встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;
встановлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до порушення прав споживачів;
встановлення монопольно низьких цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до обмеження конкуренції.
Перелік правопорушень, що визнаються зловживанням монопольним становищем на ринку, збільшувався в законі і якщо первісно в законодавстві було вказано 5 порушень, то потім їх кількість зросла до 7. Однак при цьому, незважаючи на розширення переліку правопорушень, цей перелік, як і в первісній редакції закону, є вичерпним. Це не можна визнати правильним, оскільки зазначені дії не вичерпують поняття "зловживання монопольним становищем на ринку". В це поняття можуть бути включені протиправні дії, що призвели або можуть призвести до: обмеження права на підприємницьку діяльність контрагентів за договором шляхом нав'язування їм умов; незаконної зміни або підтримання цін (тарифів, розцінок); обмеження доступу на ринок (виходу з ринку) або усунення з нього підприємців; недостатнього задоволення попиту споживачів при спроможності виробництва товарів (послуг).
Через відсутність дієвої конкуренції та ефективних засобів правового захисту споживачів різко посилюється тиск виробника (постачальника, продавця) на покупця (споживача) шляхом нав'язування умов договору, в тому числі при встановленні цін на продукцію. При монополії виробництва споживач не може реально здійснити право вибору виробника (продавця) і потрапляє в економічну залежність від виробника-монополіста, який нечесними засобами намагається скористатися своїм монопольним становищем.
Особливістю цього виду порушення антимонопольно-го законодавства є здійснення господарюючим суб'єктом, що займає монопольне становище на ринку, таких дій, що були б неможливі за умов ефективної конкуренції на
; ринку. Це, зокрема, отримання прибутку, зумовленого не | ефективною діяльністю або високою продуктивністю, а | неправомірним використанням ним свого домінуючого | становища на ринку, або утримання чи посилення такого | становища шляхом усунення з ринку конкурентів або І обмеження доступу їх на ринок.
І У визначенні кола правопорушень і їх складів, що є
І зловживанням домінуючим (монопольним) становищем
| на ринку, простежується істотна схожість законодавства
І країн СНД. Порівняльний аналіз цього законодавства по-
I казує, що основні склади правопорушень тотожні або
І значною мірою схожі. До них належать:
і • нав'язування контрагентові умов договору, невигід-
і них для нього, або таких, що не стосуються предмета
договору;
• включення у договір дискримінуючих умов, що ставлять контрагентів у нерівне становище порівняно з іншими господарюючими суб'єктами;
1 • створення перешкод для доступу на ринок іншим
І господарюючим суб'єктам або для їх виходу з ринку;
" • зміна обсягу виробництва і вилучення товарів з обігу
з метою створення штучного дефіциту і підвищення
цін;
• цінові маніпуляції з метою отримати додаткові пере-
І ваги на ринку.
І Незважаючи на таку схожість самих складів правопо-| рушень, істотна відмінність у розумінні їх природи простежується при зіставленні законодавства України, інших країн СНД і Росії. У законі України, як і більшості інших країн СНД, зазначені дії, безумовно, визнаються правопорушеннями незалежно від будь-яких обставин, у тому числі незалежно від можливості їх позитивного впливу в майбутньому. На відміну від них, закон Росії (п. 2 ст. 5) передбачає, що дії, які формально відповідають ознакам порушення, можуть бути визнані правомірними, якщо господарюючий суб'єкт, який здійснив їх, доведе, що вони можуть мати сприятливі соціально-економічні наслідки, тобто насичення товарних ринків, поліпшення споживчих властивостей товару і (або) підвищення їх конкурентоспроможності, зокрема на зовнішньому ринку.
Концепція в американському законодавстві, що відповідає європейській і українській концепції "зловживання монопольним становищем на ринку", називається монополізацією Ці концепції не ідентичні. Так, якщо український закон забороняє як поведінку домінуючого підприємця на ринку, що посилює його домінуюче становище ("створення перешкод доступу на ринок... інших підприємців"), так і поведінку, що використовує домінуюче становище (наприклад, "обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обігу товарів, ... що призвели або можуть призвести до встановлення монопольних цін"), то американський закон у цілому забороняє лише поведінку першого з названих типів. Американська юриспруденція стосовно монополізації робить акцент на діях, внаслідок яких недобросовісно створюється або підтримується монопольне становище, а не на діях, пов'язаних із використанням цього становища.
Стаття 86 Римської угоди забороняє зловживання одним або більше підприємствами їх домінуючим становищем у межах істотної частини Спільного Ринку, оскільки такі зловживання можуть впливати на торгівлю між державами—членами ЄС. Таким чином, забороняється не наявність домінуючого становища, а зловживання ним.
У ст. 86 Римської угоди перераховуються певні види діяльності, які можуть бути визнані зловживанням домінуючим становищем:
нав'язування нечесних цін або інших умов торгівлі;
обмеження виробництва продукції, ринків або технічного розвитку, що завдає шкоди споживачам;
застосування неоднакових умов до еквівалентних угод, що зумовлює несприятливі наслідки для конкуренції;
підпорядкування контрактів комерційне не пов'язаним додатковим зобов'язанням (умовам).
Ці дії значною мірою, хоч і не повністю, подібні до названих у ст. 85 (1) Римської угоди різновидів антикон-курентних угод, рішень і практики, основаних на зговорі. Якщо два і більше підприємства зловживають своїм монопольним становищем за ст. 86, вони також можуть порушувати і ст. 85 (1). Однак не допускається застосування штрафів за одне й те саме порушення відповідно
до статей 85 і 86. Стаття 86 істотно відрізняється від статті 85 тим, що в ній не міститься ні положень, що передбачають автоматичне визнання зловживання домінуючим становищем юридичне недійсним, ні можливості будь-яких винятків з передбачених заборон.
І Якщо встановилося домінуюче становище підприєм-
1 ства на ринку, то Комісія ЄС має право дослідити всю
* діяльність домінуючого підприємства, включаючи анти-
конкурентні аспекти в контрактних та інших відносинах,
| локальних нормативних актах і загальній комерційній
1 практиці. Так, велика міжнаціональна швейцарська фірма
| "Хоффман-ля-Рох", була визнана такою, що зловживала
| домінуючим становищем на семи вітамінних ринках ЄС,
ї оскільки вона використовувала мережу ексклюзивних і
переважаючих контрактів з поставки, поряд з реалізацією
цього домінування шляхом скуповування товарів ринку
роздрібного продажу.
Американська міжнаціональна компанія "Юнайтед 1 Брендс" зловживала своїм домінуючим становищем на і банановому ринку шляхом дискримінаційного і надмір-I ного встановлення цін у різних країнах ЄС. Ці зловжи-I вання також охоплювали відмову мати справу з важливи-I ми в минулому замовниками і забороною перепродажу і бананів. Встановлення надмірних цін мало місце, коли і ціна на банани значно перевищувала їх економічну цін-1 ність. Зважаючи на одержані компанією високі доходи, і Комісія ЄС оштрафувала цю компанію на 1 мільйон екю. І Незважаючи на те, що суд ЄС анулював рішення Комісії і ЄС за браком фактів, суд визнав, що зловживанням за І ст. 87 Римської угоди може бути встановлення надмірно І високих цін, які не дорівнюють розумному співвідношенії ню з економічною вартістю діяльності підприємства. Р Відповідно до Закону Німеччини "Про недопущення обмеження конкуренції" офіційні особи Картельного Офісу уповноважені забороняти певні види діяльності домінуючих на ринку підприємств та оголошувати певні угоди недійсними (ст. 22 [1]). Згідно з поправкою, внесеною до закону у 1980 p., ст. 22 (4) визначає три категорії зловживань. Зловживанням домінуючим підприємством
своїм становищем вважається діяльність підприємства-монополіста, якщо вона:
• безпідставно ослаблює або обмежує можливості діяльності інших підприємств, що завдає шкоди конкуренції на відповідному ринку;
• встановлює ціни або інші умови, що не були б можливі за умов нормально діючої конкуренції (при цьому треба брати до уваги діяльність підприємств, які працюють на схожих ринках при діючій конкуренції);
• встановлює ціни або інші умови, що виявляються менш сприятливими для покупців порівняно з цінами та умовами, які пропонує інше домінуюче підприємство на подібному ринку щодо схожих покупців, за умови, що різницю у показниках їхньої продукції не встановлено і немає розумної підстави для різниці в цінах та інших умовах.
Картельний Офіс Німеччини тлумачить зловживання як будь-яке використання ринкової влади, що було б неможливо за умови ефективної конкуренції. Зловживання виявляють, порівнюючи дійсну поведінку могутньої фірми з поведінкою, яку слід було б очікувати від цієї фірми в режимі істотного конкурентного тиску, якому ця фірма насправді не піддається. Для цього порівнюють діяльність фірми на ринку, де є її домінування, з діяльністю, що дійсно має місце на конкурентному ринку (ст. 22 (4) [2]). Цей підхід був названий критерієм "чи начебто конкуренція".
Таким чином, відповідно до законодавства Німеччини, багато які види поведінки домінуючої фірми можуть вважатися зловживанням домінуючим становищем. Зловживання охоплюють будь-яку поведінку, що може істотно впливати на конкурентну структуру ринку, де діє домінуюча фірма. Звичайно такий вплив доводиться наявністю шкоди у конкурентів. Будь-яка істотна перешкода, створена домінуючою фірмою діючим конкурентам на відповідному ринку, може вважатися зловживанням. Вона включає: встановлення надмірних цін; придбання засобів або постачальників, які важливі для конкурента; поведінка, що створює або посилює бар'єри вступу на ринок но-