Вдосконалення і розвиток антимонопольного законодавства в єдиній системі і в комплексі з економічними та організаційними заходами за умови погодження їх сприятиме створенню єдиної системи і ефективного механізму протидії монополізму в Україні.
Розділ V
ЗАКОНОДАВСТВО ПРО ЗАХИСТ ВІД НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ
1. Поняття недобросовісної конкуренції
Конкуренція — це змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач. Таке законодавче визначення цього терміна дано в ст. 1 Закону України "Про обмеження монополізму...".
Конкуренція — важливий інструмент ринку і закон товарно-грошових відносин, найсильніший засіб зниження цін і задоволення споживчого попиту. Оскільки конкуренція є потужним інструментом ринкової економіки, без якої не можуть розвиватися ринкові відносини, її всіляко заохочує і захищає держава.
Навпаки, недобросовісна конкуренція не допускається державою, оскільки вона руйнує конкурентні відносини і завдає істотної «шкоди конкуренції і конкурентам — суб'єктам підприємницької діяльності, а також споживачам. Здійснення підприємцями прав, у тому числі і в конкурентних відносинах, не повинно зачіпати прав і законних інтересів інших осіб. Оскільки недобросовісна конкуренція зачіпає права і законні інтереси інших осіб, вона заборонена законом. Законодавство забороняє недобросовісну (нечесну) поведінку підприємців, що завдає шкоди інтересам інших підприємців і водночас створює загрозу суспільним інтересам у забезпеченні ефективних конкурентних процесів в економіці в цілому. Заборона недобросовісної конкуренції зафіксована у ст. 42 Конституції України.
З прийняттям 7 червня 1996 р. Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"1 (див. Додаток) правове регулювання захисту господарюючих суб'єктів (підприємців) і споживачів від недобросовісної конкуренції було відокремлено від антимонопольного законодавства, внаслідок чого підкреслено самостійність цієї галузі правового регулювання і її відміна від обмеження монополістичної діяльності. Цей закон спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції під час підприємницької діяльності за умов ринкових відносин. Він створює сприятливі умови захисту прав учасників ринкових відносин, основи цивілізованої економічної конкуренції. У ст. 7 Закону України "Про обмеження монополізму..." зазначено, що правові основи захисту від недобросовісної конкуренції визначаються Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
До 1 січня 1997 р. відповідно до ст. 7 Закону України "Про обмеження монополізму..." лише чотири правопорушення визнавалися недобросовісною конкуренцією. Названі в законі чотири правопорушення не вичерпували поняття "недобросовісна конкуренція", яке вимагає уточнення і розширення. Перелік заборонених дій, що визнаються недобросовісною конкуренцією, не повинен мати вичерпний характер, адже з розвитком ринкових відносин з'являтимуться нові види недобросовісних антикон-курентних дій суб'єктів підприємницької діяльності, спрямовані на обмеження конкуренції, що зумовлюватиме необхідність доповнень закону.
У Законі України "Про захист від недобросовісної конкуренції" поняття "недобросовісна конкуренція" визначено як будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності (ст. 1). Недобросовісною конкуренцією є, зокрема, дії, визначені главами 2—4 цього закону. Названі безпосередньо в законі дії не є винятково недобросовісною конкуренцією. Отже, закон відмовився від
1 Відомості Верховної Ради України. - 1996. - Ms 36. - Ст. 164:
обмеженого переліку видів протиправної поведінки, які визнаються недобросовісною конкуренцією. Таким чином, усяка поведінка, засіб конкурентної боротьби, які будь-яким чином суперечать звичаям чесної підприємницької практики, пов'язані з порушенням прийнятих на ринку норм і правил, що мають місце у відносинах між конкуруючими суб'єктами, можуть бути визнані недобросовісною конкуренцією.
У законі визначено три види правопорушень: 1) неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання; 2) створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції; 3) неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.
Про поширеність в Україні недобросовісної конкуренції свідчить той факт, що протягом лише у 1996 р. Анти-монопольний комітет України розглянув 212 справ про недобросовісну конкуренцію, що у 2,7 раза більше, ніж за 1995 р. Підставами для розгляду цих справ були заяви споживачів (3), підприємців (39), звернення органів влади та самоврядування (6). За власною ініціативою органів Комітету було порушено 220 справ1.
Недобросовісна конкуренція регламентується законами більшості країн СНД. Дії підприємців, що визнаються недобросовісною конкуренцією, багато в чому однакові в країнах СНД, які здійснюють трансформацію до ринкової економіки, і схожі з подібними нормами у світовій практиці. До них належать:
• поширення неправдивих, неточних або перекручених відомостей, здатних завдати шкоди іншому господарюючому суб'єктові або його діловій репутації;
• введення споживачів в оману щодо характеру, засобу і місця виготовлення, споживчих властивостей, якості товару;
• некоректне порівняння господарюючим суб'єктом у процесі його рекламної діяльності товарів, що ство-
1 Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1996. — С. 19.
рюються або реалізуються ним, з товарами інших господарюючих суб'єктів;
• самовільне використання товарного знаку, фірмового найменування або маркування товару, а також копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення товару іншого господарюючого суб'єкта;
• одержання, використання, розголошення науково-технічної, виробничої або торгової інформації, у тому числі комерційної таємниці, без згоди її власника.
Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах. Зокрема підлягають забороні:
1) всі дії, здатні будь-яким способом викликати змішування стосовно підприємства, продуктів або промислової чи торговельної діяльності конкурента;
2) неправдиві твердження при здійсненні комерційної діяльності, здатні дискредитувати підприємство, продукти або промислову чи торговельну діяльність конкурента;
3) вказівки або твердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману відносно характеру, способу виготовлення, якостей, придатності до застосування або кількості товарів (ст. 10-bis).
Франція не має спеціального закону проти недобросовісної конкуренції, який би встановлював специфічні правила конкурентного права. Цивільне конкурентне право було розвинуте в судових рішеннях, грунтуючись на статтях 1381 і 1382 Цивільного кодексу Франції, що встановлюють відповідальність за винні дії, які завдають шкоди іншим особам. Кримінальне конкурентне право було розвинуте, грунтуючись на ст. 44 закону 73-1993 від 27 грудня 1973 р. (що встановила покарання за обманну рекламу) і ст. 422 Кримінального кодексу, що встановлює кримінальну відповідальність за певні порушення чужого товарного знака. Французька правова наука розрізняє не-
добросовісну конкуренцію і заборонену конкуренцію (конкуренцію, заборонену законом або контрактом)1.
В Іспанії недобросовісна конкуренція визначається як конкуренція для притягнення клієнтів соціальне неприйнятними засобами, що суперечать комерційній моралі, яка визначена традицією і звичаєм. На думку іспанських учених, недобросовісна конкуренція ставить під загрозу два інтереси: з одного боку, захист комерційних цінностей і легітимних можливостей, які існують для всіх конкурентів у вільному розвитку їх осіб, і рівної можливості законно досягти комерційної мети, з іншого — захист споживача і справжньої мети вільної конкуренції, що вимагає притягнення клієнтів без обману і соціальне прийнятними способами. Істотним протизаконним елементом недобросовісної конкуренції є обман, спрямований щодо інших конкурентів або обман громадськості2.
У німецькій літературі основними формами недобросовісної конкуренції називаються: неприйнятний вплив на прийняття клієнтом рішення шляхом обману та іншими засобами ( наприклад, відправлення товарів, що не замовлялися, нав'язливі форми реклами тощо); пере-шкодження конкуренту у вільному доступі на ринок (наприклад, бойкотування певного конкурента); безсовісна експлуатація результатів чужої праці (наприклад, точне копіювання технічних виробів конкурента, щоб недобросовісно використати їх добру репутацію); одержання переваг у конкуренції шляхом порушення законів (наприклад, недодержання норм безпеки виробів з метою більш дешевого виробництва, ніж у підприємств-кон-курентів)3.
1 Advertising Law in Europe and North America. — Deventer: Boston: Kluwer Law and Taxation Publishers. - 1992. - P. 112.
2 Hennenegildo Baylos Corroza. Tratado de Derecho Industrial. Dis-ciplina de la competencia. — Madrid: Civitas, 1978. - P. 58; Uriarte у de Bofarull. Consumer Legislation in Spain. — Bruxelle: Story—Scientia, 1987. - P. 64.
3Нойффер Й. Т. Основи законодательства протав недобросовест-ной конкуренции // Основи немецкого торгового й хозяйственного права. - М., 1995. - С. 77.