вих конкурентів; зловживання владою над замовниками шляхом встановлення надмірних цін, забезпечення товаром і послугами гіршої якості або нав'язування їм невигідних для них умов купівлі-продажу. Однак згідно із законодавством Німеччини не кожна діяльність домінуючої фірми вважається зловживанням. Для того, щоб поведінка підпадала під поняття "зловживання", недостатньо її домінування, необхідно завдати шкоди конкуренції, причому шкода має бути настільки значуща, щоб створити І« серйозну загрозу конкурентній структурі ринку. Необхідні но також встановити причинний зв'язок між поведінкою
• домінуючої на ринку фірми і шкодою, завданою конку-
• рентній структурі ринку або певній фірмі1. щ:Конкурентні закони, прийняті у колишніх соціалістичних країнах Центральної і Східної Європи, містять ряд норм, які спрямовані проти зловживання домінуючим становищем. Так, ст. 5 закону Польщі містить перелік дій, що визнаються зловживанням домінуючим становищем, зокрема протидія створенню умов, необхідних для появи або розвитку конкуренції; відмова продавати або купувати товар таким чином, що це дискримінує певних господарюючих суб'єктів за відсутності альтернативних джерел поставки або збуту. Ці норми можуть бути вико-I ристані при впливі як на горизонтальних конкурентів, Е так і на підприємства, що функціонують на інших ринках Ц за наявності вертикальних зв'язків з домінуючим підпри-т ємством. Крім того, ст. 12 закону Польщі встановлює, що підприємства, які мають домінуюче становище на ринку, можуть бути поділені або ліквідовані, якщо вони постійно обмежують конкуренцію або умови її появи. т Закон Угорщини забороняє зловживати позицією до-Ш мінування шляхом: безпідставної відмови створювати або В підтримувати відносини підприємництва, відповідні типу В угоди; безпідставної дискримінації сторін у торгівлі; без-I підставного створення несприятливих ринкових умов для р конкурентів; безпідставної перешкоди вступу на ринок
™ _ ___^_
1 Raybould, О. М. Law of Monopolies: Competition Law and Practice in the U. S. A., EEC, Germany and the U. K. - Graham & Trotman. -1991. - P. 401-403.
будь-яким іншим чином (ст. 12). Стаття 11 перераховує приклади угод, що заборонені, якщо їх предметом, потенційним або дійсним результатом є запобігання, обмеження або руйнування конкуренції, що перешкоджають доступу на ринок, обмежують ринкові можливості інших підприємств або дискримінують їх.
Закон Чехії забороняє зловживати домінуючим становищем, що завдає шкоди іншим конкурентам або споживачам і суспільному інтересу (ст. 9.3). Як чеський, так і словацький закони перераховують категорії зловживань, але, на відміну від закону Польщі, не містять положень про демонополізацію як засіб протидії зловживанню домінуючим становищем.
З чеським і словацьким законами схожі відповідні норми закону Румунії. Підприємствам, що займають домінуюче становище, забороняється зловживати цим становищем шляхом антиконкурентної дії, метою якої є або може бути наслідком руйнування торгівлі або шкода для споживачів. На відміну від чеських і словацьких законів, румунські конкурентні органи можуть використовувати демонополізацію підприємства, яке зловживає домінуючим становищем, якщо інші заходи і санкції, що їх застосовує конкурентний орган, не відновлюють конкуренції і не усувають небезпеку повторення зловживань, але з використанням судового порядку відповідно до ст. 7 закону. В Україні протягом останніх кількох років зловживання монопольним становищем на ринку є одним з найпо--ширеніших порушень антимонопольного законодавства.» Про це свідчать такі факти.
У 1994 р. із 224 заяв про порушення антимонопольного законодавства, які надійшли до Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, 74 заяви стосувалися зловживань монопольним становищем, що в загальній структурі розглянутих справ становило 31 відсоток1. Серед найтиповіших порушень, розглядом яких займався Антимонопольний комітет України в 1994 p., були
Антимонопольннй комитет Украинн. Годовой отчет. — К. 1994. - С. 42.
дії монополістів, спрямовані на створення перешкод для доступу на ринок іншим підприємцям. Характерним прикладом є справа проти неправомірних дій концерну "Укргаз", порушена за заявою тресту "Рівнегазбуд". Концерн "Укргаз", займаючи природне монопольне становище на ринку послуг з експлуатації побутових газових мереж, видав розпорядження, згідно з яким газові мережі мають бути введені в експлуатацію за умови обладнання їх газовими лічильниками виробництва лише семи визначених концерном фірм при реальній можливості їх закупівлі у більшої кількості фірм. Аргументом було посилання на відсутність фахівців високої кваліфікації, які добре володіють знаннями і досвідом експлуатації різнотипових лічильників. На підставі цього концерн "Укргаз" неправомірно намагався накласти заборону на використання продукції італійської фірми "Самгаз". Ці дії призвели до того, що трест "Рівнегазбуд" мало не позбувся вже підписаного контракту з італійцями, а це загрожувало великими збитками — штрафними санкціями, які йому прий-Ішюся б сплатити валютою у разі розірвання контракту. Крім того, концерн "Укргаз" вживав спроби регулювати ринок за територіальним принципом. Своїм розпорядженням у лютому 1994 р. в адміністративному порядку "Укргаз" передбачив закріплення кожного типу газових лічильників за конкретними обласними виробничими об'єднаннями газового господарства, що позбавляло споживачів права вибору лічильників, запропонованих іншими виробниками на кращих умовах. Антимонопольний комітет України кваліфікував дії "Укргаз" як перешкоди для доступу на ринок і, отже, як зловживання монопольним становищем. Комітет скасував вищезгадані розпорядження концерну і зобов'язав його усунути порушення1.
У 1995 р. справи по виявленню і припиненню зловживань монопольним становищем на ринку також посідали центральне місце в діяльності органів Антимонопольного комітету України, але акценти в цій роботі були зміщені.
Антимонопольннй комитет УкраиньІ. Годовой отчет. — К.,
1994.-С. 19. . .... .,..;
Якщо більшість порушень, припинених у 1994 p., була пов'язана з діями монополістів, спрямованими на обмеження конкуренції шляхом створення бар'єрів вступу на ринки, то в 1995 р. стало значно більше справ, розглянутих за ознаками цінових зловживань з метою одержати незаконний монопольний прибуток. Увагу Комітету до діяльності підприємств-монополістів у сфері ціноутворення було значно посилено в другій половині 1995 р. після внесення змін до ст. 4 Закону України "Про обмеження монополізму...", згідно з якими встановлення монопольних цін також кваліфікувалося як зловживання монопольним становищем.
Характерними в 1995 р. були справи про порушення з боку AT "Вінницям'ясопром" та "Вінмолпром", які посідали монопольне становище на обласних ринках відповідно м'ясних виробів та тваринного масла. Після лібералізації цін та введення в дію постанови Кабінету Міністрів України "Про ціноутворення в умовах реформування економіки" від 21 жовтня 1994 р. № 733 обидва підприємства підвищили оптово-відпускні ціни на м'ясні вироби і тваринне масло до рівня монопольне високих. До того ж AT "Вінмолпром" попередньо знизило обсяг реалізації масла і створило його дефіцит на ринку. Після втручання органів Антимонопольного комітету AT "Вінницям'ясопром" і "Вінмолпром" припинили порушення і перерахували до державного бюджету незаконно отримані прибутки.
Значну частину цінових зловживань, виявлених у 1995 p., було допущено суб'єктами природних монополій — підприємствами зв'язку, енерго-, тепло-, газопостачання тощо, тарифи на товари (роботи, послуги) яких, як правило, регулюються. Однак, як свідчить практика, регулювання повною мірою не гарантує від порушень. Перевірки, здійснені органами Антимонопольного комітету, показали, що існуючий механізм ціноутворення та регулювання тарифів дає змогу суб'єктам природних монополій завищувати розміри витрат, опосередковано, а то і безпосередньо встановлювати монопольні ціни. Поєднання монопольної влади на ринках товарів, які неможливо або дуже важко замінити у споживанні, з мож-
ливістю списання кештів з рахунків споживачів створює основу для зловживань.
Характерними прикладами подібних порушень, справи за якими розглядали органи Антимонопольного комітету в 1995 p., є: встановлення доплати на розвиток підприємства; вимога сплати послуг, наданих у минулому періоді, за новим тарифом; надання вихідних даних для проектування та будівництва об'єктів соціальної сфери за додаткову оплату; залучення коштів населення та підприємств для розвитку місцевого телефонного зв'язку шляхом запровадження підвищеного тарифу на встановлення телефонів без забезпечення передбаченого права розпорядження телефонною парою; припинення подачі електроенергії у житлові будинки з вимогою сплати мешканцями вартості заміненого кабелю; запровадження підвищеного (майже в 3 рази) тарифу для приватних підприємств порівняно з державними на встановлення або перенесення телефонів1.
У 1996 р. органами Антимонопольного комітету було припинено 380 порушень у вигляді зловживання монопольним становищем (у 2, 5 раза більше порівняно з 1995 p.), що становить 36,8 відсотка від усіх припинених за рік порушень. Це дало змогу Антимонопольному комітету стверджувати, що зловживання монопольним становищем у 1996 р. стало порушенням антимонопольного законодавства, що вчинялося найчастіше. Про це свідчить і той факт, що з 399 заяв, звернень про порушення антимонопольного законодавства, що надійшли до органів Комітету, 45 відсотків стосувалися порушень, передбачених ст. 4 закону.