Відносно реклами зброї в Законі України "Про рекламу" встановлено таке обмеження: реклама зброї здійсню-
ється тільки в спеціалізованих виданнях, а також безпосередньо у приміщеннях торговельних закладів (підприємств), які реалізують зброю, або на відповідних виставках (заходах). Порядок рекламування бойової зброї, озброєнь і військової техніки, а також зброї, яка відповідно до законодавства України може перебувати у власності осіб, встановлює Кабінет Міністрів України (ст. 22 закону).
Спеціальні, досить жорсткі вимоги пред'являються до реклами цінних паперів і послуг, пов'язаних із залученням коштів населення. Це зумовлюється тим, що утвердження престижу і довіри до цього ринку неможливо без впорядкування відповідної реклами. Адже саме недобросовісна реклама залучення коштів населення і цінних паперів була одним з основних факторів дискредитації їх в останні кілька років. Досить згадати скандальні історії з "Укрбудтрастом", "Фінтрастом" та іншими компаніями (цей список можна продовжити), керівники яких, зібравши у населення "багатий урожай", зникли у невідомому напрямі, їм вдалося це зробити, зокрема, внаслідок широкої недобросовісної рекламної компанії з обіцянками вкладникам надзвичайних відсотків.
Згідно з п. 1 ст. 23 Закону України "Про рекламу" реклама послуг, пов'язаних із залученням коштів населення (банківських, страхових тощо) або осіб, які їх здійснюють, та цінних паперів можлива лише за наявності відповідної ліцензії чи іншого дозволу, що підтверджує право на здійснення цього виду діяльності. Така реклама має містити найменування органу, який видав ліцензію (спеціальний дозвіл), та номер чинної ліцензії (дозволу).
Наявність такої вимоги означає, що рекламодавець, який є професійним учасником відповідного ринку, зобов'язаний включати в рекламу відомості про право здійснення ним на ринку тих видів діяльності, які рекламуються, що підтверджуються відповідними документами.
Це положення не застосовується, якщо дається тільки реклама логотипа, назви особи (без реклами послуг).
Відповідно до п. 2 ст. 23 закону у рекламі таких послуг або осіб, які їх здійснюють, цінних паперів забороняється повідомляти про розміри очікуваних дивідендів та також
іншу інформацію про майбутні прибутки, крім фактично виплачених за підсумками не менш ніж одного року.
Отже, порушенням заборони слід вважати публічне гарантування або доведення іншим чином до відома потенційних власників даних про доходність цінних паперів, у тому числі передбачуваний розмір доходів за ними та прогнози зростання їхньої курсової вартості.
В практиці трапляються такі порушення.
Так, у Дніпропетровському територіальному відділенні Антимонопольного комітету України було розглянуто справу про недобросовісну рекламу довірчого товариства "Дніпропетровська фінансова компанія", що гарантувало всім вкладникам щомісячний доход у розмірі ЗО відсотків від суми внеску. Під час розгляду справи було доведено, що довірче товариство вчинило дії, які кваліфікуються як недобросовісна реклама. За розпорядженням голови територіального відділення порушення було припинено1.
Реклама щодо інших видів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства України вимагають спеціального дозволу, має містити посилання на номер чинної ліцензії та найменування органу, що її видав (ст. 24 закону).
Відповідно до ст. 25 закону, реклама про зниження цін на продукцію (розпродаж) має містити відомості про місце, дату початку та закінчення розпродажу, а також відсоткове співвідношення розміру зниження до попередньої ціни реалізації товару.
4. Недобросовісна реклама
Раніше питання стосовно недобросовісної реклами регулювалися Указом Президента України "Про заходи щодо запобігання недобросовісній рекламі та її припинення" від 5 грудня 1994 р.
1 Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1995. — С.47.
Нині недобросовісна реклама визначається Законом України "Про рекламу" як реклама, що внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, умовчання, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження та інших вимог, передбачених законодавством України, вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам та державі. Недобросовісну рекламу заборонено (ст. 10).
Недобросовісну рекламу у Законі України "Про захист від недобросовісної конкуренції" не включено до складів правопорушень, що визнаються недобросовісною конкуренцією, проте, враховуючи її визначення і невичерпний перелік видів правопорушень, що визнаються недобросовісною конкуренцією, вважаємо, що недобросовісна реклама підпадає під загальне поняття недобросовісної конкуренції. Різниця в законодавчому формулюванні полягає в тому, що ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" не пов'язує недобросовісну конкуренцію з можливістю завдати або завданням збитків конкурентам, у той час як ст. 10 Закону України "Про рекламу" передбачає можливість заподіяння шкоди особам або державі як необхідний елемент складу правопорушення, що визнається недобросовісною рекламою.
Визначення того, вводить чи може ввести реклама в оману споживачів реклами, залежить від тлумачення цієї інформації потенційними споживачами, яким її адресовано. Отже, навіть об'єктивно правдиві твердження можуть вводити в оману, якщо потенційні споживачі, яким цю рекламу адресовано, тлумачать її неправильно. Однак забороненою є тільки така реклама, яка внаслідок недостовірності або інших порушень законодавства здатна ввести в оману, тобто негативно впливати на рішення споживача про придбання товару.
Недобросовісною є реклама, що порушує загальні вимоги до неї, зокрема:
• поширює інформацію щодо продукції, виробництво або реалізацію якої заборонено законодавством України;
• вміщує твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального і майнового стану,
расової та національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, за мовними ознаками, за родом і характером занять, місцем проживання, за інших обставин або такі, що дискредитують продукцію інших осіб;
• подає відомості або закликає до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;
• використовує засоби і технології, які безпосередньо діють на підсвідомість споживача;
• наводить твердження, що дискримінують осіб, які не користуються продукцією, що рекламується;
• використовує або імітує зображення Державного Герба України, Державного Прапора України та звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів України, крім випадків, передбачених законодавством;
• рекламує продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація якої вимагає наявності спеціального дозволу (ліцензії) у разі відсутності відповідного сертифіката, ліцензії;
• вміщує зображення фізичної особи або використовує її ім'я без згоди останньої;
• імітує (копіює або наслідує) загальне вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі іншої продукції, якщо інше не передбачено законодавством України про авторське право і суміжні права.
Недобросовісною може бути також визнана реклама, що порушує спеціальні вимоги, викладені у Законі України "Про рекламу", зокрема ті, що стосуються реклами лікарських засобів, виробів медичного призначення, засобів профілактики, діагностики і лікування, тютюнових виробів та алкогольних напоїв, зброї, послуг, пов'язаних із залученням коштів населення, цінних паперів, реклами інших видів підприємницької діяльності, які вимагають
спеціального дозволу, і реклами про зниження цін на продукцію (розпродаж).
Недобросовісна реклама — одне з найпоширеніших порушень, що визнаються недобросовісною конкуренцією. Про це свідчать такі факти.
У 1994 р. серед розглянутих Антимонопольним комітетом України справ про недобросовісну конкуренцію справи щодо недобросовісної реклами становили переважну більшість, чимало з них стосувалися недобросовісної порівняльної реклами1.
У 1995 р. досягнення неправомірних переваг у конкуренції шляхом замовлення, виготовлення, розміщення або розповсюдження реклами, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, становили 60 відсотків розглянутих Антимонопольним комітетом України справ про недобросовісну конкуренцію2. Протягом 1995 р. значну кількість порушень було виявлено і припинено внаслідок проведення перевірок рекламної діяльності суб'єктів, що мають широку мережу філій, дочірніх підприємств тощо. Серед них: закриті акціонерні товариства "Український будинок Селенгу", "Український національний будинок Селенгу" та недержавний пенсійний фонд "Оберіг". Тільки у цих суб'єктах підприємницької діяльності, їх філіях, дочірніх підприємствах було виявлено і припинено 29 порушень щодо вимог чинного законодавства України, яке регулює рекламну діяльність.
Структура порушень, припинених внаслідок заходів, вжитих Комітетом, була такою: