Зокрема, компенсація немайнової (моральної) шкоди юридичним особам має певну специфіку, що не врахована в чинному законодавстві. Регламентація цих особливостей на законодавчому рівні сприяла б підвищенню ефективності використання цього засобу захисту для гарантування і охорони права на підприємницьку діяльність.
Розділ IV
ЗАКОНОДАВСТВО ПРО ЗАХИСТ
ВІД ПОРУШЕНЬ АНТИМОНОПОЛЬНОГО
ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
Відповідно до ст. 42 Конституції України не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна к конкуренція. Конституційна заборона стосується діяль-| ності, спрямованої на недопущення, обмеження або усу-. І нення конкуренції незалежно від конкретних її видів і складів правопорушень.
Закон України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності"1 (далі — Закон України "Про обмеження мо-' нополізму...") називає три види порушень антимонополь-' ного законодавства: зловживання монопольним становищем на ринку, антиконкурентні узгоджені дії підприємців і дискримінацію підприємців (див. Додаток).
1. Заборона зловживання монопольним становищем на ринку
Цей вид правопорушення може вчинятися лише суб'єктом, що займає монопольне становище на ринку. Тому аналізові поняття "зловживання" передує дослідження : категорії "монопольне становище на ринку".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про обмеження монополізму..." монопольне становище — це домінуюче
1 Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 21. - Ст. 296.
становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Монопольним визнається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 відсотків. Рішенням антимонопольного комітету України може визнаватися монопольним становище підприємця, частка якого на ринку певного товару менше 35 відсотків.
Монопольне становище суб'єктів підприємництва на ринку визначається Антимонопольним комітетом України відповідно до Методики визначення монопольного становища підприємців на ринку, затвердженої розпорядженням антимонопольного комітету України від 10 березня 1994 р. № 1-р. Відповідно до п. 4 Методики монопольним може бути також визнане становище підприємця, частка якого на ринку певного товару становить 35 і менше відсотків, якщо Антимонопольним комітетом України встановлено наявність у нього ринкової влади.
Ознаками ринкової влади є: здатність підприємця, що не є єдиним виробником (постачальником) відповідного товару, диктувати свої умови при продажу товару, укладенні договору про поставку, нав'язувати споживачеві невигідні умови; здатність підприємця шляхом монополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, які виробляють відповідні товари із застосуванням цих виробничих ресурсів, або створювати бар'єри вступу на ринок; здатність підприємця скорочувати або обмежувати випуск товарів і постачання їх на ринок збуту з метою отримати однобічну користь при купівлі або продажу товарів, при укладанні договорів і угод про постачання товарів, а інші підприємці, які є його конкурентами, не здатні компенсувати утворений дефіцит товарів; здатність підприємця підвищувати ціни на товар і підтримувати їх на рівні, що перевищує рівень, зумовлений конкуренцією на ринку (п. 4 Методики).
Закон встановлює критерій частки суб'єкта господарювання на ринку для визначення його монопольного (домінуючого) становища. Вважаємо, що визначення монопольного становища, що робить наголос виключно на
ринковій частці, не можна визнати обгрунтованим, бо
при цьому не враховуються інші фактори, зокрема існу-
I вання або відсутність бар'єрів для вступу на ринок.
і У визначенні монопольного (домінуючого) становища
| може бути прийнятий позитивний досвід інших країн, у
тому числі країн Центральної і Східної Європи, які за
останні роки вдосконалили відповідні норми конкурент
них законів. Так, угорський Закон "Про заборону недоб
росовісної ринкової практики", прийнятий 20 листопада
1990 p., в його первісній редакції визначав як домінуючу
фірму, товар якої не може бути куплений на інших рин
ках або може бути куплений за значно менш сприятливих
умов, або частка якої на ринку перевищує ЗО відсотків.
Зміни, внесені в закон, виключили частку на ринку як
критерій домінування, а замість нього поширили умови
домінування і запровадили перерахування ряду факторів
(включаючи можливість вступу на ринок і частку на рин
ку), які слід взяти до уваги для оцінки існування домі
нування.
Чехословацький закон, що діяв раніше, позначав фірму як домінуючу, якщо вона не є предметом істотної конкуренції. Відповідно до нього, домінуюче становище на ринку займає підприємець, який забезпечує відповідний ринок принаймні ЗО відсотками поставки ідентичних, порівняльних і взаємозамінних товарів. Новий словацький закон істотно змінився — критерій ринкової частки піднявся до 40 відсотків, і володіння цією часткою на ринку визначено як презумпція домінування, а не як його факт.
Польський Закон "Про протидію монополістичній діяльності" від 24 лютого 1990 р. визначає домінування як становище господарюючого суб'єкта, за якого немає істотної конкуренції на національному або локальному ринку, і зв'язує з ринковою часткою презюмування встановлення домінування. Внесені в цей закон зміни наслідували приклад Словакії для підняття презюмованого критерію частки на ринку з ЗО до 40 відсотків.
Комісія ЄС у встановленні існування домінуючого становища підприємця орієнтується не тільки на технічні законодавчі правила, а й на реальності комерційної діяль-
ності. Наприклад, два виробники цукру в Голландії були лише законодавче і фінансове незалежні один від одного. На практиці вони систематично співпрацювали у спільній купівлі сировини, використанні продукції, внесенні коштів до загального фонду наукових досліджень, рекламуванні і підтримці продажу, уніфікації її цін і умов. Щодо інших підприємств вони діяли як єдина фірма і утримували 85 відсотків від продажу цукру в Голландії. Комісія ЄС і Суд ЄС розцінили їх як єдине підприємство при встановленні існування домінуючого становища за ст. 86 Римської угоди (Угоди про заснування ЄС).
Основним випадком встановлення існування домінуючого становища за ст. 86 Римської угоди є приклад корпорації Континенталь Кен. Щоб встановити існування домінуючого становища цієї корпорації у певних частинах Німеччини для Комісії ЄС були достатні: докази поширеної у світі та на німецькому національному ринку могутності цієї фірми в забезпеченні певними металевими контейнерами; наявність концентрованого ринку, що характеризується неефективністю споживачів і конкурентів; істотні технічні та фінансові бар'єри для доступу на ринок конкурентів. Комісія ЄС підкреслила, що підприємства займають домінуюче становище, якщо вони незалежні, тобто коли вони діють, не зважаючи на їх конкурентів, покупців або постачальників. Це не обов'язково має бути абсолютне домінування. Досить, що така влада сильна в цілому, щоб забезпечити цим підприємствам повну незалежність діяльності, навіть за наявності відмінностей у ступені їхнього впливу на окремі ринки1.
Відповідно до § 22 розділу 1 Закону Німеччини "Про недопущення обмеження конкуренції" підприємство вважається домінуючим на певному ринку, якщо воно, виступаючи продавцем або покупцем певного виду продукції або послуг, не має жодного конкурента або не зазнає істотної конкуренції. За § 22 (3) підприємство вважається домінуючим відповідно до розділу 1, якщо його частка на ринку певної продукції або послуг становить одну трети-
1 Commercial Laws of Europe. — 1980.
ну. Отже, щоб визначити монопольне становище підприємства, необхідно визначити його частку на ринку. Однак, крім встановлення частки на ринку, є інші критерії визначення монопольного становища. Згідно з § 22 розділу 1 Закону Німеччини "Про недопущення обмеження конкуренції" підприємство вважається домінуючим, якщо щодо своїх конкурентів воно займає переважне становище на ринку. При цьому, крім частки на ринку, враховуються його фінансова потужність, доступ на ринок постачання і збуту, зв'язки з іншими підприємствами, законодавчі або фактичні бар'єри для вступу на ринок інших •підприємств, можливість змінювати своє пропонування Набо попит на іншу продукцію чи послуги, а також мож-Щщивості покупців звернутися за послугами до інших підприємств.
Відповідно до законодавства України саме по собі володіння суб'єктом господарювання монопольним становищем не є протиправним. Таким є лише зловживання домінуванням на ринку.
За ст. 4 Закону України "Про обмеження монополізму..." зловживаннями монопольним становищем вважаються:
нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не відносяться до предмета договору, в тому числі нав'язування товару, не потрібного контрагенту;
обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
часткова або повна відмова від реалізації або закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
інші дії, що призвели або можуть призвести до створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших суб'єктів господарювання;