Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1996. — С. 32.
ства тільки у випадках, коли вони є серйозною загрозою для конкуренції1.
Закон Японії про заборону приватної монополії і сприяння чесній торгівлі від 14 квітня 1947 р. містить кілька норм, що передбачають кримінальне покарання за його порушення. Стаття 98 закону передбачає, що приватна монополізація, нерозумне (надмірне) обмеження торгівлі і діяльність торгових асоціацій, які істотно обмежують конкуренцію, підлягають покаранню; ст. 90 — кримінальне покарання за порушення ст. 6 (зовнішньоторговельні угоди) і ст. 8 (І), (III), (IV) — за обмежувальну діяльність торгових асоціацій.
Сукупність галузевих мір адміністративно-правової і цивільно-правової відповідальності вважаємо за необхідне доповнити мірами кримінальної відповідальності за порушення антимонопольного законодавства в Україні, оскільки ці порушення слід вважати одними з найтяжчих господарських правопорушень. Проте встановити кримінальну відповідальність за всі порушення антимонопольного законодавства було б невірним, тому бажано передбачити таку відповідальність лише за порушення, що мають систематичний і злісний характер та завдають великої матеріальної шкоди. Зокрема, було б доцільно передбачити кримінальну відповідальність осіб, які раніше вже притягалися до адміністративної відповідальності за порушення антимонопольного законодавства або за невиконання приписів Антимонопольного комітету та його органів.
Крім мір відповідальності, охоронні засоби, що застосовуються за порушення антимонопольного законодавства, включають і засоби захисту.
Це спонукання Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями правопорушника до таких дій (бездіяльності):
• припинити незаконні дії (примушування до виконання обов'язків);
Ковасик В. Уголовное преследование нарушений антимонопольного законодательства в США // Юридическая практика. — 1996. —
№ 2. - С. 32.
• відновити первісне становище; >
• припинити неправомірні угоди між підприємцями;
• скасувати або змінити прийняті органами влади та
управління неправомірні акти;
здійснити примусовий поділ монопольних утворень. ••••'•• Щоб забезпечити дієвість охоронних правових засобів в антимонопольному законодавстві, необхідно також вдосконалити процедурний порядок розгляду Антимонопольним комітетом справ про порушення антимонопольного законодавства. Стаття 23 Закону України "Про обмеження монополізму..." лише називає органи Антимонопольного комітету, які у межах своєї компетенції розглядають справи і заяви про порушення антимонопольного законодавства і за результатами розгляду приймають рішення. Стаття 24 закону визначає порядок оскарження рішень Антимонопольного комітету України, а ст. 25 — порядок виконання його рішень. Однак ці норми мають лише загальний характер. Всі практично важливі процесуальні положення містяться у підзаконному акті — Тимчасових правилах розгляду справ про пору-* шення антимонопольного законодавства України, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. № 5, що не є виправданим.
ВИСНОВКИ
Однією з важливих проблем вдосконалення антимонопольного законодавства є підвищення ефективності системи санкцій, що їх застосовують за порушення антимонопольного законодавства.
У законодавстві необхідно передбачити вичерпний перелік підстав застосування санкцій.
Необхідно статті 166і—1664 КпАП України привести у відповідність із Законом України "Про обмеження монополізму...", оскільки при формулюванні правопорушень антимонопольного законодавства і санкцій за їх вчинення у КпАП України слід врахувати зміни, внесені у Закон у березні 1998 р.
Оскільки примусовий поділ монопольних утворень є адміністративно-правовою санкцією за порушення анти-монопольного законодавства, відповідна норма (ст. 16 Закону) має міститися не у розділі IV "Державний контроль за додержанням антимонопольного законодавства", а у розділі V "Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства".
Вважаємо невиправданим вживання в ст. 16 Закону терміна "поділ" монопольних утворень. Поділ юридичної особи є лише однією з форм (різновидів) його реорганізації. Проте примусовий поділ монопольних утворень може бути у вигляді реорганізації у будь-якій формі (наприклад, виділення структурних підрозділів зі складу суб'єкта підприємницької діяльності). Щоб запобігти термінологічній невідповідності, вважаємо за доцільне вживати у законодавстві більш вдалий термін "розукрупнення".
Обов'язковою умовою застосування примусового поділу монопольних утворень має бути дійсне або потенційне істотне обмеження конкуренції як наслідок зловживання монопольним становищем на ринку. Необхідно також врахувати фактори діяльності підприємця, що призвели до монопольного становища на ринку. Якщо таке становище було досягнуто внаслідок ефективної діяльності підприємця, вважаємо за доцільне виключити можливість його примусового поділу протягом певного періоду після досягнення монопольного становища на ринку.
Необхідно передбачити кримінальну відповідальність за порушення антимонопольного законодавства, що мають систематичний або злісний характер і завдають великої матеріальної шкоди.
Для більшої ефективності у досягненні запобіжного ефекту, вважаємо, що слід доповнити перелік адміністративно-правових примусових засобів, які застосовуються антимонопольними органами, спонуканням правопорушників до усунення наслідків порушень антимонопольного законодавства, розірвання або зміни договорів, що суперечать антимонопольному законодавству, а також укладання договору з іншим підприємцем.
Детальне регулювання процедури розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства Антимоно-польним комітетом України має бути не у відомчому нормативному акті — Тимчасових правилах, що діють вже протягом чотирьох років, а на законодавчому рівні. Це значно сприятиме забезпеченню законності, гласності, колегіальності тощо при розгляді справ про порушення антимонопольного законодавства Антимонопольним комітетом України та його органами.
Правові засоби захисту і відповідальності за порушення антимонопольного законодавства в Україні (зокрема, адміністративно-правові), не здатні належним чином виявити превентивний вплив. Необхідно вдосконалювати санкції у двох основних напрямках: 1) розвивати систему санкцій у сфері антимонопольного законодавства; 2) вдосконалювати правову процедуру їх застосування. Ці засоби слід поєднувати зі стимулюючими правовими засобами, що заохочують до конкуренції в підприємницькій діяльності.
5. Контроль за економічною концентрацією підприємців в Україні
Однією з важливих сфер відносин, які становлять предмет регулювання антимонопольного законодавства України, є економічна концентрація суб'єктів підприємницької діяльності. У законодавстві України немає визначення поняття "економічна концентрація". Вона може бути визначена як поглинання, злиття, приєднання і всі інші засоби встановлення одним суб'єктом підприємницької діяльності контролю над усією або частиною господарської діяльності іншого суб'єкта підприємництва. Економічна концентрація охоплює широке коло відносин: створення, реорганізацію (злиття, приєднання), пряме або опосередковане придбання активів (цілісних майнових комплексів) або часток (акцій, паїв) господарюючих суб'єктів усіх форм власності і організаційно-
правових форм, створення асоціацій, концернів, міжгалузевих, регіональних та інших об'єднань підприємств, перетворення органів управління на зазначені об'єднання тощо.
Держава здійснює контроль за економічною концентрацією суб'єктів підприємницької діяльності з метою охорони і заохочення конкуренції, недопущення подальшої монополізації ринку, захисту інтересів споживачів, протидії зловживанню великими господарюючими структурами своїм монопольним становищем на ринку.
Згідно зі ст. 23і Закону України "Про обмеження монополізму..." Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії, державні уповноважені та територіальні відділення Антимонопольного комітету України у межах своєї компетенції розглядають заяви про надання згоди на створення, реорганізацію (злиття, приєднання), ліквідацію суб'єктів господарювання (у тому числі господарського товариства, асоціації, концерну та іншого об'єднання підприємств), вступ одного або кількох суб'єктів господарювання в об'єднання, набуття або одержання будь-яким іншим способом у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв) і активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання або їх структурних підрозділів, а також в оренду цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання та їх структурних підрозділів і за результатом розгляду приймають рішення у порядку, передбаченому законодавством.
За подання заяви про надання згоди на створення, реорганізацію (злиття, приєднання), ліквідацію суб'єктів господарювання (у тому числі господарського товариства, асоціації, концерну та іншого об'єднання підприємств), вступ одного або кількох суб'єктів господарювання в об'єднання, придбання чи набуття будь-яким іншим способом у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв) і активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання або їх структурних підрозділів, а також в оренду цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання та їх структурних підрозділів стягується збір (ст. 232 Закону).