відображаючи специфіку нотаріального провадження й нотаріальної діяльності у сфері цивільного обігу. їх особливості випливають із публічно-правового характеру нотаріальної діяльності й особливостей компетенції нотаріуса, що діє в рамках безспірної цивільної юрисдикції.
Функції нотаріату можна поділити на: 1) соціальні, що характеризують місце нотаріату в системі органів цивільної юрисдикції й правовій системі України (попереджувально-профілактична; правоохоронна; фіскальна); 2) змістовні, що відображають характер нотаріальної діяльності: а) посвідчувальна функція нотаріату полягає В наділенні нотаріуса повноваженням надання від імені держави юридичним діям учасників цивільного обороту особливого правового характеру; б) охоронна функція нотаріату полягає в покладанні на систему нотаріату охорони прав учасників нотаріального провадження, у тому числі шляхом сприяння здійсненню їхніх прав і виконанню обов'язків. При цьому охоронна функція здійснюється нотаріусами не тільки при вчиненні нотаріальних дій однойменного характеру (вживання заходів до охорони спадкового майна), але й при здійсненні практично будь-якої нотаріальної дії; в) юрисдикційна функція нотаріату випливає з ролі нотаріату як органу цивільної юрисдикції. Особливістю юрисдикційної діяльності нотаріусів є не наступний дозвіл вже існуючих правових конфліктів у сфері цивільного обігу, а в основному діяльність по їхньому попередженню. Тільки в окремих випадках, наприклад при здійсненні виконавчих написів, нотаріуси сприяють вирішенню спірних ситуацій цивільного обігу.
Розмежування нотаріальних функцій дозволяє визначити місце нотаріату в сучасному суспільстві як особливого правового інституту (соціальні функції нотаріату) і показати специфіку його діяльності відносно учасників нотаріального провадження (змістовні функції нотаріату).
Діяльність нотаріату, будучи різновидом правозастосовчої, юрисдикційної діяльності, торкається найбільш важливих і істот-
415
них аспектів здійснення прав громадянами і юридичними особами і тому повинна здійснюватися в процесуальній формі, що забезпечує єдність і адекватність правового змісту і юридичної форми договору або іншої юридично значущої дії; прояв дійсного волевиявлення сторін; баланс публічних і приватних інтересів[146].
Відносини, що виникають у зв'язку із вчиненням нотаріальної діяльності між нотаріусами і зацікавленими в здійсненні нотаріальних дій особами із приводу посвідчення юридичних фактів (угод), вживання заходів до охорони спадкового майна, видачі свідоцтв про право на спадщину тощо, за своїм характером є процесуальними, спрямованими на вирішення матеріально-правових питань, віднесених до компетенції нотаріату.
Спільне між нотаріатом і судом: 1) суд і нотаріат діють у публічноправовій сфері, здійснюючи свої повноваження від імені держави; 2) є ряд спільних принципів організації і діяльності судів та органів нотаріату; 3) важливим є загальнодержавний статус судової і нотаріальної систем.
Відмінність нотаріату від суду: 1) судова діяльність являє собою за змістом правосуддя, що може здійснюватися тільки судом. Що стосується діяльності нотаріуса, то його діяльність правосуддям не є, виняткового характеру нотаріальні функції не носять, оскільки можуть здійснюватися і іншими уповноваженими на те особами; 2) різний ступінь обов'язковості судових і нотаріальних актів; 3) судова діяльність повністю фінансується за рахунок держави. Нотаріальна діяльність фінансується державою тільки в частині діяльності державних нотаріусів. Що стосується нотаріусів, що займаються приватною практикою, то вона будується на принципі самофінансування і відсутності дотацій з боку держави.
Нотаріальний процес — це вид юридичного процесу, що являє собою встановлений законом порядок вчинення нотаріальних дій. Нотаріальний процес характеризується наступними ознаками: 1) нотаріальний процес — це розгляд певної юридичної справи;
2) нотаріальний процес — це діяльність по здійсненню операцій з нормами права, тобто різновид правозастосовчої діяльності, коли відповідний державний орган або посадова особа повинні безпосередньо використати норми права для вирішення конкретної юридичної справи;
3) нотаріальний процес — правова форма діяльності уповноважених на те органів держави та посадових осіб. Вчинення нотаріальних дій виконує чітко встановлене коло осіб. їх конкретний склад і обсяг компетенції встановлені законодавством (статті 1,3, 34—38, 40 Закону). Крім того, природа нотаріального процесу характеризується не тільки суворо передбаченою компетентністю вчинення функцій, але і вимогами встановлення чітко визначеного певного ступеня професіоналізму в діяльності всіх посадових осіб як суб'єктів — організаторів процесу (ст.З Закону);
4) нотаріальний процес — це діяльність, результати якої обов'язково оформляються у відповідних процесуальних актах-доку-ментах. Порушення закріпленої законом форми вчинення нотаріальних дій спричиняє настання процесуальної санкції — визнання такої дії недійсною;
5) нотаріальний процес — діяльність, яка безпосередньо пов'язана з необхідністю використання різних методів і засобів юридичної техніки. Так, Правила ведення нотаріального діловодства встановлюють єдиний для державних і приватних нотаріусів порядок ведення нотаріального діловодства, складання та оформлення службових документів;
6) нотаріальний процес характеризується складним структурним змістом. Елементами нотаріального процесу є його суб'єкти, стадії і провадження.
Представляє науковий і практичний інтерес визначення правової природи нотаріального процесу, і в першу чергу питання про те, до якого виду правовідносин належать нотаріальні. На нашу думку, нотаріальні правовідносини включають як правовідносини, які безпосередньо стосуються здійснення нотаріального процесу — нотаріальні процесуальні правовідносини, так і нотаріально-адміністративні правовідносини, які стосуються організаційної структури нотаріату, визначають взаємини між нотаріальними органами, приватними нотаріусами і іншими органами, які наділені державою владними повноваженнями, і регулюються як законодавством про нотаріат, так і іншими нормативними актами.
Суб'єкти нотаріального процесу залежно від функцій і цілей участі в процесі можуть класифікуватися таким чином:
1) особи, які здійснюють нотаріальне провадження: державні і приватні нотаріуси; посадові особи місцевих органів виконавчої влади; посадові особи, зазначені в ст.40 Закону (головні лікарі, їх заступники по медичній частині або чергові лікарі лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв; директори і головні лікарі будинків для престарілих та інвалідів; капітани морських суден або суден внутрішнього плавання, що плавають під прапором України; начальники розвідувальних, арктичних та інших подібних до них експедицій; начальники, їх заступники по медичній частині, стар-
417
ші і чергові лікарі госпіталів, санаторіїв для військовослужбовців та інших військово-лікувальних закладів; командири (начальники) військових частин, з'єднань, установ і закладів, начальники місць позбавлення волі, які у випадках, передбачених законом, мають право посвідчувати заповіти та доручення;
2) особи, які беруть участь у нотаріальному провадженні. Ви ходячи зі змісту ч.2 ст.8 Закону це — громадяни і юридичні особи, за дорученням яких або відносно яких відбувалися нотаріальні дії, і їх представники.
У цій групі необхідно виділити дві підгрупи. До першої підгрупи варто віднести осіб, які звертаються за вчиненням нотаріального провадження з метою охорони своїх власних прав і інтересів або вступають у вже розпочате провадження, а саме: заявники (фізичні і юридичні особи) і заінтересовані особи, які можуть вступити в нотаріальний процес за власною ініціативою. До другої підгрупи варто віднести осіб, які порушують або вступають у нотаріальне провадження з метою охорони прав і інтересів інших осіб: процесуальні представники фізичних і юридичних осіб (представники, органи опіки та піклування);
3) особи, які сприяють здійсненню нотаріального процесу: експерти (ст.51 Закону), перекладачі (ст.15, 79 Закону), зберігачі та опікуни спадкового майна (ст.61 Закону), свідки (ст.94 За кону) і ін.
Стадія нотаріального процесу — сукупність нотаріальних процесуальних дій, спрямованих на одну найближчу процесуальну мету. У нотаріальному процесі можна виділити наступні обов'язкові стадії: