Смекни!
smekni.com

Верховенство права в конституційному правосудді (Селіванов) (стр. 6 из 33)

Натомість потрібні додаткові аргументи для обґрунтування позиції професора-конституціоналіста щодо ознак Конститу­ційного Суду і змісту його діяльності, коли він наділяє Суд лише ознаками органу нормоконтролю, але в чому тоді полягає функ­ція конституційного правосуддя? Може, її зовсім не існує, ос­кільки за, висловом професора В.Шаповала, «у порівнянні з по­няттям правосуддя це поняття є статичним через те, що воно не пов'язано безпосередньо з діяльністю відповідних органів»14.

Конституційне правосуддя як новий феномен української держави складає основу діяльності Конституційного Суду, іс­нуючи як правове явище, і за процедурою тільки цей орган су­дової влади наділений спеціальною компетенцією вирішувати спори, розв'язувати правові конфлікти, визначати правомір­ність існування закону щодо його подальшого правозастосування відповідно до Конституції України15. Для конституцій­ного правосуддя, як визначено у Законі України «Про Консти­туційний Суд України», притаманна специфічна конституцій­на процедура, яка обумовлена встановленою формою участі у розгляді справи учасників провадження — уповноважених від державних органів, акти яких оспорюються в Конститу­ційному Суді України. Обов'язкову участь у конституційному провадженні щодо кожної справи беруть уповноважені особи: Постійний представник Верховної Ради України у Конститу­ційному Суді України та Постійний представник Президен­та України у Конституційному Суді України, які є важливими процесуальними фігурами16.

Саме здійснюючи конституційне правосуддя, Суд констатує встановлення певних правовідносин і обставин, які містять державно-правове волевиявлення, а ухваленими рішеннями остаточно розв'язує питання, яке належить до компетенції Конституційного Суду.

-------------------------------------------------------- 24------------------------------------------------


КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

Отже, за своєю природою конституційна юрисдикція озна­чає, в першу чергу, здійснення конституційного правосуддя, в якому в наступному розгляді спору про право відсутня тотож­ність, хоча прецедентний характер ухвалених рішень Консти­туційним Судом України певною мірою визнається як при­нцип «одного разу вирішена справа».

Існування різних підходів і неоднакових науково-прак­тичних поглядів вчених і практиків на конституційно-пра­вову природу юрисдикції Конституційного Суду України — звичайне явище, коли існування такого специфічного інс­титуту судової влади шукає теоретичного обгрунтування і в смислі правотворчості, і в смислі правозастосування. Відда­ючи перевагу конституційному правосуддю як визначаль­ній функції Конституційного Суду Російської Федерації, його Голова, професор В.Зорькин запропонував розглядати преиедентний характер рішень Суду при розв'язанні пра­вових колізій, які виникають як факти протиріч між націо­нальним законодавством і міжнародним, між галузевим і конституційним. В українській судовій практиці такий ра­курс проблеми ще не розглядався. Проте не можна не виз­нати, що створення прецедентних рішень в ході здійснення конституційного судочинства — один із основних механіз­мів правової модернізації. На думку професора В.Зорькина, прецеденти в діяльності Конституційного Суду по суті є необхідним регулятором в умовах, коли проводяться ради­кальні реформи, і таким чином докорінно змінюється за­конодавство, і в той же час вони забезпечують стабільність права. Розмірковуючи над модернізацією статусу Конститу­ційного Суду Російської Федерації, В.Зорькин приходить до оригінальних новаторських висновків про те, що тим самим завдяки практиці Конституційного Суду право одночасно виконує як функцію стабілізації (консервативну функцію), так і функцію розвитку (динаміки). На думку цього відомо­го конституціоналіста, практика засвідчила, що створюю­чи вагомі прецеденти в самих больових місцях реформ, які проводяться, Конституційний Суд спроможний зберегти стабільність в суспільстві і разом з тим не створювати пере-

пони інноваціям17.

-----------------------------------------25--------------------------------------


Частина І

Але навряд чи відповідає природі Конституційного Суду України наявність у нього самостійної правотворчої функції, яка, на думку В.Зорькина, обумовлена його прецедентним ха­рактером рішень. Вони не відповідають всім вимогам джерел права, навіть тоді, коли розвиток законодавства перебуває у постійному суперечливому розвитку: або відстає від реформ, або випереджає їх, що вимагає динамічного процесу право­вого регулювання, яке базується на верховенстві Конституції. Особливо це необхідно для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали змогу у розумних межах передбачити на­слідки своєї поведінки і бути впевненими у незмінності свого визнаного конституційно-правового статуса, щоб вони напо­лягали на існуванні дійового судового захисту, а це означає збереження і незмінність набутого громадянами права, особ­ливо у питаннях власності і немайнових прав.

Важливо звернути увагу на ще один суттєвий аспект конс­титуційної юрисдикції Суду. Йдеться про те, що рішення Кон­ституційного Суду України поряд з їх прецедентним характе­ром мають часто і преюдиціальну силу для всіх судів. Це пояс­нюється тим, що норми законів, які визнані Конституційним Судом неконституційними, втрачають юридичну силу, тобто відбувається їх своєрідне правове вилучення, але разом з тим стають недійсними подібні цим нормам Інші правові регуля­тори, які містяться в нормативно-правових актах державних органів та органів місцевого самоврядування. Це означає, що вони не можуть розглядатися і застосовуватися судами. Особ­ливо це торкається господарського законодавства та багатьох підзаконних актів, які регулюють сферу речових прав юри­дичних осіб і є не менш актуальними для захисту прав і сво­бод людини. Разом з тим, це не створює умов переходу рішень Конституційного Суду, які мають прецедентні і преюдиціальні властивості, у безпосередні джерела права, оскільки в державі має існувати і створювати право тільки єдиний законодавчий орган — Верховна Рада України.

Верховенство права має особливий прояв у висновках та рі­шеннях Конституційного Суду, які пов'язані із тлумаченням Конституції та законів України. В конкретних правовідноси­нах Судом мають бути знайдені пояснення та інтерпретація

-------------------------------------------------------- 26--------------------------------


КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

змісту норм, положень, термінів, понять, які неоднознач­но сприймаються на практиці, і тоді тлумачення може бути спеціальним (за спеціальною процедурою про тлумачення положень Конституції) або казуальним (інцидент/ним), що відображається у справах, які вирішуються Конституційним Судом, в тому числі при здійсненні конституційного нормо-контролю.

При цьому, юридична сила рішень та висновків Конститу­ційного Суду перевищує юридичну силу будь-якого закону, і, таким чином, вони набувають практично юридичної сили самої Конституції України, яку не можна застосовувати без врахування правових позицій Конституційного Суду, а тим більше всупереч цим рішенням. Ми цілком поділяємо точ­ку зору видатного українського вченого-конституціоналіста, першого Голови Конституційного Суду України, професора Л. Юзькова, який ще у 90-х роках минулого століття передба­чив, що виходячи із тлумачення верховенства Конституції слід ставити питання про доцільність розширення конституційної юрисдикції в Українській правовій державі. Йдеться про те, щоб надати право Конституційному Суду за своєю ініціати­вою порушувати і вирішувати справи про відповідність (невід­повідність) букві і духу Конституції всіх видів законів. А це, на думку професора Л.Юзькова, обумовлює доцільність обґрун­тування певних нових моментів у тлумаченні категорії закон­ності в умовах майбутнього існування правової держави18.

Таким чином, судова конституційна юрисдикція, яка засто­совується у конкретних справах, може заявляти про свої пе­реваги перед законодавчою владою, оскільки тільки вона виз­начає конституційність, коли здійснює конституційне право­суддя з позицій верховенства права. В свою чергу, законодавчі акти, маючи відточені формулювання, не мають сили приво­дити застосування норм до звичайного механічного процесу підведення того чи іншого випадку під ту чи іншу статтю. На­томість, як би досконало не був викладений закон, Конститу­ційний Суд в інцидентному порядку здатний визначити його істинний смисл, що дає можливість загальним судам та іншим суб'єктам права однозначно застосовувати конституційні і за­конодавчі норми на практиці.

------------------------------------------------ — 27--------------------------------------- —--------------


Частина І

Отже, підсумовуючи розгляд змісту категорії «конститу­ційна законність» і «конституційне правосуддя», слід ок­ремо виділити ознаки конституційного контролю, який є однією із головних складових конституційного правосуддя, в процесі якого Конституційний Суд має всі підстави про­водити офіційне тлумачення, знаходити відповіді на спір­ні змістовні запитання, які має вирішувати конституційна юрисдикція.