Детальну регламентацію контроль за економічною концентрацією дістав у кількох нормативних актах, затверджених Антимонопольним комітетом України. Основним з них є Положення про контроль за економічною концентрацією (про порядок розгляду заяв на одержання згоди органів Антимонопольного комітету України на створення, реорганізацію (злиття, приєднання), придбання активів (цілісних майнових комплексів) або часток
(акцій, паїв), ліквідацію господарюючих суб'єктів, затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України від 9 грудня 1994 р. № 15-р (далі — Положення про контроль за економічною концентрацією). У ньому, зокрема, названо умови і граничні значення певних вартісних показників, які вимагають попереднього одержання згоди Антимонопольного комітету, його територіального відділення на економічну концентрацію.
Назване вище Положення регламентує не всі випадки одержання згоди антимонопольних органів на економічну концентрацію. Деякі дії у цій сфері регулюються іншими підзаконними актами. До них належать:
• Положення про порядок одержання згоди Антимонопольного комітету України на поглинання господарюючих суб'єктів у процесі приватизації, затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України від 21 червня 1994 р. № 8-р;
• Положення про порядок одержання згоди Антимонопольного комітету України на створення холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації, затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України від 21 червня 1994 р. № 6-р;
• Положення про порядок погодження з Антимоно-польним комітетом України проектів установчих документів та планів розміщення акцій холдингових компаній, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації, затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету від 21червня 1994 р. № 7-р;
• Положення про порядок підтвердження Антимоно-польним комітетом України наявності контрольного пакету акцій, затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету від 21 червня 1994 р. № 9-р;
• Положення про особливості контролю за дотриманням антимонопольного законодавства інвестиційними фондами і інвестиційними компаніями, затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України від 18 листопада 1994 р. № 13-р. Суб'єкт підприємницької діяльності (господарюючий суб'єкт) зобов'язаний звернутися до Антимонопольного комітету або до його територіального відділення із заявою
про дозвіл здійснити відповідний вид концентрації. У результаті розгляду заяви Антимонопольним комітетом або його територіальним відділенням може бути прийняте одне з таких рішень: а) про надання згоди на відповідну дію (якщо вона є доцільною і не становить загрози конкуренції); б) про заборону такої дії, якщо вона може призвести до нарощування монопольних утворень.
Невиконання зазначеного порядку може призвести до двох правопорушень:
• здійснення концентрації, ліквідації з порушенням вимоги розпорядження, прийнятого антимонопольни-ми органами за результатами розгляду заяви;
• здійснення концентрації господарюючих суб'єктів без звернення до антимонопольних органів.
Для здійснення дієвого контролю за економічною концентрацією і запобігання порушенням антимонопольного законодавства нормативними актами, що регламентують цей процес, передбачено кілька адміністративно-правових охоронних засобів впливу.
Одним з них є відмова Антимонопольного комітету, його відділення у наданні згоди на економічну концентрацію. Така відмова нерідко застосовується у практиці Антимонопольного комітету України1.
У 1995 р. показовою в цьому відношенні була справа про створення Державної холдингової компанії "Укрсіль-госпмашсервіс" на базі Української національної компанії "Укрсільгоспмаш", до складу якої пропонувалося включити 106 підприємств сільськогосподарського машинобудування, тобто майже всіх виробників галузі. Анти-монопольний комітет не міг погодитися з монополізацією важливої для забезпечення розвитку агропромислового комплексу галузі і відмовив у наданні згоди на створення такої компанії. Разом з тим Комітет підтримав пропозицію Мінмашпрому України щодо створення кількох великих холдингових компаній з виробництва самохідних сільгоспмашин (тракторів, комбайнів). У подальшому з
Антимонопольннй комитет Украинн. Годовой отчет. — К, 1994. - С. 16.
урахуванням вимог Комітету 27 підприємств галузі звернулися за отриманням згоди на створення акціонерного товариства закритого типу "Укрсільгоспмаш". Не вбачаючи загрози для конкуренції, на цей раз Комітет дав згоду на створення товариства. При цьому було також ліквідовано організаційну структуру монопольного типу УНК "Укрсільгоспмаш"1.
У 1996 р. загальна кількість випадків надання згоди органами Комітету в процесі контролю за економічною концентрацією та випадків відмови у наданні згоди становила відповідно 785 і 44. Серед них: створення холдингових компаній — 42 випадки згоди, 2 — відмови; створення об'єднань підприємств — 193 і 9; створення господарських товариств — 295 і 14; придбання активів господарюючих суб'єктів — 19 і 3; придбання часток господарюючих суб'єктів — 125 і 4; поглинання у процесі приватизації — 18 і 0; злиття, приєднання господарюючих суб'єктів — 50 і 7; інших дій, передбачених Положенням про контроль за економічною концентрацією, — 43 і 5.
Розглядаючи заяви і справи про економічну концентрацію, органи Комітету виходили з того, що згода на здійснення концентрації може бути надана, якщо це не призведе до монополізації товарних ринків, створення монопольного утворення чи суттєвого посилення монопольного становища учасників концентрації.
Згода на концентрацію органами Комітету надавалася здебільшого у разі створення: об'єднань, які є вертикально інтегрованими структурами; асоціацій, які не обмежують конкуренцію на товарних ринках, замість структур монопольного типу; об'єднань, створення яких не призведе до появи монопольних утворень і не створить загрози конкуренції на відповідних товарних ринках.
У 1996 р. започатковано контроль Антимонопольного комітету за створенням промислово-фінансових груп (ПФГ), серед яких, зокрема, були ПФГ "Укрзалізпром", Транснаціональна ПФГ "Радіоелектронні технології"
Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1995. — С. 32-33.
та ін. У зв'язку з тим, що документи зазначених груп не відповідали чинному законодавству, згода на їх створення не надавалася.
У деяких випадках, керуючись повноваженнями, передбаченими ст. 8 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Комітет давав згоду на економічну концентрацію, яка призводила до монополізації певних товарних ринків, якщо виграш для суспільних інтересів переважав негативні наслідки обмеження конкуренції. Таких випадків у 1996 р. було два, вони стосувалися створення асоціації "Ядерний страховий пул України" та корпорації "Співдружність"1.
Так, до Комітету надійшла заява на одержання згоди на створення асоціації "Ядерний страховий пул України". Метою асоціації є координація діяльності її учасників у сфері страхування ядерних ризиків, пов'язаних із виробництвом, експлуатацією, зберіганням або транспортуванням радіоактивних матеріалів. У ході розгляду заяви було виявлено, що створювана асоціація може зайняти монопольне становище на ринку страхування ядерних ризиків. Разом з тим її створення забезпечить координацію дій засновників з акумулювання коштів на виплату страхових сум та проведення превентивних заходів для підвищення безпеки ядерної промисловості України. Крім того, створення зазначеної асоціації сприятиме співстрахуванню при розподілі великих ядерних ризиків, допоможе у реалізації цілей Віденської конвенції "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду", до якої Україна приєдналася 12 липня 1996 р. У процесі розгляду заяви до установчих документів асоціації на вимогу Комітету було внесено зміни, які обмежили можливість здійснення асоціацією координації діяльності її учасників на інших сегментах ринків страхування. Зваживши негативні та позитивні наслідки створення асоціації "Ядерний страховий пул України", Комітет дійшов висновку, що це дасть можливість одержати виграш для суспільних інтересів, який пе-
1 Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К, 1996. — С. 27-28.
реважатиме негативний ефект від обмеження конкуренції на загальнодержавному ринку страхування ядерних ризиків, і своїм розпорядженням дав згоду1.
У Положенні про контроль за економічною концентрацією відмову у наданні згоди на економічну концентрацію сформульовано як заборону здійснення концентрації (пункти 15, 16 і 20), що є неточним, оскільки заборона встановлюється законодавством, у той час як Антимоно-польний комітет дає або не дає згоду на здійснення концентрації. Тому вважаємо за доцільне сформулювати в законодавстві як превентивний засіб впливу відмову Антимонопольного комітету, його відділення у наданні згоди на економічну концентрацію, а також вказати підстави до її застосування, які також не названі у зазначеному Положенні. У п. 20 лише передбачено, що в розпорядженні вказуються результати розгляду справи по суті, наводяться мотиви рішення, зазначаються дії, які заявник повинен виконати або від яких утриматися. Важливо, що у п. 20 Положення зазначено, що у разі заборони концентрації, ліквідації в рішенні можуть бути запропоновані дії і зобов'язання, за умови виконання яких Комітет, його відділення матимуть підстави надати згоду на концентрацію, ліквідацію. Зазначені дії та зобов'язання потребують конкретизації в законодавстві.