У законі Китаю проти недобросовісної конкуренції зазначається, що термін "недобросовісна конкуренція" стосується дій підприємців, які порушують цей закон, законні права та інтереси інших підприємців, руйнуючи соціальний та економічний порядок (ст. 2). Зокрема, в законі вказано, що підприємці не можуть брати участь у ринковій торгівлі і завдавати шкоди конкурентам такими недобросовісними методами: 1) видавати товарний знак іншої особи за свій власний; 2) неправомірно використовувати ім'я, упаковку відомих товарів або схожих з відомими товарами, що вводить покупців в оману стосовно цих товарів; 3) неправомірно використовувати найменування підприємства або ім'я іншої особи, що вводить людей в оману; 4) використовувати на товарах позначення якості, що є підробленими або використовуються без дозволу, фальсифікувати місце походження товарів або неправдиво заявляти про їх якість1.
ВИСНОВКИ
Аналіз поняття недобросовісної конкуренції в Україні і порівняння його із зарубіжними аналогами дає можливість зробити такі висновки.
Недобросовісна конкуренція — це порушення правил поведінки, які склалися, широко застосовуються у підприємництві та визнаються підприємцями як обов'язкові ділові норми, що завдає шкоди відносинам добросовісної конкуренції і свободи у підприємницькій діяльності.
Слід припустити, що кількість видів правопорушень, які є недобросовісною конкуренцією, і перелік їх складів, що створюють загрозу безпеці конкурентного процесу в ринковій економіці, розвиватимуться протягом часу, зумовлені не тільки зміною соціально-економічних умов в Україні і розвитком підприємницької діяльності, а й змі-
1 The Encyclopedia of Chinese Law: National and Regional Laws of China. Vol. II. - Hong Kong: Asia Law and Practice. - 1995.
ною конкурентного законодавства, спрямованого на досягнення балансу між забезпеченням свободи підприємницької діяльності та її стабільністю і захищеністю.
2. Правові засоби захисту від недобросовісної конкуренції
Одним з трьох видів правопорушень, названих у Законі України "Про захист від недобросовісної конкуренції", є неправомірне використання ділової репутації. Він включає три склади правопорушень: неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу (глава 2).
Згідно зі ст. 4 цього закону неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, назв місць походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання, який має пріоритет на їх використання. Отже, цей склад правопорушення пов'язаний з незаконним використанням результатів інтелектуальної діяльності і засобів індивідуалізації або підприємця, або його товарів, послуг без згоди їх законного володаря.
Аналіз недобросовісної конкурентної практики у 1994 р. свідчив, що найпоширенішою категорією протиправних дій було незаконне використання чужої репутації. Одна третина порушених справ з недобросовісної конкуренції стосувалася неправомірного використання товарних знаків, фірмових найменувань, імітації, копіювання та прямого відтворення товару іншого підприємця, самочинного використання його імені.
Так, до Антимонопольного комітету України надійшла заява Міжнародної фінансової корпорації (МФК) про не-
правомірну рекламу і самочинне використання її імені з боку акціонерного товариства "Міжнародна фінансова корпорація". Під час розгляду заяви було встановлено, що в березні—квітні 1994 р. у деяких газетах була розміщена реклама, яка від імені МФК пропонувала програму соціального захисту населення шляхом акумулювання заощаджень громадян під певний відсоток. МФК не мала до цієї програми жодного відношення. За даним фактом Антимонопольний комітет України порушив справу. У ході розслідування було встановлено, що рекламну компанію організувало акціонерне товариство "Міжнародна фінансова корпорація" (м. Дніпропетровськ), засновниками якого були дві фізичні особи, а статутний фонд становив 5 млн. крб. Внаслідок цих дій було вчинено порушення, передбачене абзацем другим ст. 7 Закону України "Про обмеження монополізму...", — неправомірне використання фірмового найменування іншого підприємця, самовільне використання його імені. Розпорядженням Антимонопольного комітету України відновлено порушені права відомої у світі міжнародної інституції, а самозванці були зобов'язані припинити недобросовісну рекламу і змінити назву1.
У 1995 р. однією з найпоширеніших категорій розглянутих Антимонопольним комітетом України справ, пов'язаних із недобросовісною конкуренцією, було використання фірмового найменування, знака для товарів і послуг іншого підприємця, самовільне використання його імені (17 відсотків розглянутих справ). Характерними прикладами цих порушень були такі:
неправомірне використання знака для товарів і послуг "Електрон" акціонерним товариством "Електрон-Рясне";
неправомірне використання фірмового найменування "Роксолана" українсько-австрійсько-американським спільним підприємством "Аускопрут";
неправомірне використання знака для товарів і послуг "Fanta" Донецьким виробничим об'єднанням по випуску
Антимонопольннй комитет Украинн. Годовой отчет. — К., 1994. - С. 21.
ародовольчих товарів, акціонерним товариством "ЛІК" і Молочанським заводом по виробництву пива і напоїв агропромислової асоціації "Агропромінтер";
неправомірне використання знака для товарів і послуг "Coca-Cola" Чернігівським пивзаводом "Десна".
Внаслідок втручання Антимонопольного комітету України зазначені протиправні дії були припинено1.
У 1996 та 1997 роках порушення, пов'язані з неправомірним використанням фірмового найменування, знака для товарів і послуг, як і раніше, залишалися серед найпоширеніших категорій порушень, про що свідчить розгляд справ про недобросовісну конкуренцію2.
Оскільки, як було відзначено, найбільш характерними порушеннями є неправомірне використання чужого фірмового найменування і знаків для товарів і послуг, розглянемо їх детальніше.
У підприємницьких відносинах недостатньо, щоб підприємець вільно вступав у відносини з іншими суб'єктами і володів достатнім ступенем стабільності у цих відносинах. Підприємці повинні інвестувати кошти, час і інтелектуальну працю в зусилля по визначенню свого товару, послуги або сфери підприємництва і відмежування його від інших з тим, щоб споживачі знали про його існування на ринку. Навіть якщо підприємець спеціально не визначає себе і свій товар або послугу на ринку, він заінтересований у попередженні використання його відмітних ознак іншими підприємцями, щоб запобігти неправильному уявленню споживачів про його товар, послугу або підприємницьку діяльність. Такими найважливішими ознаками є товарний знак (знак для товарів і послуг) і фірмове найменування підприємця.
Знак для товарів і послуг — це позначення, за яким товари (послуги) одних підприємців відрізняються від однорідних товарів (послуг) інших підприємців. Згідно із Законом України "Про охорону прав на знаки для
1 Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1995. — С. 43-44.
2 Там само. - К, 1996. - С. 19.
товарів і послуг"1 об'єктом знака можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі або поєднанні кольорів. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом3 яке надає його власникові виключне право користуватися і розпоряджатися ним на свій розсуд. Свідоцтво також надає його власникові право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу, за винятком випадків, коли використання знака згідно із законом не визнається порушенням прав власника свідоцтва. Отже, неправомірним слід визнати будь-яке використання знака для товарів і послуг іншими особами без дозволу його власника, у тому числі застосування його на товарах і при наданні послуг, на упаковці товару, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, при демонструванні експонатів на виставках і ярмарках, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній із введенням товарів і послуг у господарський обіг.
Одним з особистих немайнових прав підприємця — юридичної особи є право на фірмове найменування, що дає можливість відрізнити даний суб'єкт підприємницької діяльності від інших. Вимоги до найменування підприємства містяться у ст. 9 Закону України "Про підприємства в Україні" — у найменуванні підприємства визначаються його назва (завод, фабрика, майстерня та ін.), вид та ін. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про господарські товариства" у найменуванні товариства мають бути зазначені вид товариства, для повних і командитних товариств — прізвища (найменування) учасників товариства та інші необхідні відомості.
Неправомірне використання фірмового найменування іншого підприємця означає порушення охоронюваного законом виключного права на індивідуалізацію його як юридичної особи, що служить відмежуванню від інших, схожих з ним, суб'єктів підприємницької діяльності. Це
1 Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 7. - Ст. 36.
порушення включає і самовільне використання найменування іншого підприємця.
Право на найменування захищається законом від посягань інших осіб на використання такого самого найменування, оскільки мета найменування підприємця — індивідуалізація і недопущення його змішування з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.