У Положенні про порядок одержання згоди Антимонопольного комітету України на створення холдингових компаній у процесі корпоратизації і приватизації (п. 11) і в Положенні про порядок одержання згоди Антимонопольного комітету України на поглинання господарюючих суб'єктів в процесі приватизації (п. 14) сформульовано два види відмови у наданні відповідної згоди: 1) відмова у наданні згоди на створення холдингової компанії (поглинання господарюючих суб'єктів у процесі приватизації) — її можна назвати безумовною відмовою; 2) відмова у наданні згоди на створення холдингової компанії (поглинання господарюючих суб'єктів у процесі привати-
Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1996. — С. 94.
зації) із зазначенням умов, при виконанні яких така згода може бути надана, — її можна назвати умовною відмовою. Перевагами позначення відмови у наданні згоди на економічну концентрацію у цих двох Положеннях на відміну від Положення про контроль за економічною концентрацією є не тільки точніше визначення ("відмова в наданні згоди", а не "заборона"), виділення двох різновидів відмови, а й зазначення підстав відмови: недодержання умов, що обмежують створення холдингової компанії, встановлених Положенням про холдингові компанії; загроза істотного обмеження або усунення конкуренції на товарних ринках (ця підстава потребує конкретизації) (п. 14).
Так, Антимонопольний комітет України відмовив у створенні на базі корпорації "Укрбуд" холдингової компанії, яка б об'єднувала всі 902 підпорядковані корпорації підприємства, оскільки ця корпорація виконує 35 видів підрядних робіт і в 10 з них посідає монопольне становище з часткою на відповідних ринках від 90 до 100 відсотків. Було враховано й те, що галузь будівництва, яка має потужний потенціал для розвитку широкої конкуренції (у будівельному комплексі працює близько 2500 підприємств), не може його повністю реалізувати через наявність створених рішеннями уряду державних організаційних структур монопольного типу — концернів і корпорацій, яким делеговано функції управління майном підлеглих підприємств та організацій, у тому числі вищеназваної корпорації. Разом з тим Антимонопольний комітет визнав за можливе створити холдингову компанію на базі не більше як 270 підприємств, виходячи з вимоги, що її частка на ринку відповідних будівельних робіт не перевищуватиме 35 відсотків1.
За порушення правил економічної концентрації і ліквідації у Положенні про контроль за економічною концентрацією передбачено, крім відмови у наданні згоди на
Антимонопольннй комитет Украйни. Годовой отчет. — К, 1994. - С. 12.
концентрацію, також такі адміністративно-правові санкції:
1 • припинення порушення, у тому числі продаж над-• литкової кількості придбаних часток (акцій, паїв); ! • відновлення початкового стану; ! • припинення неправомірних угод; '. «скасування або зміна неправомірних рішень про 1 концентрацію, ліквідацію господарюючих суб'єктів (п. ЗО).
Якщо в Положенні про контроль за економічною концентрацією всі санкції названі як самостійні, то в Положенні про особливості контролю за дотриманням анти-монопольного законодавства інвестиційними фондами та інвестиційними компаніями відновлення первісного стану названо як різновид іншої санкції — припинення порушення (п. 13), що невиправдане, зважаючи на самостійний характер цих санкцій.
У Положенні про контроль за економічною концентрацією названо дві підстави застосування зазначених санкцій:
а) здійснення концентрації, ліквідації з порушенням вимоги розпорядження, яке було прийнято за результатами розгляду заяви (п. ЗО), — розпорядження про відмову у наданні згоди (ця підстава потребує точнішого визначення);
б) здійснення концентрації господарюючого суб'єкта
1 без звернення до Антимонопольного комітету у тих
випадках, коли одержання попередньої згоди Анти-
~ монопольного комітету, його відділення на концент-
й рацію, ліквідацію є обов'язковим відповідно до По-
t:' ЛОЖЄННЯ (П. 31).
Особливістю застосування цих наслідків за другою підставою є те, що Антимонопольний комітет і його відділення починають розгляд справи про такі порушення не пізніше одного року від дня реєстрації новоутвореного господарюючого суб'єкта або укладення договору про придбання часток (акцій, паїв). Отже, на відміну від застосування санкцій за першою підставою реалізація їх за другою підставою обмежена певними часовими рамками.
Застосування мір юридичної відповідальності у вигляді накладення Антимонопольним комітетом штрафів на підприємців — юридичних осіб та адміністративних стягнень у судовому порядку можливо лише при ухиленні від виконання або несвоєчасному виконанні розпорядження Комітету про застосування названих санкцій.
Відновлення первісного стану як одна із санкцій може також застосовуватися, якщо подання завідомо недостовірної інформації призвело до надання згоди на концентрацію, ліквідацію (п. 33 Положення про контроль за економічною концентрацією). Отже, на відміну від інших санкцій, що їх застосовують за двома підставами, відновлення первісного стану може бути реалізовано за трьома підставами. Положення передбачає як альтернативу відновлення початкового стану застосування міру відповідальності — накладення штрафу. Однак вважаємо, що за одне й те саме правопорушення не доцільно застосовувати, як альтернативні, різні адміністративно-правові санкції, одна з яких накладає додаткові обтяження (штраф), а інша (відновлення початкового стану) — ні. Оскільки саме по собі накладення штрафу (застосування однієї санкції) не може відновити початковий стан (тобто замінити іншу санкцію), і штраф, і відновлення початкового стану мають бути передбачені в законодавстві не як альтернативні, а як санкції, що можуть бути реалізовані водночас.
Збитки, завдані господарюючими суб'єктами у результаті виконання розпоряджень про відновлення первісного стану у випадках, передбачених у пунктах 32 і 33 Положення, відносяться на рахунок порушників і відшкодуванню не підлягають (п. 34 Положення про контроль за економічною концентрацією). Отже, санкцією є відмова у відшкодуванні збитків, яких завдано господарюючим суб'єктом у результаті виконання розпоряджень про відновлення початкового стану.
висновки
Для вдосконалення процесу врегулювання економічної концентрації суб'єктів підприємницької діяльності в Україні вважаємо за доцільне таке.
Необхідно на законодавчому рівні визначити поняття "економічна концентрація підприємців" і передбачити перелік дій, які визнаються концентрацією.
Вважаємо обгрунтованою вищезазначену практику застосування Антимонопольним комітетом України контролю за концентрацією, коли при вирішенні питання про надання згоди на концентрацію враховуються не лише її негативні наслідки для конкуренції окремого ринку (можливість його монополізації, тобто створення монопольного становища або значного підсилення монопольного становища учасника концентрації, перешкоди виникненню і розвитку конкуренції), а й позитивні результати для загальнонаціональних інтересів. Тому вважаємо за потрібне передбачити у законодавстві можливість надання згоди на економічну концентрацію, якщо: а) вона не призводить до монополізації товарних ринків або обмеження конкуренції, б) вона призводить до негативних наслідків для конкуренції на певному ринку, але її позитивні результати для суспільних інтересів переважають.
Щоб захистити права підприємців, які беруть участь у концентрації, необхідно передбачити у законодавстві перелік дій і зобов'язань, що зазначаються у рішенні про відмову у згоді на концентрацію, за умови виконання яких антимонопольні органи матимуть підстави для надання згоди на концентрацію, а також їх критерії. Вважаємо, що можна зарахувати до них як дії, спрямовані на забезпечення конкуренції, так і зобов'язання структурного характеру, зокрема вимоги певної реорганізації суб'єктів, які беруть участь у концентрації.
Аналіз законодавства України про захист від монополізму у цілому дає змогу відмітити таке.
Антимонопольне законодавство як основа антимоно-польного регулювання потребує вдосконалення і розвитку. Превалюючий нині заборонний характер Закону України "Про обмеження монополізму..." може певною
мірою негативно позначитися на розвитку підприємництва за умов відсутності досить ефективних стимулюючих засобів. Переважне значення серед правових засобів забезпечення належного рівня конкуренції в економіці України має надаватися не заборонним і репресивним заходам, а запобіжним і позитивним засобам сприяння і стимулювання конкуренції у підприємницькій діяльності. Тому необхідно закріпити в законі різні заходи щодо підтримки розвитку дрібних і середніх підприємств, ініціативного розукрупнення монопольних утворень тощо.
Потребують затвердження в Законі України "Про обмеження монополізму..." норма про заохочення, підтримку і захист державою дій, що їх вживають фізичні та юридичні особи для забезпечення конкуренції і протидії антиконкурентній діяльності, а також обов'язок усіх державних органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю з підтримання конкуренції і недопущення порушень анти-монопольного законодавства.
Антимонопольне законодавство позначене засиллям підзаконних відомчих актів, що регулюють чимало важливих питань, у тому числі контроль за економічною концентрацією, процедурні положення, у той час як чимало відповідних норм закону надто абстрактні і декларативні. Тому систематизація антимонопольного законодавства необхідна на законодавчому рівні в комплексному законі. Враховуючи проголошене в Конституції України (ст. 42) зобов'язання держави захищати конкуренцію і спрямованість законодавства на досягнення цієї мети, відповідну назву можна було б дати закону.