Верховенство права в конституційному правосудді (Селіванов) (стр. 15 из 33)

------------------------------------------- ------------- 61 --------------- —---------------------------------------

Частина І

офіційно роз'яснено як підстави для відмови у наданні, а також у припиненні раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) з підприємств з іноземними інвестиціями, їх дочірніх підприємств незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації. Не розглядаючи Інші аспекти цієї справи, поставимо запитання, яке є азбучним для кожного юриста: чи можна рішенням Суду вводити правовий режим зворотної дії щодо норм та правовідносин, які склалися в цивільно-господарській сфері? Чи входить до конституційної юрисдикції Суду надавати державним органам (митній і податковій службам) право застосовувати примус справляння податків щодо відносин, які раніше перебували у пільговій сфері, тобто використовувати зворотну силу юридичних приписів? У такому випадку Конституційний Суд України легко обійшов принцип верховенства права і за висновками багатьох практикуючих юристів створив прецедент підтвердження конституційно-правового нігілізму? Чи міг не знати суддя-доповідач, що ніяка економічна, політична, державна доцільність не може виправдати ігнорування вимог фундаментального положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Хіба можна було Конституційному Суду України без публічного обговорення цієї проблеми, залучення наукових експертів, фахівців підводити своє роз'яснення вказаних норм законів під випадки «коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи». Мабуть, тому, хто пропонував і обстоював цю формулу тлумачення у висновку Конституційного Суду, бракувало наукових знань конституційного права, а доцільність, яка перемогла конституційну законність, задовольнивши таким чином інтереси державної влади, була визначена підсумками голосування запропонованого проекту рішення.

Чи не тому суперечливу практику, навіть на одному прикладі конституційного правосуддя, суспільство сприймає як загальнообов'язкову і офіційну, оскільки вона відображає державну політику, і може створитися враження, що Суд допускає при певних обставинах здійснення функції «сумнівного законодавця». Можна підозрювати, що позиція Суду була

-------------------------------------------------------- 62----------------------------------------

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

сформована під впливом Уряду, який забув про обов'язки держави перед інвесторами-нерезидентами, забув про те, що гарантії держави — це найвагоміші важелі успіху економічного і соціального розвитку країни, якої б сфери вони не торкалися. Навіть з позицій юридичної логіки конституційного права Монтеск'е проголосив би, що це був не шедевр!

Безумовно, ми не можемо критичний аналіз спрямувати проти всіх рішень Конституційного Суду України, оскільки вони в абсолютній більшості відображають ґрунтовні дослідження і науково вивірені позиції конституційного права. Цілком правильно підкреслює М.Ф. Селівон, що прийняті Конституційним Судом України рішення є обов'язковими для виконання, у тому числі і найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції — Верховним Судом України³¹.

Природа рішень і висновків Конституційного Суду полягає саме в тому, що відповідно до частини 63 Закону «Про Конституційний Суд України» вони підписуються окремо суддями, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються шляхом проведення засідання Суду. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню.

У цьому проявляється основна спрямованість конституційної юрисдикції Суду, соціальне значення судового конституційного контролю і офіційної інтерпретації нормативних регуляторів. Домінантним тут є публічно-правовий інтерес, який є основним у виборі поведінки будь-яким учасником правовідносин. Це, звичайно, є індикатором важливої, але поки що не вирішеної проблеми: наскільки публічний інтерес і в яких випадках може чи повинен бути вищим за приватний інтерес, в якому, як відомо, завжди концентруються права і свободи людини і громадянина.

Захищаючи свої права і законні інтереси, юридичні особи та громадяни мають можливість звернутися до суду, який керується обов'язком забезпечити доступність правосуддя з усіх питань звернень громадян. Якщо звернення до судів загальної юрисдикції не пов'язано з юридичним обгрунтуванням суті проблеми, а лише зв'язано з мотивацією і доказами, які передаються до суду, то що до Конституційного Суду

.--- ------------------------------ 63-----------------------------------------

Частина І

України кожні суб'єкти права звернення повинні дотримуватися встановлених главою 6 Закону «Про Конституційний Суд України» форм звернення до Суду. Якщо це стосується питань прийняття рішень, визначені суб'єкти права (Президент України, не менш як 45 народних депутатів України, Верховний Суд України та інші суб'єкти) направляють конституційне подання про визначення конституційності правового акта (його окремого положення) або міжнародного договору. Офіційний характер кожного подання визнається у випадку, коли дотримані вимоги до поданих матеріалів (відомості та документи), перелік і зміст яких закріплено статтею 39 вказаного Закону. Якщо конституційне звернення передбачає необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також юридичної особи, то законом передбачено надання офіційних матеріалів, які у трьох примірниках обов'язково мають бути надіслані для розгляду Конституційним Судом України.

Таким чином забезпечується однаковість вимог до всіх суб'єктів права звернення до Конституційного Суду, І це зобов'язує його займати офіційну позицію у подальшому опрацюванні і розгляді матеріалів справи. Як результат ми маємо в державі один орган, здатний виявляти конституційний смисл норми з такими наслідками, що цей смисл стає обов'язковим для всіх. Ми свідомі того, що кожний суд повинен виявляти конституційний смисл норми, коли він застосовує її в конкретній справі. Але не можна оспорювати обов'язкову силу конституційного тлумачення, яке дає Суд нормативним положенням. Тільки Конституційний Суд має можливість визнати неконституційною норму чи окреме її положення або визнати, в якому аспекті вона може застосовуватися. Суди загальної юрисдикції, як відомо, керуються роз'ясненнями Верховного Суду України і Вищого господарського Суду, інших спеціалізованих судів, але пряма ієрархія підпорядкованості і обов'язковості не існує. В той же час рішення Конституційного Суду мають обов'язковий характер і спрямовані на всіх суб'єктів права.

-------------------------------------64------------------------------------------

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

ОСТАТОЧНИЙ І НЕЗАПЕРЕЧНИЙ ХАРАКТЕР РІШЕНЬ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

Ще один важливий аспект нормативного значення актів Конституційного Суду зупиняє погляд на теорії конституційного права, і його слід висвітлити. Йдеться про особливу соціальну функцію, а саме — остаточність і завершеність порушеного і проведеного конституційного провадження у дослідженні правовідносин, які є предметом конституційного контролю, що оформлюється прийнятими Судом рішеннями і висновками.