Смекни!
smekni.com

Верховенство права в конституційному правосудді (Селіванов) (стр. 22 из 33)

Розмірковуючи над вказаною формулою тлумачення, ви­никає запитання, а чи є, наприклад, законним інтересом (або — що те ж саме — охоронюваним законом інтересом) право людини реалізувати частину свого організму (продати хворій людині і врятувати їй таким чином життя) для отримання ви­нагороди для подальшого життя. Виходячи з офіційного тлу-

-------------------------------------------------------- 89-----------------------------------------------


Частина І

мачення, наданого Конституційним Судом,— ні, бо офіційно людина не може позбавляти себе частини природного ор­ганізму, оскільки це не може бути предметом купівлі-продажу. Але, мабуть, кожен інтерес, якщо людина прагне його досягти свідомо і він не суперечить суспільному інтересу, не може не захищатися. Наприклад, відповідно до статті 95 Криміналь­но-процесуального кодексу України будь-яка особа може по­дати до правоохоронного органу заяву про вчинення злочину. У випадку відмови в порушенні кримінальної справи ця заін­тересована особа, виходячи із вимог статей 99і та 236і Кримі­нально-процесуального кодексу України, може оскаржити відповідну постанову слідчого або прокурора у місцевому суді. Чому ж законний інтерес у непорушенні будь-ким криміналь­но-правових заборон підлягає захисту, а такий інтерес щодо непорушення будь-ким цивільно-правових заборон — не під­лягає? Отже, межі офіційного тлумачення теж мають певне значення для Конституційного Суду.

У мотивувальній частині вказаного рішення Конституцій­ний Суд України обґрунтовував надане офіційне тлумачен­ня тим, що він «виходячи зі змісту конституційного подання, вважає за необхідне здійснити інтерпретацію поняття «інте­рес» у вузькому розумінні цього слова, оскільки у клопотанні народних депутатів України йдеться саме про такий різновид інтересу у словосполученні «охоронюваний законом інтерес», тобто інтерес, який, на відміну від інтересу в широкому ро­зумінні, перебуває виключно у логічно-смисловому зв'язку із суб'єктивними правами...». І в подальшому Суд ретельно підібрав аргументи для пояснення вибору «вузького підходу» у наданні офіційного тлумачення.

Важливо, що, розуміючи важливість проблеми, Конститу­ційний Суд дав адекватне тлумачення поняттю «законний Ін­терес», не обмежуючись лише аргументами суб'єкта права на подання — народних депутатів України, які порушили перед Судом це питання.

Конституційний Суд України не міг офіційно керуватись аргументами «політичної доцільності», бо це б неодмінно спричинило серйозні негативні наслідки, тому і вдало послав­ся на принцип верховенства права.

-------------------------------------------------------- 90----------------------------------------------


КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

Доцільність обмежувального або розширеного тлумачення з'ясовується лише після використання усіх способів тлума­чення. Але це не означає, що в процесі з'ясування змісту пра­вової норми Суд не може надавати перевагу якомусь одному способу тлумачення, який в більшій мірі, ніж інші, — з огляду на очікуваний результат тлумачення — відповідає правовій док­трині держави, не вступає у протиріччя з основними засадами конституційного ладу.

Отже, слід підкреслити, що під способом тлумачення слід розуміти сукупність однорідних прийомів і правил тлумачен­ня, що ґрунтуються на однорідних засобах і аргументах.

Мовний спосіб тлумачення грунтується на однорідних за­собах і аргументах.

Мовний спосіб тлумачення Грунтується на знанні мови, на якій сформульовані норми права, на використанні правил синтаксису, пунктуації, морфології, слововживання.

При визначенні значення термінів і слів тут враховується полісемантичність мови (багатозначність слів І виразів). Зако­нодавець з багатьох значень слова вибирає одне, самим тек­стом надаючи йому певного значення. Тому одне з основних правил мовного способу тлумачення полягає в тому, щоб виз­начити значення слів в контексті статті або нормативного акта. При тлумаченні використовуються, звичайно, всі пра­вила мови.

Важливо вказати найбільш важливі з них:

1. Словам і виразам слід надавати те значення, яке вони ма­
ють у відповідній літературній мові, якщо немає підстав для
іншої їх Інтерпретації. В міжнародному праві це правило на­
зивається «золотим правилом тлумачення». Надання словам
іншого значення, відмінного від загальновживаного, повин­
но бути обґрунтовано, доведено за допомогою інших спо­
собів тлумачення або витікати з легальних дефініцій.

2. Якщо законодавець за допомогою легальної дефініції (визна­
чення, даного в законі) або іншим шляхом визначив значення
терміна, то саме в цьому значенні і слід його вживати.

3. Значення терміна, встановлене законодавцем для даної галузі
права, неможна без достатніх підстав поширювати на інші.

----------------------------------------------------- 91--------- —-------------------- —-----------


Частина І

4.

Якщо в законі не визначено значення терміна, то слід йому
надати такий сенс, в якому він вживається в юридичній науці
і практиці.

5. Ідентичним формулюванням одного і того ж закону не мож­
на надавати різні значення, якщо це не виходить з самого
закону.

6. Не можна надавати без достатніх підстав різним термінам
одне значення.

7. Неприпустимо таке тлумачення, при якому окремі слова за­
кону вважались би зайвими.

Слід звернути увагу на систематичний спосіб тлумачення, який застосовується в офщійній інтерпретації правових норм, враховуючи їх системність. Він передбачає встановлення сен­су норм права на основі користування знаннями про логічні зв'язки з Іншими нормами.

В ході систематичного тлумачення, по-перше, визначаєть­ся місце норми в системі права, у галузі права, в інституті пра­ва. Далі встановлюються норми, логічно пов'язані з тією, що тлумачиться. Знання їх змісту використовуються Конститу­ційним Судом для уточнення смислу норми, що тлумачиться.

При систематичному тлумаченні важливим є урахування найтиповіших функціональних зв'язків норми права, що ма­ють вплив на розуміння змісту норми, що тлумачиться. До та­ких зв'язків належать:

а) зв'язок норми, що тлумачиться, з нормою, яка тим або іншим
чином розкриває зміст поняття, яке використане в нормі, що
тлумачиться;

б) зв'язки загальних і спеціальних норм. Спеціальні норми об­
межують сферу дії загальної норми, роблять винятки з неї.
За наявності спеціальної норми загальна норма не засто­
совується. В юридичній науці і практиці склалося правило:
ієх зресіаііз сіегодаї Іеді депегаІІ (спеціальне правило відмі­
няє дію загального правила стосовно фактів, передбачених
Спеціальним правилом);

в) зв'язки відсильних диспозицій. Із відсильної диспозиції норми
права видно, що норма в ній сформульована не повністю.

92


КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

Щоб з'ясувати таку норму, необхідно залучити ту норму, до якої робиться відсилання;

г) зв'язки близьких за змістом норм одного виду, проте вони не знаходяться у співвідношенні загальної і спеціальної норми. В цьому випадку використовується метод порівняння, зіставлен­ня двох близьких за змістом норм, що дозволяє з більшою чіт­кістю відмежувати їх, виявити у кожної з них ознаки, за якими ■ вони розрізняються.

Особливо важливим є логічний спосіб тлумачення. Він пе­редбачає такий розумовий процес, в ході якого інтерпретатор за допомогою логічних прийомів оперує матеріалом самої норми права, не звертаючись до Інших засобів тлумачення. В результаті таких операцій загальний, абстрактний зміст пра­вової норми набуває більш конкретного, зрозумілого для кож­ного суб'єкта правозастосування.

При логічному способі тлумачення застосовуються різні ло­гічні прийоми: логічне перетворення, логічний аналіз понять, умовисновки ступеня (а Гогїіогі), висновки за аналогією, умо-висновки від супротивного (аг^итепіит а соггіогі), доведення до абсурду (гесіисіїо асі аЬзигйит) та ін. Проілюструємо при­йом доведення до абсурду при логічному способі тлумачення. Для прикладу витлумачимо положення частини першої статті 62 Конституції України стосовно того, що «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримі­нальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду». Але як ро­зуміти конституційну формулу: у тому випадку, коли з'ясується відсутність осіб, що вчинили злочин? Це означає, що злочин не вчинений ніким, тобто злочину не було. Абсурд. Більш зрозумі­лим буде тлумачення, при якому особа вважається невинуватою у вчиненні злочину лише публічною владою і тільки стосовно можливості застосування до неї кримінальної відповідальності в конкретних умовах недоведеності її вини. Таке розуміння пре­зумпції невинуватості цілком справедливо не обмежує деяких осіб (наприклад, очевидців скоєння вбивства) вважати цю особу злочинцем при наявності для цього підстав. Але своє право вони повинні здійснювати в межах закону і у такий спосіб, щоб не по­рушувати законних інтересів і прав інших осіб.

-------------------------------------------------------- 93-----------------------------------------------