З одного боку, велика кількість таких зловживань, що мають місце у відносинах між підприємцями, пояснюється суб'єктивними та об'єктивними особливостями перехідного періоду, зокрема відсутністю ефективного власника на підприємствах, невмінням керівників підприємств налагодити пошук нових партнерів; підтримкою певних
1 Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К, 1995. — С. 36-38.
монопольних утворень з боку владних структур шляхом надання їм пільг і переваг, нерозвинутістю інфраструктури ринків, перш за все інформаційної тощо. З іншого боку, органами Комітету був організований процес планових наскрізних перевірок монопольних утворень, що збільшило коефіцієнт виявлення порушень. Цьому сприяло й те, що на початок 1996 р. Комітетом було сформовано базу даних стосовно рівня монополізації двох тисяч ринків, на яких діють 2,7 тис. монопольних утворень, а також збільшення активності підприємців, інтереси яких ущемлюються внаслідок зловживань, у відстоюванні своїх прав за допомогою механізмів антимонопольного законодавства.
Всього у 1996 р. надійшло 174 заяви про зловживання господарюючими суб'єктами монопольним становищем, за результатами розгляду яких припинено 137 порушень.
Найчастіше у 1996 р. зловживання монопольним становищем здійснювалися у вигляді:
• нав'язування умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не належать до предмета договору, в тому числі нав'язування товару, не потрібного контрагентові (137 порушень, або 36 відсотків від усіх припинених);
• встановлення монополько високих цін, що призводить до порушення прав споживачів (129 порушень, або 34 відсотки);
• встановлення дискримінаційних цін на свої товари, що обмежують права окремих споживачів (84 порушення, або 22 відсотки).
Ці три види порушень становили 92 відсотки від усіх випадків зловживань монопольним становищем1.
У 1997 р. з припинених Антимонопольним комітетом України 976 порушень антимонопольного законодавства більше третини (381) припадало на зловживання монопольним становищем2.
1 Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1996. — С. 11-12.
2 Бизнес. - 1998. - № 10. - С. 9. ~ "
Так, за зверненням до Антимонопольного комітету України керівних осіб Української ліги підприємців АПК, Національної асоціації бірж України, Української академії наук соціального прогресу щодо ситуації, яка склалася в Україні на ринку зерна та іншої сільськогосподарської продукції, було почато розслідування діяльності компанії "Хліб України".
Виявилося, що компанія разом з підпорядкованими їй представництвами і хлібоприймальними та хлібозаготовчими підприємствами у 1997 р. посіла монопольне стано-| вище на регіональному ринку послуг заготівлі, переробки Ш і зберігання зерна у межах Дніпропетровської, Луган-Ц ської, Львівської, Миколаївської, Харківської, Херсон-т ської та Черкаської областей.
•• Своєю телеграмою від 4 серпня 1997 р. № 3-1-02/902
I до директорів представництв компанії голова її правління |ї категорично заборонив хлібоприймальним і зернопере-рі робним підприємствам приймати зерно від КСП, фер-
II мерських господарств інших областей, з якими не був Ц укладений договір на поставку зерна у держресурси. І Приймання зерна від них могло здійснюватися тільки за Р наявності довідки райзаготінспекції про виконання roc-Is подарством державного і регіонального замовлень та пов-К не погашення заборгованості останніх років за авансами і Ц натуральним кредитом.
В Дії компанії згідно зі ст. 4 Закону України "Про обме-Ш ження монополізму..." кваліфіковано як зловживання мо-I нопольним становищем на ринку. На компанію "Хліб І України" накладено штраф у розмірі ЗО тис. грн., врахо-I: вуючи, що порушення припинене у зв'язку з практичним Р завершенням заготівлі зерна врожаю 1997 р. за держза-р мовленням1.
* У 1998 р. Луганське територіальне відділення Антимонопольного комітету оштрафувало підприємство "Луганс-телеком" на 5,86 тис. грн. за встановлення дискримінаційних цін на послуги телефонного зв'язку для ряду підприємців, а також за відмову в наданні таких послуг.
1 Бизнес. - 1998. - № 24. - С. 8.
Заподіяні споживачам збитки у розмірі 29,076 тис. грн. підприємство "Луганстелеком" погодилося відшкодувати добровільно.
У 1998 р. робота Антимонопольного комітету була зосереджена в основному на порушеннях, що завдають найбільшої шкоди економіці держави, до яких належать у першу чергу зловживання монопольним становищем з боку природних монополістів. На їх частку припадало в першому півріччі 1998 р. 34,8 відсотка всіх порушень. Здебільшого не додержують закону підприємства жилко-мунхозу, транспорту і ТЕКу. Головною причиною тому став самий факт існування природних монополій у колишньому вигляді. Без реструктуризації і приведення їх затрат до розумну меж держава не в змозі протистояти такому свавіллю. Наприклад, на залізничному транспорті подібні порушення допускають усі — від Державної адміністрації залізничного транспорту до її окремих підрозділів і навіть станцій. Замість прямого підвищення цін природними монополістами намітилася тенденція нена-дання або неповного надання послуг, але за колишню ціну. Якщо раніше природні монополісти намагалися використати своє монопольне становище для збільшення прибутку, то тепер вони перешкоджають появі на ринку конкурентів1.
ВИСНОВКИ
Внаслідок аналізу законодавства про зловживання монопольним становищем на ринку в Україні і практики його застосування, а також порівняння із зарубіжними аналогами можна зробити такі висновки.
Використання у Законі України "Про обмеження монополізму..." для визначення домінування на ринку виключно критерію частки підприємця на ринку не є задовільним.
1 Бізнес. - № 28. - С. 45; там само. - № ЗО. - С. 6.
| І |
Щоб визнати становище підприємця домінуючим необхідно виявити дві умови — його частки на ринку і здатність обмежувати конкуренцію. З точки зору критерію "здатність обмежувати конкуренцію" домінуючим слід визнати становище підприємця на ринку певного товару, яке дає йому можливість здійснювати вирішальний вплив на конкуренцію, ускладнювати доступ на ринок іншим підприємствам або іншим чином обмежувати свободу їх підприємницької діяльності. Виявлення домінуючого становища підприємця не повинно зводитися лише до визначення його частки на ринку, а мати комплексний характер, який включає врахування наявності конкуренції, доступу інших підприємців на ринок, існування бар'єрів для доступу на ринок тощо. Про домінування суб'єкта на ринку може свідчити те, що у нього немає жодного конкурента або він не зазнає істотної конкуренції, посідає щодо конкурентів пе-^ реважне становище на національному або локальному Н| ринку, куди доступ обмежений, що призводить до неза-Н| лежності його діяльності від конкурентів, покупців або Н постачальників.
Н Критерій частки на ринку має бути підставою не фак-Н. ту домінування на ринку, а лише його презумпції, що НІ підприємець може спростувати шляхом доведення, що Н| його становище на ринку не є домінуючим, незважаючи Н| на перевищення граничної величини частки на ринку. Н Вважаємо необгрунтованим надання Антимонополь-Н йому комітету повноважень визначення монопольного
• становища на ринку підприємців, частка яких на ринку
•і менше 35 відсотків. В інтересах захисту підприємців не-Hf обхідна фіксація критеріїв визначення монопольного ста-В| новища підприємця безпосередньо в імперативній нормі
В закону.
• Необхідно сформулювати в законі визначення поняття Н "зловживання монопольним становищем на ринку", де Ну як основний критерій визнання тієї чи іншої дії або без-Н' діяльності зловживанням обрати можливість істотного Н обмеження ним конкуренції, що виключалося б при нормально функціонуючій конкуренції на ринку.
р. Перелік названих у законі дій, що їх визнають зловживанням монопольним становищем на ринку, не повинен мати вичерпного характеру, оскільки зловживанням слід визнавати не тільки безпосередньо зазначені в законі дії, а й будь-яку поведінку домінуючого на ринку суб'єкта, що може істотно негативно впливати на конкурентну структуру ринку. Іншими словами, це ті дії і бездіяльність такого суб'єкта, предметом, потенційним або дійсним результатом яких є істотне обмеження конкуренції, що перешкоджає доступу на ринок, обмежує ринкові можливості інших суб'єктів або дискримінує їх.
Крім того, такий перелік необхідно доповнити іншими поширеними складами правопорушень. Це, зокрема, застосування неоднакових умов до еквівалентних угод, які мають несприятливі наслідки для конкуренції; підпорядкування угод комерційне не пов'язаним з ними зобов'язанням.
Деякі поняття, пов'язані зі зловживанням монопольним становищем на ринку, потребують законодавчої дефініції. Так, вимагають законодавчого визначення обмежувальні умови договору, нав'язування яких контрагентові вважається зловживанням, а також поняття монопольної ціни, у тому числі монопольне високої ціни і монопольне низької ціни.
Необхідно передбачити можливість виключення про-типравності певних дій, які формально відповідають ознакам правопорушень, при доведеності суб'єктами, що їх учинили, відсутності істотних для ринку і конкурентоспроможності негативних наслідків.