По-перше, в той час як міри юридичної відповідальності застосовуються лише за наявності правопорушення, засоби захисту можуть застосовуватися як за наявності правопорушення, так і за його відсутності, зокрема при об'єктивно протиправному вчинку, за відсутності вини особи. Засоби захисту, які, як і міри відповідальності, є примусовими, відрізняються від них тим, що реалізуються незалежно від наявності вини правопорушника (суб'єкта), а т^кож за відсутності деяких інших елементів, що включаються до складу правопорушення.
По-друге, застосування мір юридичної відповідальності зумовлює покладення на правопорушника додаткового обтяження (наприклад, адміністративна відповідальність виявляється у покладенні додаткового обов'язку або позбавленні прав), а застосування засобів захисту, як прави-
1Алексеев С. С. Общая теория права. - М., 1981. - Т. 1. - С. 280-283; Яковлев В. Ф. Гражданско-правовой метод регулирования об-щественннх отношений. — Свердловск. — 1972. — С. 125; Стоякин Г. Я. Мерн защитьі в советском гражданском праве: Авто-реф. дис. ... канд. юрид. наук. — Свердловск. — 1973; Тархов В. А. Гражданско-правовая ответственность й мерн защитн // Хозяйство. Право. Управление. — Саратов. — 1977. — Вьш. 3. — С. 94—103; Шевченко Я. Н. Средства защитн в гражданском праве // Советское госу-дарство й право. —1977. — № 7. — С. 55—62; Власник і право власності. - К., 1994. - С. 129-133.
ло, не супроводжується додатковими обов'язками, позбавленням прав.
По-третє, у той час як основною функцією юридичної відповідальності, у тому числі адміністративної, є каральний і виховний вплив на правопорушника1, основною функцією засобів захисту є запобігання правопорушенням, їх шкідливим наслідкам або відновлення становища, що існувало до правопорушення.
Враховуючи ці особливості, адміністративно-правові засоби захисту можуть бути визначені як засоби адміністративного примусу, що їх застосовують як за наявності, так і за відсутності складу правопорушення, та спрямовані на запобігання правопорушенням, усунення їх шкідливих наслідків.
' 2. Види адміністративно-правових засобів
' захисту підприємництва
Виходячи з поняття адміністративно-правових засобів захисту, до їх числа можна віднести ряд передбачених у законодавстві про підприємництво примусових засобів впливу.
1. Тимчасове припинення (зупинення) діяльності — одна з поширених адміністративно-правових санкцій.
Це, наприклад, тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, передбачене Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" і врегульоване Положенням про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності спеціальних санкцій — тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності і застосування режиму індивідуального ліцензування за порушення чинного законодавства України у сфері зовніш-
Коваль Л. В. Административно-деликтное отношение. — К, 1986. — С. 127; Кивалов С. В. Таможенное право (административная ответственность за нарушение таможеннмх правил). — Одесса. — 1997. - С. 66.
ньоекономічних відносин і валютного регулювання, затвердженим наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України (МЗЕЗторг) від 5 червня 1995 р. № 103 в редакції від 28 квітня 1998 р. № 248.
Ця санкція передбачає позбавлення права займатися зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів усіх форм власності та іноземних суб'єктів господарської діяльності при проведенні експортно-імпортних операцій з товарами (послугами), її підставами є: порушення суб'єктом податкового, валютного, митного та іншого законодавства стосовно сфери зовнішньоекономічної діяльності; виявлення валютних цінностей, розміщених з порушенням встановленого порядку на рахунку і внесках за межами України українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, інші порушення Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" або пов'язаних із ним законодавчих актів України, здійснення дій, що можуть завдати шкоди інтересам національної економічної безпеки (п. 2 Положення).
Тимчасове припинення діяльності підприємств передбачено Положенням про порядок тимчасового припинення діяльності підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів, затвердженим постановою Верховної Ради України від 25 січня 1995 р.1. Діяльність вищезазначених господарюючих суб'єктів тимчасово припиняється у разі, якщо інші заходи впливу не дали чи не дадуть належних результатів, зокрема:
• повторного виявлення протягом 90 календарних днів одного й того ж порушення (наприклад, обману споживачів);
• виявлення недоліків, причини яких не можна усунути негайно, а подальша діяльність його може заподіяти шкоду життю, здоров'ю чи майну споживачів;
1 Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 5. — Ст. 34.
• невиконання господарюючими суб'єктами приписів державних органів у справах захисту прав споживачів про припинення порушень прав споживачів (п. З Положення).
Тимчасове припинення діяльності передбачає зупинення на певний час (до усунення виявлених недоліків) роботи структурних підрозділів, пов'язаних з обслуговуванням споживачів і реалізацією (виробництвом) товарів (п. 6 Положення). Тобто за змістом законодавства тимчасове припинення — це зупинення діяльності. Вважаємо точнішим вживання терміна "зупинення", оскільки він підкреслює відміну від припинення, що має остаточний
характер.
За порушення правил здійснення тих чи інших видів підприємницької діяльності деякі нормативні акти передбачають тимчасове зупинення не всієї діяльності, а окремих її видів (окремих операцій). Так, згідно зі ст. 39 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"1 Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і її територіальні відділення у разі відхилення від умов, визначених у дозволах на здійснення діяльності по випуску і обігу цінних паперів, а також у статуті та правилах фондової біржі, можуть, зокрема, зупиняти на строк до одного року передплату і продаж цінних паперів і зупиняти на певний строк укладення угод щодо деяких видів діяльності з випуску та обігу цінних паперів.
Правила розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів і застосування санкцій, затверджені наказом № 2 Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 9 січня 1997 p., називають поряд із зазначеними у законі також дві інші санкції — припинення допуску цінних паперів на фондові біржі або торгівлю ними на будь-якій фондовій біржі і зупинення всіх операцій на банківських рахунках відповідної юридичної особи до виконання або скасування у судовому порядку рішення про накладення штрафу (пункти 10.10 та 10Л1).
Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 38. — Ст. 508.
Вважаємо неправильним те, що підзаконний відомчий нормативний акт збільшує кількість санкцій, передбачених у законі за порушення законодавства про цінні папери.
2. Тимчасове зупинення операцій на банківських рахунках суб'єкта підприємництва.
Це, наприклад, зупинення операцій платників податків, інших платежів на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах, за винятком операцій щодо сплати податків, інших платежів у разі:
відмови у проведенні документальної перевірки чи недопущення посадових осіб органів державної податкової служби для обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з утриманням інших об'єктів оподаткування незалежно від їх місцезнаходження, обладнання, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що їх застосовують для розрахунків за готівку із споживачами, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування;
неподання органам державної податкової служби та її посадовим особам бухгалтерських звітів, балансів, податкових декларацій (розрахунків), декларацій про валютні цінності, звітів про застосування електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів;
непред'явлення свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, сертифікатів відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем;
порушення підприємством, установою, організацією, громадянином—суб'єктом підприємницької діяльності встановленого законом порядку реєстрації в органі державної податкової служби як платників податків, відсутності обліку об'єктів оподаткування або коли існує реальна загроза витрачання коштів чи відчуження майна, вилучення яких у встановленому законом порядку є єдиним засобом відшкодування збитків, завданих державі, у зв'язку з неплатоспроможністю юридичної особи, що переві-
ряється (ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні")1.
Прикладом також може бути зупинення всіх операцій на банківських рахунках юридичної особи до виконання або скасування у судовому порядку рішення про накладення штрафу у разі виявлення ознак правопорушення у вигляді випуску в обіг або розміщення не зареєстрованих згідно з чинним законодавством цінних паперів або діяльності на ринку цінних паперів без спеціального дозволу (ліцензії). Ця санкція застосовується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до п. 5 Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Указом Президента України від 14 лютого 1997 p. № 142/972.